150. Використання методу swot при макрофінансовому бюджетуванні.

SWOT-аналіз – це аналіз сильних і сладких сторін програми, а також можливостей і загроз із боку зовн чинників впливу. SW стосуються управління виконавцем програми, а OT- зовн середовища реалізації програми. За результатами аналізу можна оцінити, чи може розпорядник власними силами і бюджетними ресурсами реалізувати потенційно сожливості й протистояти загрозам для виконання програми, зясувати які внутрішні недоліки вимагають якнайшвидшого усунення.

У практичному плані SWОТ-підхід зводиться до заповнення таблиці за основними сферами - складовими діяльності підприємства: кадри, організація загального управління, Заповнення цієї таблиці дозволяє отримати чітке уявлення про умови внутрішнього середовища і скласти перелік потенційних внутрішніх сильних сторін та слабких сторін, можливостей та загроз і таким чином виокремити чотири блоки: сильні сторони, слабкі сторони. можливості, загрози. Для встановлення зв’язків між блоками складається матриця SWOT

SWOT-аналіз дозволяє дати відповіді на запитання:

Як слабкі сторони зробити сильними?

Як сильні сторони посилити?

Як ліквідувати недоліки?

Як обійти перешкоди та послабити загрози?

В залежності від реального змісту відповідей на ці запитання і напрацьовується стратегія розвитку/діяльності

Проведення ґрунтовного всебічного SWOT-аналізу обумовлює необхідність аналізу внутрішнього та зовнішнього стану/середовища

155 Характеристика принципів розробки результативних показників у макрофінансовому бюджетуванні.

1) принцип об’єктивності – на основі показника можна дати повну та неупереджену характеристику діяльності бюджетної установи чи виконання програми.

2) принцип необхідності – показники мають визначатися із врахуванням всіх аспектів реалізації бюджетної програми, при цьому не перенасичуючи моніторинг та оцінку виконання програми інформацією.

3) принцип достатності – показник має виключати необґрунтовану економію. Наприклад, якщо при визначенні показника затрат його буде свідомо занижено, то обсягу виділених ресурсів буде недостатньо для повної реалізації завдання. Отже, постраждає результативність бюджетної програми. Якщо ж показник буде завищеним, бюджетні ресурси використовуватимуться неефективно.

4) принцип взаємоузгодженості показників – показники мають бути узгодженими між собою, повністю висвітлювати виконання програми, дозволяти відслідковувати його в динаміці.

204. Оцінка поточних витрат на утримання установи, її значення для макрофінансового бюджетування.

Бюджетні установи слугують для досягнення певної стратегічної мети, для чого вони виконують визначені функції. Функції поділяються: 1. за відповідністю меті установи - на основні та допоміжні; 2. за способом подання: програмні та позапрограмні; 3. за типами: правостверджуючі, для застосування прав, контрольно-наглядові, із надання бюджетних послуг.

Поточні витрати на утримання установи оцінюються виходячи з розрахунку результативності та ефективності бюджетних послуг, які вона надає. Оптимізація поточних витрат на утримання установи, в першу чергу, стосуються тих статей, які мають непряме відношення до обсягу та асортименту вироблених послуг. Це видатки на управління, зв`язок та комунікації, рекламні витрати, витрати на утримання будівлі.

? Критерії бюджетної результативності та ефективності. Бюджетний ефект - перевищення доходів відповідного бюджету над видатками в зв`язку із реалізацією певних програм чи заходів. Критерії ефективності повинні характеризувати різні види позитивних соціально значущих наслідків, що виникають внаслідок здійснення бюджетних видатків.

Бюджетна результативність поточних видатків = Зростання бюджетних доходів + зменшення бюджетних витрат,

де зменшення бюджетних витрат виникає внаслідок здійснення видатків бюджету, і означає зменшення витрат для надання бюджетної послуги та фінансування з бюджету інших підприємств та установ.

Бюджетна ефективність поточних видатків = Бюджетна результативність поточних видатків/обсяг видатків поточного року.