4.5 Валовий і внутрішньозаводський оборот

Для характеристики обсягу виробництва заводу також використовують показники валового й внутрішньозаводського обороту.

Валовий оборот (ВО) – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, у межах підприємства чи поза ним.

Валовий оборот охоплює:

• усі готові вироби;

• продукцію, виготовлену основними, допоміжними й обслуговуючими цехами заводу;

• взаємні послуги цехів;

• зміни залишків незавершеного виробництва.

Внутрішньозаводський оборот (ВЗО) – сума продукції й послуг, що використовуються в межах заводу.

Внутрішньозаводський оборот дорівнює різниці між валовим оборотом і валовою продукцією:

, (4.13)

До складу внутрішньозаводського обороту належать:

• вартість напівфабрикатів власного виробництва, використаних для виробничих і господарських цілей підприємства;

• вартість витраченого інструменту й усіх видів енергії власного виготовлення;

• послуги заводського транспорту й ремонтних цехів.

П итання для самоперевірки

1. Що є основою планування виробництва продукції на підприємстві в ринкових умовах?

2. Що означає крива виробничих можливостей? Якими показниками визначаються виробничі можливості підприємства?

3. План виробництва продукції, його показники та зв’язок з іншими розділами плану підприємства.

4. Як забезпечується взаємоузгодження довгострокових і поточних планів підприємства? На якій стадії вища точність планування?

5. Як ураховують величини попиту та пропозиції під час розроблення плану виробництва продукції?

6. Формування виробничої програми в ринкових умовах.

7. Поняття номенклатури й асортименту продукції.

8. Характеристика вартісних показників обсягу виробниц­тва: товарної, валової та чистої продукції.

9. У яких цінах розраховують вартісні обсяги виробництва?

Тема 5 оперативно-календарне планування і контроль

5.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Завершальним етапом у системі планування діяльності підприємства є оперативне планування виробництва.

Оперативне планування – це детальне розроблення планів підприємства для його підрозділів на короткий проміжок часу (декаду, добу, зміну).

Особливість оперативного планування полягає у тому, що розроблення планових завдань для виробничих підрозділів поєднується з організацією їх виконання.

Основні завдання оперативного планування:

- організація ритмічного виробництва запланованих обсягів і номенклатури продукції та дотримання договірних строків випуску товарної продукції;

- установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

- забезпечення повного й доцільного використання робочої сили при найбільш ефективному використанні засобів виробництва;

- забезпечення мінімальної тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню обіговості оборотних коштів.

Оперативне планування здійснюється виробничо-диспетчерською службою підприємства.

Оперативне планування складається з:

• календарного планування;

• диспетчерського регулювання або диспетчерування.

Календарне планування – це деталізація поточного плану підприємства й донесення завдань до кожного цеху, відділу, ділянки, бригади, робітника.

Плани й графіки при цьому складаються на місяць, декаду, добу, зміну, а іноді й щогодини.

Календарне планування поділяється на міжцехове й внутрішньоцехове планування.

Міжцехове планування являє собою виконання таких робіт:

- розроблення усіх необхідних нормативів оперативного планування й корегування їх у ході виробництва цеху (нормативу розрахунку тривалості циклів, запасів цехів, оптимального розміру партій і т.п.);

- розроблення планових завдань цехам, для взаємоузгодження між собою роботи цехів за строками, за обсягом деталей, що випускаються.

Зміст внутрішньоцехового планування полягає у тому, що на основі місячного виробничого завдання ведеться планування й регулювання роботи ділянки й усіх робочих місць. Внутрішньоцехове планування забезпечує своєчасне завантаження кожного робочого місця. Зміст робіт щодо внутрішньоцехового планування залежить від розмірів цеху, його виробничої структури.

Диспетчерування виробництва забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням виробничих завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення неполадок і відхилень, які виникають.

Диспетчеризація забезпечує:

- суцільний контроль за ходом виробничого процесу й оперативне усунення неполадок і відхилень, які виникають;

- організацію доставки на робочі місця сировини, матеріалів, заготовок та інструментів; вивезення готової продукції, відходів виробництва; контроль за справністю устаткування; подачу енергії, палива, стисненого повітря та організацію контролю якості.

Диспетчерські функції значною мірою виконує адміністративно-технічний персонал цехів. Поряд із цим на великих підприємствах є спеціальні диспетчери заводу, диспетчери цехів. Диспетчери ведуть графіки здачі деталей, надходження заготівок, контролюють та підтримують зв’язок із заводами-постачальниками, вживають заходи щодо усунення аварій.

Випередження – це відрізок часу, на який кожний поперед­ній частковий процес має випереджати наступний. Нормативне випередження визначають за даними тривалості циклів на різних фазах виробничого процесу.

Календарно-планові розрахунки руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва регламентують злагод­жений і узгоджений хід роботи в усіх ланках та є основою розроблення графіків виробництва й випуску продукції згідно з програмою.

