187

Донецький університет економіки та права

Кафедра економіки підприємства та менеджменту

Н.В. Рибалко, канд. екон. наук

Планування і контроль на підприємстві

Курс лекцій

Донецьк ДонУЕП 2012

ЗМІСТ

ВСТУП		6
ТЕМА 1 СУТНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ		7
	1.1 Процес планування та вибір рішень	7
	1.2 Планування як функція управління підприємством	9
	1.3 Роль і місце планування в управлінні підприємством	13
	1.4 Об’єкти і предмет планування на підприємстві	14
	1.5 Організація планування на підприємстві. Структура планових органів	16
	Питання для самоперевірки	17
ТЕМА 2 СИСТЕМА ПЛАНІВ ПІДПРИЄМСТВА		17
	2.1 Формування системи планування на підприємстві	17
	2.2 Принципи планування	19
	2.3 Методи планування	20
	2.4 Основні підсистеми планування	21
	2.5 Склад планів	25
	2.6 Форми планування. Система планів підприємства	28
	2.7 Стратегія розвитку підприємства	28
	2.8 Тактичне планування	30
	Питання для самоперевірки	31
ТЕМА 3 МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ПЛАНУВАННЯ ЗБУТУ І КОНТРОЛЮ ПРОДУКЦІЇ		31
	3.1 Маркетингові дослідження, їхній зміст, цілі та види	31
	3.2 Цілі й завдання плану реалізації продукції	37
	3.3 Дослідження кон’юнктури ринку	38
	3.4 Планування асортименту. Оцінка конкурентоспроможності товару	39
	3.5 Планування ціни	43
	3.6 Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження	45
	3.7 Планування структури збуту та встановлення норм збуту	52
	Питання для самоперевірки	57
ТЕМА 4 ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ		57
	4.1 Зміст і порядок розроблення плану виробництва	57
	4.2 Планування виробничої програми в натуральному вираженні	59
	4.3 Планування виробничої програми у вартісному вираженні	62
	4.4 Планування зміни залишків незавершеного виробництва	65
	4.5 Валовий і внутрішньозаводський оборот	67
	Питання для самоперевірки	67
Т ЕМА 5 ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ		68
	5.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування	68
	5.2 Системи оперативно-календарного планування	72
	5.3 Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві	74
	5.4 Оперативно-календарне планування в серійному виробництві	78
	5.5 Розроблення оперативних планів виробництва	82
	Питання для самоперевірки	83
ТЕМА 6 МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА		84
	6.1 Цілі, завдання та зміст планування матеріально-технічного забезпечення підприємства	84
	6.2 Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах	85
	6.3 Дослідження ринку матеріально-сировинних ресурсів та вибір постачальника	87
	6.4 Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів	90
	6.5 Системи управління запасами	92
	Питання для самоперевірки	96
ТЕМА 7 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ		96
	7.1 Визначення поняття «виробнича потужність»	96
	7.2 Види виробничої потужності	97
	7.3 Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва	98
	7.4 Показники використання виробничої потужності	102
	Питання для самоперевірки	105
ТЕМА 8 ПЕРСОНАЛ І ОПЛАТА ПРАЦІ		105
	8.1 Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі	105
	8.2 Планування продуктивності праці	108
	8.3 Планування кількості персоналу	116
	8.4 Планування оплати праці	119
	8.5 Методи визначення планового фонду заробітної плати	121
	Питання для самоперевірки	126
ТЕМА 9 ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА		126
	9.1 Виробнича інфраструктура та планування діяльності її підрозділів	126
	9.2 Система технічного обслуговування	127
	9.3 Планування діяльності інструментальних цехів	129
	9.4 Планування діяльності ремонтного виробництва	131
	9.5 Планування діяльності транспортного господарства	133
	Питання для самоперевірки	136
ТЕМА 10 ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА		137
	10.1 Мета, завдання та послідовність планування витрат виробництва	137
	10.2 Класифікація й облік витрат виробництва	138
	10.3 Методика розрахунку зниження собівартості продукції за окремими факторами	142
	Питання для самоперевірки	145
ТЕМА 11 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ		146
	11.1 Зміст і завдання фінансового плану	146
	11.2 Планування прибутку	148
	11.3 Планування розподілу прибутку	152
	11.4 Сутність інвестицій та інвестиційного процесу	153
	11.5 Методика оцінки інвестиційних проектів	154
	Питання для самоперевірки	156
ТЕМА 12 ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ		156
	12.1 Завдання та зміст планування оновлення продукції	156
	12.2 Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва	159
	12.3 Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу	160
	Питання для самоперевірки	163
ТЕМА 13 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК		163
	13.1 План організаційно	163
	13.2 Планування реалізації заходів організаційно	166
	13.3 Оцінювання результатів реалізації плану організаційно	168
	Питання для самоперевірки	170
ТЕМА 14 БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ		171
	14.1 Сутність бізнес	171
	14.2 Зміст бізнес	172
	14.3 Реалізація бізнес	175
	Питання для самоперевірки	176
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ		177

