3. Використання роботи експерта (мса 620).

При плануванні використання роботи експерта, аудитор оцінює його компетентність за наявності: сертифікації чи ліцензування або його (експерта) членства у відповідній професійній організації; досвіду і репутації в галузі, в якій аудитор шукає аудиторські докази.

Експерт може надати аудитору докази з таких основних питань (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Основні питання, з яких експерт може надати аудитору докази

Перелік контрольних запитань:

1. Які дії аудитора перед початком виконання поточного завдання?

2. Які процедури виконує головний аудитор, плануючи використання роботи іншого аудитора?

3. Як має вчинити головний аудитор, коли він доходить висновку про те, що робота іншого аудитора не може бути використана, а сам головний аудитор не може виконати достатні додаткові процедури стосовно фінансової інформації компонента, перевіреного іншим аудитором?

4. За яких умов зовнішній аудитор повинен оцінити роботу внутрішнього аудиту?

5. Від яких факторів залежить оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту?

6. За яких випадків виникає необхідність використання роботи експерта?

7. З яких питань експерт може надати докази аудитору?

8. Яким чином аудитор оцінює компетентність експерта?

9. Які методи дослідження використовує в своїй роботі аудитор?

10. Які методи дослідження використовує в своїй роботі експерт?

Рекомендована література за темою: [9, 16, 17, 18, 19, 36, 37].

Тема 7. Аудиторські висновки та звітність

Вивчення теми передбачає розгляд питань:

1. Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення (МСА 700). Модифікація висновку незалежного аудитора (МСА 701).

2. Порівняльні дані (МСА 710).

3. Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти (МСА 720).

4. Висновок за завданням спеціального призначення (МСА 800).

5. Висновок про відповідність звітності МСФЗ (ПМПА 1014).

Студенти, вивчивши цю тему, зможуть визначати:

- порядок формування аудиторських висновків, які надаються в результаті аудиторської перевірки звітів суб’єктів господарювання;

- елементи аудиторського висновку та їх зміст;

- аудиторські висновки за їх видами; встановити обставини, що пливають на методику вибору виду висновку;

- рівні суттєвості, що використовують для вибору виду висновку;

- рекомендації, що надає МСА 720 «Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти».

1. Аудиторський висновок про фінансову звітність (мса 700).

Порядок формування аудиторських висновків, які надаються за результатами аудиторської перевірки звітів суб’єктів господарювання, наступний (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Порядок формування аудиторських висновків

Аудиторський висновок має містити чітко сформульовану думку про склад фінансових звітів суб’єкта господарювання і обов’язково мати елементи (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Елементи аудиторського висновку та їх зміст

Основні елементи аудиторського висновку	Зміст елементів аудиторського висновку
Заголовок аудиторського висновку	- запис про те, що аудит здійснюється незалежним аудитором; - назва аудиторської фірми (аудитора); - повна назва суб’єкта господарювання, що перевірялась; - час перевірки.
Адресат	- назва адресата, кому призначений висновок (правлінню, акціонерам, раді директорів, засновникам, кредиторам та іншим).
Вступний параграф	- склад перевірених фінансових звітів; - дата та звітний період (якого стосуються фінансові звіти); - посилання на положення облікової політики.
Відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти	- щодо розробки та впровадження системи внутрішнього контролю; - вибору та застосування окремих положень облікової політики; - застосування облікових оцінок.
Обсяг аудиту та відповідальність аудитора	- вибір процедур на основі оцінки ризиків суттєвого викривлення; - виконані аудиторські процедури; - оцінка відповідності застосування облікової політики.
Аудиторська думка	- безумовно-позитивна думка аудитора про перевірену звітність, ведення бухгалтерського обліку та відповідність її в усіх суттєвих аспектах чинному законодавству.
Інші обов’язки стосовно надання висновку	- висловлювання думки аудитора стосовно додаткових питань аудиторської перевірки (наводять в окремому параграфі після аудиторського висновку).
Підпис аудитора	- підпис керівника аудиторської фірми, який має сертифікат аудитора.
Дата аудиторського висновку	- дата аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки (не раніше за дату, на які він отримав аудиторські докази).
Адреса аудиторської фірми (аудитора)	- місце фактичного перебування аудиторської фірми (аудитора).
Підпис аудитора	- підпис керівника аудиторської фірми, який має сертифікат аудитора.

