237. Середньостроковий бюджет та особливості його коригування при «базисному» бюджетуванні.

У широкому розумінні середньострокове бюджетування - це встановлення цілей бюджетної політики на середньострокову перспективу із визначенням необхідного обсягу ресурсів для їх досягнення і подальшим виконанням програм.

Призначення середньострокового бюджетування полягає у можливості учасників бюджетного процесу узгодити свої стратегічні плани/програми діяльності з наявними бюджетними коштами як у рамках підготовки проекту бюджету на відповідний рік, так і на наступні періоди, що забезпечить перехід до формування довгострокової бюджетної політики.

Метод базисного або базового бюджетування (Baseline Budgeting, англ.) є одним із найпоширеніших методів бюджетування на середньострокову перспективу, який наразі використовується у багатьох західних країнах. Його сутність полягає у розрахунку необхідного обсягу ресурсів на основі базового прогнозу соціально-економічного розвитку країни, який не передбачає суттєвих змін у фіскальній політиці. Прогнозний обсяг бюджетних доходів розподіляється згідно з пріоритетами видаткової політики, визначеними у середньострокових програмних документах, і з урахуванням вже взятих зобов'язань та розпочатих програм.

Метод базисного бюджетування є найменш ризиковим із точки зору реалістичності розрахунків, найбільш простим і незатратним. Такий підхід застосовується із метою дотримання принципу послідовності бюджетної політики, завершення реалізації розпочатих проектів і програм, обмеження зростання нових зобов'язань, не забезпечених реальними бюджетними ресурсами.

2. Структури бюджетної програми в Україні.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник коштів відповідно до покладених на нього функцій

З визначення бюджетної програми випливає її призначення – інструмент реалізації довгострокових і середньострокових цілей головного розпорядника бюджетних коштів.

Загальна Структура бюджетної програми включає такі елементи:

1) назва програми – коротке викладення основного напрямку діяльності, наприклад «Надання вищої освіти»;

2) мета програми – законодавчо визначені основні цілі, які можуть бути досягнуті за допомогою реалізації програми;

3) підпрограми – другий рівень програми, який містить більш специфічні напрями у межах загального напряму, наприклад «Надання вищої освіти ВУЗами І-ІІ рівнів акредитації». Підпрограми не є обов’язковим елементом структури програми, що залежить від масштабності запланованих заходів і доцільності їх відокремлення, розгалуженості мережі структурних підрозділів, які реалізують програму;

4) завдання – види дій, які необхідно здійснити протягом певного проміжку часу та у певному обсязі задля досягнення цілі підпрограми або програми (якщо програма не деталізується за підпрограмами);

5) напрямки діяльності – більш деталізовані дії, які можуть конкретизувати завдання. У більшості країн цей елемент не використовується, оскільки він ускладнює структуру програми. Втім, його використання є доцільним, якщо програма є дуже комплексною і джерела її фінансування можуть включати інші фонди, наприклад, у країнах ЄС – фонди ЄС;

6) показники виконання – кількісні та якісні показники, які характеризують виконання програми і мають у повній мірі відповідати поставленим завданням. Серед показників виконання найбільш поширеними є такі їх групи, як показники: затрат (вхідних ресурсів), продукту (отриманих послуг), ефективності (співвідношення вартості послуг до їх кількості), результативності (або якості, що відображає загальний соціально-економічний ефект від реалізації програми).

Структура бедж прогами в україні:

Мета діяльності головного розпорядника, назва програми,мета, завдання, показники виконання.

Більшість програм державного бюджету не є такими, оскільки за змістом програми це є окремі заходи, які могли би бути включені до структури програми у формі підпрограм або завдань, оскільки часто такі „програми” містять часові рамки здійснення певних заходів. Також в Україні, згідно з Концепцією, програма має містити завдання, напрями діяльності та показники виконання, але оскільки ця інформація не підлягає опублікуванню (бюджетні запити головних розпорядників і паспорти бюджетних програм), фактично, у законі про Державний бюджет України на відповідний рік відображається лише назва програми і обсяг видатків за нею.

суб’єктом розроблення є головний розпорядник коштів. Об’єктом бюджетної програми є вирішення певної проблеми, яка не може бути розв’язана за рахунок приватного сектору економіки і відноситься до функцій державних органів влади. Форма програми – пропозиції (бюджетні запити згідно встановлених форм і правил заповнення), які готує головний розпорядник до проекту бюджету на наступний період і подає Міністерству фінансів для узгодження і включення до проекту бюджету. Після затвердження проекту бюджету Верховною Радою України програма набуває статусу бюджетної програми із визначеними на її виконання бюджетними призначеннями

?10.Характеристика і порівняння постатейного та програмного бюджетів.