ВСТУП

У сучасній ринковій економіці важливою передумовою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і досягнення високих кінцевих результатів є планування діяльності підприємств. Проте нині воно є не регламентованим з огляду на єдині правила чи стандарти. Більше того, напрацьований як вітчизняною, так і зарубіжною наукою та практикою інструментарій планування є досить різноманітним, що дає змогу використовувати такий набір методів та алгоритмів, який є прийнятним для кожної ситуації. Вибрати їх, поєднати в єдину систему планування належить керівнику, менеджеру, безпосередньому виконавцю. Усі вони повинні глибоко розуміти зміст і призначення тих чи інших комплексів планів та сутність методів, а також усвідомлювати правила раціонального їх використання. Особливістю діяльності професіоналів-економістів є вміння вдосконалювати наявні методики, розробляти нові алгоритми та творчо вирішувати складні нетипові завдання сьогодення. Це потребує високого рівня підготовки керівників підприємств, економістів.

Курс лекцій «Планування і контроль на підприємстві» підготовлено відповідно до навчальної програми.

Мета курсу лекцій – допомогти формуванню необхідних фахових знань і практичних навичок вибору оптимальних планів розвитку підприємства в умовах динамічного ринкового середовища.

Дисципліна «Планування і контроль на підприємстві» посідає чільне місце серед професійно орієнтованих дисциплін фахового спрямування економіки підприємства, а саме: «Стратегія підприємств», «Організація виробництва», «Проектний аналіз», «Економічна діагностика», «Економіка підприємства» та ін.

Відповідно до навчальної програми дисципліни в курсі лекцій систематизовано, у доступній формі викладено всі розділи.

У курсі лекцій розглянуто наявні в ринковій системі важливі планово-економічні механізми, нормативи й показники ефективного використання обмежених виробничих ресурсів. Зроблено акцент на плануванні за умов різної визначеності та неоднакового рівня динамічності зовнішнього середовища, особливостях використання набору методів та алгоритмів, прийнятних для кожної ситуації. Подано засоби поєднання різних планів в одну систему – від стратегії до поточних дій; висвітлено інтегрованість планів на різних рівнях управління, за різними господарськими функціями.

Особливість матеріалу в тому, що концептуальною основою є розгляд організаційно-технічного розвитку в контексті стратегічного розвитку підприємства як складника інноваційних процесів і способу досягнення стратегічних цілей компанії.

Висвітлено стратегічні, поточні й оперативні завдання компанії щодо розроблення й реалізації плану ОТР; ці питання розглянуто системно, багатоаспектно, що дає змогу студентам побачити взаємозв’язок між напрямами планування і контролю діяльності підприємства, між базовими положеннями різних дисциплін (проектний аналіз, обґрун­тування господарських рішень й оцінювання ризиків, економіка підприємства).

Питання планування і контролю діяльності підприємства розглядаються на прикладі промислових підприємств як надскладніших виробничих систем.

Тема 1 сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві

1.1 Процес планування та вибір рішень

Питаннями планування різноманітними видами своєї діяльності людина займається з прадавніх часів. Першим навчальним посібником з планування вважається найдавніше китайське письмове джерело «Книга змін» – «І – змін». Її було написано приблизно в ІV ст. до н. е. Відтоді розвиток планування не припинявся.

На сьогодні планування є наукою, що охоплює сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціо­нування різних господарських систем.

Планологію – науку про планування (методологію, моделі, принципи планування) варто розглядати як складову економічної науки та її фундаментальної частини – економічної теорії.

Тож планування охоплює всі сфери не лише економіки, а й суспільного життя. У кожній з них людина впорядковує, планує свою діяльність. Царина планування простирається від нано- та мікрорівня до рівня глобальних систем.

