9.3 Планування діяльності інструментальних цехів

План роботи інструментального цеху (ІЦ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поквартальним розподілом та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану на рік є:

• обсяг випуску продукції (виробнича програма);

• чисельність і заробітна плата;

• собівартість.

Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:

• виробнича програма підприємства з випуску продукції;

• графік підготовки виготовлення нових виробів;

• розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточ­ного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

• дані про стан запасів інструментів в центральному інструментальному складі (ЦІС);

• замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструментів-дублерів.

Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:

• випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);

• обсяг товарної продукції.

Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти в інструментальних підрозділах, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:

• потреби підприємства в оснащенні;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.

План ІЦ за чисельністю та заробітною платою розробляють за показниками основних цехів.

Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах, – за трудомісткістю, нормами обслуговування.

План собівартості містить:

• собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг;

• кошторис витрат на виробництво.

Об’єктами калькулювання собівартості в ІЦ є собівартість основних видів оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.

Методика визначення планово-розрахункових цін на продук­цію ІЦ. У цехах з великим обсягом різного за типорозмірами технологічного оснащення для визначення собівартості та планово-розрахункових цін застосовують типовий виріб-представник.

Внутрішньовиробничі планово-розрахункові ціни на продукцію ІЦ формують на підставі виробничої собівартості одиниці продукції. Підставою для визначення собівартості технологічного оснащення є планова калькуляція, що складається на кожного представника цього оснащення.

В умовах упровадження внутрішньогосподарського розрахунку доцільно до планово-розрахункової ціни включати прибуток. Для розрахунку нормативу прибутку в ціні визначають загальну суму прибутку для цеху на плановий рік, а потім розподіляють за виробами пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників (З_зп.о).

Норматив прибутку:

, (9.1)

де Р_п – прибуток у % основної заробітної плати виробничих робітників, який визначають так:

(9.2)

де П – загальна сума прибутку цеху за планом на рік, грошова одиниця;

З_ф.з.ц – фонд основної заробітної плати основних вироб­ничих робітників цеху за планом на рік, грошова одиниця.

Обчислена в такий спосіб планово-розрахункова ціна типового представника оснащення є підставою для визначення ціни грош. од. кожного типорозміру оснащення (Ц_і):

(9.3)

де Ц _т.п – планово-розрахункова ціна оснащення і-го типорозміру, грош. од.;

К_і – коефіцієнт приведення і-го виробу оснащення до її типового представника.

Коефіцієнт приведення характеризує ступінь відхилення конструкторсько-технологічних параметрів типового представника оснащення від конкретного представника певної групи оснащення, які значною мірою відображені в трудомісткості виготовлення оснащення, а саме:

(9.4)

де Т_і, Т_т.п – планова (технологічна) трудомісткість виготовлення оснащення відповідно і-го й типового представника, нормо-год.

За типовими представниками обчислюють питому ціну в розрахунку на одиницю трудомісткості (1 нормо-год), тобто вартість 1 нормо-год виготовлення типового представника оснащення, грошова одиниця:

(9.5)

Планово-розрахункова ціна і-го представника:

(9.6)

Планово-розрахункові ціни на продукцію інструментальних цехів, яка виготовляється (надаються послуги виробничого характеру) для сторонніх організацій і підприємств та реалізується за договірними цінами, розробляють на підставі цехової собівартості, виходячи з калькуляції. У такому разі норматив прибутку може бути вищий, аніж для свого підприємства.