Питання для самоконтролю

1. Необхідність і об‘єкти оцінки технічного оснащення підприємства.

2. Сутність витратного підходу і найбільш поширених методів його реалізації.

3. Особливості використання порівняльного підходу.

4. Методи реалізації дохідного підходу, їх особливості й методи використання.

5. Методи визначення зносу машин і устаткування.

Питання для самостійного вивчення

1. Завдання, які вирішують за допомогою ринкової оцінки машин, устаткування та інших технічних засобів.

2. Класифікація об‘єктів оцінки.

3. Сутність найбільш поширених методів реалізації витратного підходу.

4. Методи прямого порівняння і метод статистичного моделювання ціни.

Тема 10. Нематеріальні активи підприємства і методи їх оцінювання

Нематеріальні активи являють собою різного роду права та привілеї, які забезпечують власникам певний доход або іншу користь, мають вартість, але не мають матеріально-речовинного змісту.

Основні економічні властивості нематеріальних активів:

• не мають матеріального змісту (або матеріально-речовинна форма яких не має істотного .значення в процесі їхнього використання);

• забезпечують власникам права та привілеї;

• створюють для власників певну вигоду.

За складом нематеріальні активи підрозділяють на чотири основні групи:

• інтелектуальна власність - виключне право фізичної або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг;

• майнові права - права користування земельними ділянками, природними ресурсами, водяними об'єктами, підтвердженням яких є ліцензія, орендні права;

• відкладені, або відстрочені, витрати - організаційні витрати, що здійснюються в момент створення підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи - гонорари юристам за складання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і та ін.);

• гудвіл може бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені. Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, популярності найменування, товарного знаку.

Витратний підхід

Метод виграшу в собівартості - отримані величини прибутку приводяться до розрахункового року – моменту оцінки з використанням коефіцієнта дисконтування.

Розрахунок величини вартості оцінюваного нематеріального активу проводиться по формулі:

∆Пр = Пр2 – Пр1

де Пр1 – прибуток, який одержано без використання оцінюваного результату інтелектуальної діяльності;

Пр2 – прибуток, який одержано з використанням оцінюваного результату інтелектуальної діяльності.

Пр1 і Пр2 може бути обчислено по формулі:

де Прji – прибуток, одержуваний від продажу j-го товару в i-му році;

Цi – ціна одиниці товару в i-му році;

Сji – собівартість j-го товару при його виробництві з використання і без використання оцінюваного нематеріального активу, виробленого в i-му році;

Vji – об'єм виробництва j-го товару в i-м році;

Т – термін виробництва і продажу товару;

d – коефіцієнт дисконтування.

Порівняльний підхід в оцінці нематеріальних активів заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, ухвалюючи при цьому незалежні індивідуальні рішення. Дані по аналогічних операціях порівнюються з оцінюваними. Переваги і недоліки оцінюваних активів в порівнянні з вибраними аналогами враховуються за допомогою введення відповідних поправок.

Класифікація методів доходного підходу щодо оцінки нематеріальних активів наведена на рис. 10.1.

Метод надлишкових прибутків заснований на передумові про те, що надлишкові прибутки приносять підприємству не відображені в балансі нематеріальні активи, що забезпечують прибутковість на активи і на власний капітал вище за галузевий рівень:

• визначення ринкової вартості всіх активів;

• нормалізація прибутку оцінюваного підприємства;

• визначення галузевої прибутковості на активи або на власний капітал;

• розрахунок очікуваного прибутку на основі множення середнього по галузі доходу на величину активів (або на власний капітал);

• визначення надмірного прибутку (з нормалізованого прибутку віднімають очікуваний прибуток);

• розрахунок вартості гудволу шляхом розподілу надмірного прибутку на коефіцієнт капіталізації.

Методи доходного підходу щодо

оцінки нематеріальних активів

За способом виділення

економічного ефекту

За математичним апаратом,

що застосовується

Методи, засновані на виділенні реального економічного ефекту

Методи, засновані на синтетичній побудові економічного ефекту

Метод

дисконтованих грошових потоків

Метод прямої капіталізації прибутку

Рисунок 10.1 – Методи доходного підходу щодо оцінки нематеріальних активів

Метод звільнення від роялті використовується для оцінки вартості патентів і ліцензій:

• складається прогноз оюсягу продажів, по яких очікуються виплати роялті;

• визначається ставка роялті;

• визначається економічний термін служби патенту або ліцензії;

• розраховуються очікувані виплати по роялті шляхом розрахунку процентних відрахувань від прогнозованого обсягу продажів;

• з очікуваних виплат по роялті віднімають всі витрати, пов'язані із забезпеченням патенту або ліцензії (юридичні, організаційні, адміністративні витрати);

• розраховуються дисконтовані потоки прибутку від виплат по роялті;

• визначається сума поточних вартостей потоків прибутку від виплат по роялті.

Таким чином, ціна ліцензії на базі роялті може бути визначений по формулі

де Vi – об'єм визначуваного випуску продукції за ліцензією в i-м році (шт., кг, м³);

Ri – розмір роялті в i-м році %;

Zi – продажна ціна продукції за ліцензією в i-м році, ум. од.;

Т – термін дії ліцензійного договору, літ;

i – порядковий номер даного року дії ліцензійного договору;

Кd – коефіцієнт дисконтування.