Планування як економічну категорію заведено розглядати із загальноекономічної та управлінської позицій. Загальноекономіч­на позиція дає уявлення про планування як один з методів регулювання пропорцій суспільного виробництва. Централізоване планування тривалий час було основним регулятивним механізмом у вітчизняній економіці. Здійснення ринкових перетворень супроводжувалося, як відомо, відмовою від планування та невизнанням його об’єктивно вагомого місця в регулюванні економіч­ними процесами, протиставленням плану й ринку тощо. Нині історичний досвід централізованого системного планування й регулювання соціально – економічними процесами активно переосмислюється.

З управлінської позиції планування розглядається як одна з функцій управління, як засіб узгодження учасників діяльності. Основна сутність планування полягає в цілепокладанні та обґрун­туванні способів досягнення цілей. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної системи. Це відбувається завдяки дії з боку суб’єкта планування на об’єкт його впливу.

Загальний зміст планування як процесу людської діяльності полягає в проектуванні бажаного майбутнього стану. Уявлення такого образу, моделі майбутнього зазвичай формується на основі певної філософської концепції. Найпоширеніші концепції можна звести до трьох основних – формальної, інкрементальної та системної [62]. Вони по – своєму визначають цінність процесу планування, спираються на різні припущення, мають відмітний методичний апарат та інструментарій. Формальне планування спирається на кількісні моделі, які вважаються точним відобра­женням проблем. Для нього характерні логічна структурованість і емпірична обґрунтованість, але перелік альтернатив невиправдано обмежений рамками об’єктив­них, кількісних порівнянь. Формальна філософія планування при­пускає механістичний погляд у майбутнє, де результати або відомі, або ж обчислені з певною імовірністю.

Повною протилежністю формальному є інкрементальне планування. Різноманітність проблем і способів їх розв’язання, яку визнає цей підхід, виключає можливість застосування формалізованих моделей. Натомість тут значно більше довіри до людських знань, інтуїції, набутого досвіду, особливо коли об’єктивні дані неповні, ненадійні, а для пояснення проблем і підготовки рішень не існує адекватних надійних теорій. Ідентифікація та оцінювання альтернатив відбуваються як взаємне пристосування: інакше кажучи – торги, пошук компромісів учасників процесу. Отриманий план часто є прийнятним для всіх, але ні для кого не є оптимальним. Інкременталізм часто буває безсилим у вирішенні зовсім нової проблеми.

Синтезом зазначених підходів є системний. Якщо формальне планування ставить наголос на передбачувані, а інкрементальне – на реагуванні, то системне дає змогу досягати взаємодії об’єкта із зовнішнім середовищем, ураховуючи ризикованість невизначених ситуацій. У системному плануванні проблема не «вирішується», а швидше – «розв’язується» та постійно перевизначається через процес пізнання ситуації, навчання – у широкому розумінні слова. Тому планування розглядається не як дискретна діяль­ність, а як процес, що безперервно розвивається. Майбутнє уявляється через альтернативні сценарії, що спираються на активні дії, а не на пасивне очікування розвитку подій. Нині системний підхід є методологічно загальновизнаним.

Зважаючи на те, що за допомогою планування не лише будується модель майбутнього стану, а й обґрунтовуються альтернативні комплекси заходів, спрямованих на її реалізацію, величезну роль у виборі альтернатив відіграє дотримання принципу раціональності. У прийнятті економічних рішень перевагу віддають тим, які відповідають принципу економічної раціональності, тобто виходячи з порівняння вигід із затратами, що найчастіше зводиться до оцінювання ефективності використання ресурсів. Разом з тим, цілі економічної організації не можна уявити суто економічними, без пов’яза­них з ними соціальних, економічних тощо. Можна припустити досягнення найкращого вибору в різних аспектах.

Приміром, технічно раціональною буде визнана та альтернатива, за якої досягається найкраще забезпечення рішень наявним техніко – технічним потенціалом. З погляду юридичної раціональності найкращим вибором буде той, що найбільшою мірою відповідає законам суспільства. Порівняння альтернатив з точки зору їхнього внеску в підтримку та поліпшення діючих соціальних інститутів відповідає соціальній раціональності. За контекстуаль­ною раціональністю здійснюється оцінка компромісів, пов’яза­них з виділенням і зверненням особливої уваги тільки на певний перелік проблем (контекст), а інші – порівняно нехтуються.

Оскільки планування покликано враховувати багатоаспектність і взаємозв’язаність проблем, то воно має містити метараціо­нальність, що визначає пріоритетність усіх типів раціональності відповідно до того, як сприймається їхній вплив на результат. Метараціональність дає змогу комплексно й різнобічно оцінювати наслідки варіантів планових рішень.