185. Особливості бюджетування видатків на обслуговування державного боргу в Україні.Фіскальні обмеження

Фіскальні обмеження – об’єктивні, затверджені нормативно-правовими актами граничні суми витрачання бюджетних коштів. Доходи і видатки як складові бюджету мають бути узгоджені у процесі формування бюджетної політики і забезпечувати збалансований розвиток. Бюджетні видатки зростають непропорційно швидкими темпами

Встановлюються граничний розмір держ боргу до ввп, у розміпі 60%. В україні для покриття бюджетного дефіциту використовують держ запозичення. Завдяки зовнішньому запозиченню з’являється можливість прискорити темпи зростання національного доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій.

Зважаючи на всі позитивні моменти залучення зовнішніх коштів до економіки держави та при розробці стратегії економічного розвитку, необхідно враховувати негативні наслідки державних позик, а тому вибирати

оптимальні співвідношення параметрів державного запозичення з іншими макроекономічними показниками.

обслуговування боргу – це операції повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями. Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у внесенні до планових витрат держави з обслуговування державного боргу витрат, пов’язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів.

Обчислення загальних планових витрат для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати відсотків за чинними кредитними лініями враховує такі суми у валюті платежу:

- основний борг;

- відсотки за кредит;

- сплата комісій за зобов’язаннями;

- сплата комісій банку-агента за обслуговування.

Для обслуговування зовнішнього боргу визначають коефіцієнт обслуговування. Він розраховується, як відношення всіх платежів за заборгованістю до валютних

надходжень держави, виражене у відсотках. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника не більше 25%. На обслуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшуються навантаження на бюджет держави, посилюються інфляційні процеси.

6.Етапи (послідовність), структура стратегічного планування у бюджетуванні

Стратегічне планування в бюджетній сфері - це процес вироблення довгострокової стратегії розвитку галузі, що фокусується на довгостроковій перспективі діяльності міністерства (та Уряду в цілому) в певному секторі державного управління і визначає цілі, засоби, за допомогою яких вони можуть бути досягнуті, та очікувані результати розвитку. Таке планування здійснюється на період від 3-х до 10-ти років.

Стратегічне планування є циклічним процесом

Послідовність: 1) визначення основних проблем, які необхідно розвязати шляхом реалізації державної політики

2) постановка стратегічних цілей – очікуваних соціально-економічних результатів, які повинні бути досягнуті при реалізації державної політики;

3) визначення переліку тактичних завдань – очікуваних кінцевих результатів діяльності міністерств і відомств при рішенні конкретної проблеми, направленої на досягнення стратегічних цілей державної політики;

4) розрахунок фінансових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей і рішення конкретних задач. Керівникам державних органів та їх підрозділів надається можливість використовувати та управляти виділеними коштами відповідно до цілей програми, розподіляти їх по статтях і у часі, що стимулює відносну економію бюджету за рахунок оптимізації діяльності.