Аудиторські висновки щодо перевіреної фінансової звітності бувають двох видів:

1. Безумовно-позитивний;

2. Модифікований

Класифікацію аудиторських висновків ілюструє рис. 7.2.

Рис. 7.2. Види аудиторських висновків

Безумовно-позитивну думку висловлюють тоді, коли фінансові звіти достовірно відображають стан суб’єкта господарювання в усіх суттєвих аспектах щодо визначеної концептуальної основи фінансової звітності, розробленою Радою Комітету з МСБО.

Безумовно-позитивна думка в аудиторському висновку свідчить про те, що інформація у фінансових звітах відповідає в цілому визначеній концептуальній основі, принципам бухгалтерського обліку та методам їх застосування, а також про те, що всі зміни в принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, та їх вплив належно визначені й розкриті у фінансових звітах.

Модифіковані висновки – висновки, що відмінні від безумовно-позитивних. Аудиторський висновок вважають модифікованим, якщо він містить такі елементи:

- питання, що не впливають на думку аудитора (пояснювальний параграф);

- питання, що впливають на думку аудитора: (умовно-позитивна думка; відмова від висловлення думки; негативна думка).

Для полегшення розуміння цих висновків різного типу їх користувачам краще застосовувати одноманітність форм і змісту кожного типу модифікованого висновку. Тому в цьому Стандарті окрім формулювання безумовно-позитивної думки, наведено також приклади модифікованих висновків, які можна використовувати в разі складання того чи іншого виду висновку.

Питання, що не впливають на думку аудитора (пояснювальний параграф). У тому разі, якщо аудитор має безумовно-позитивну думку щодо фінансової звітності клієнта, але в процесі аудиту виникло питання, яке впливає на фінансові звіти та включено до Приміток до фінансових завітів, аудитору після висновку треба сформулювати пояснювальний параграф.

Питання, що впливають на думку аудитора. За наявності підстав, що впливають на думку аудиторів, висновки поділяють на три види, які є модифікованими та відрізняються від висновку з пояснювальним параграфом:

а) умовно-позитивний висновок;

б) відмова від надання висновку;

в) негативний висновок.

В стандарті наведено обставини, що впливають на методику вибору виду висновку:

1. Обмеження обсягу роботи аудитора, що призводить до висловлення умовно-позитивної думки або відмови до висловлення думки. Обмеження обсягу аудитора має місце тоді, коли аудитор не може отримати всю необхідну інформацію й пояснення та зібрати достатньо доказів, що фінансова звітність відображає в усіх суттєвих аспектах інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

2. Незгода з управлінським персоналом з питань прийнятності та застосування облікової політики, достатності даних у звітності, відповідності розкриття інформації у фінансовому звіті, що призводить до висловлення умовно-позитивної або негативної думки, наприклад:

- у фінансовому обліку не нараховано та не відображено в звітах знос основних засобів, що не відповідає Національним та Міжнародним стандартам фінансової звітності й викривлює вартість активів компанії;

- витрати на придбання запасів включено не в вартість запасів, а віднесено до витрат періоду;

- не враховано у звітності зміни вартості запасів внаслідок пошкодження та застарілості;

- не розкрито інформацію та операції з пов’язаними сторонами, які займають значне місце в господарській діяльності компанії;

- материнським підприємством не складається консолідована фінансова звітність;

- існує невідповідність між даними аналітичного та синтетичного обліку, некоректна кореспонденція рахунків обліку тощо.