Розрахунки завантаження устаткування та площ (об’ємні розрахунки) полягають у визначенні обсягу робіт, що планується для виконання виробничої програми, і пропускної спроможності устаткування й площ, що їх має підприємство та його окремі виробничі ланки (цехи, дільниці), і в зіставленні цих величин.

Розроблення оперативних виробничих завдань має забезпечити узгоджену роботу виробничих підрозділів і комплектне забезпечення складального цеху всіма деталями й вузлами, необхідними для складання виробів і виконання виробничої програми.

Необхідно розрізняти рівномірність і ритмічність виробництва.

Рівномірне виробництво – це виготовлення й випуск продукції відповідно до плану-графіка.

Воно характерне для одиничного та дрібносерійного виробництва та досягається рівномірністю заванта­ження робочих місць. Рівномірність виробництва може забезпечу­ватися як ритмічним, так і неритмічним процесом виробництва.

Ритмічне виробництво – це виробництво за однакові проміжки часу однакового або рівномірно збільшеного обсягу продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу.

Воно характерне для підприємств великосерійного й масового типу виробництва та досягається строгим дотриманням такту потоку на основі повного погодження в роботі суміжних підрозділів.

Рівномірне, а тим більш ритмічне виробництво впливає на ефективність роботи підприємства та є результатом, а також умовою технічного й організаційного вдосконалення виробництва.

Ритмічна робота підприємства та його підрозділів залежить від:

• чіткого матеріально-технічного забезпечення;

• своєчасної підготовки виробництва;

• своєчасного та якісного ремонту й обслуговування обладнання;

• раціональної організації виробництва та праці;

• якості техніко-економічного й оперативно-календарного планування;

• наявності постійних, кваліфікованих кадрів;

• своєчасного первинного обліку виробництва й контролю за виконанням планів-графіків.

Оцінюють рівень ритмічності виробництва за допомогою ряду показників і методів їх розрахунку.

1. Подекадний метод оцінювання ритмічності полягає в тому, що розраховують, а потім зіставляють планові й фактичні відсотки за декадами, відхилення від запланованих відсотків свідчать про рівень ритмічної або неритмічної роботи.

Плановий відсоток ритмічності (К_р.пл) за декаду розраховують так:

(5.1)

де Д _д – кількість робочих днів у декаді;

Д_м – кількість робочих днів за місяць.

Наприклад:

Д м = 20 днів Д д1 = 6 Д д2 = 9 Д д3 = 5

Кр1 = (6  20)  100 = 30 %; Кр2 = (9  20)  100 = 45 %; Кр3 = (5  20)  100 = 25 %.

Фактичний відсоток визначається відношенням декадного фак­тичного випуску продукції у відповідних вимірниках до загального обсягу продукції, виготовленої за місяць.

2. Метод оцінювання ритмічності за допомогою коефіцієнта рівномірності (К_р) виконання виробничої програми, який визначають за такою формулою:

(5.2)

де В_фі – фактичний випуск продукції за і-й день, але не більше планового, тис. грн;

В_пл. м – план випуску продукції на місяць, тис. грн;

d – кількість робочих днів.

Наприклад, план випуску продукції на місяць – 120 тис. грн; за декадами подано у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Випуск продукції за декадами

	Декади
	I	II	III
Впл	40	40	40
Вф	20	40	60

К_р = (20 + 40 + 40)  120 = 0,8.

Коефіцієнт рівномірності, який становить 1, свідчить про рівномірний процес виробництва. У наведеному прикладі К_р = 0,8, що свідчить про те, що в першій декаді мали місце простоювання устаткування й робітників, а в третій – працювали з перевантаженням. Усе це збільшує витрати на виготовлення продукції та зменшує прибуток підприємства.

Переваги цього методу:

• планове завдання й фактичний випуск можуть вимірюватися різними одиницями вимірювання;

• простота розрахунку показника, який обчислюють за фактич­ними даними оперативного обліку;

• можливе зіставлення коефіцієнтів ритмічності різних цехів і підприємств;

• таким коефіцієнтом можна оцінювати ритмічність виробниц­тва за різні періоди часу (добу, декаду, місяць).

Вада цього методу полягає в тому, що таким коефіцієнтом оцінюється тільки відповідність фактичного випуску плановому й не визначається, наскільки ритмічно виконувався план.

3. Для оцінювання ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовують коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації (V).

Коефіцієнт ритмічності обчислюють за такою формулою:

К_р = 1 – V; , (5.3)

де  – середнє квадратичне відхилення; – середня арифметич­на варіаційного ряду;

(5.4)

де d – відхилення від середньої арифметичної варіаційного ряду;

 – кількість випадків повторення (частота) відхилень.

За рівномірного виробництва й випуску продукції значення коефіцієнта варіації наближається до нуля, а коефіцієнт ритмічності дорівнює 1.

Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва, без зв’язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового й великосерійного типу виробництва.

Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі та просторі тощо) залежать від типу виробництва підприємства. Тому необхідно розглянути особливості оперативно-календарного планування на підприємствах різних типів виробництва.