Донецький університет економіки та права

Кафедра економіки підприємства та менеджменту

О.І. Турбіна, ст. викладач

Організація виробництва

Курс лекцій

Донецьк ДонУЕП 2010

ЗМІСТ

ВСТУП		5
ТЕМА 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА		6
	1.1. Сутність і суспільне значення виробництва	6
	1.2. Історія розвитку теорії та практики організації виробництва	9
ТЕМА 2. ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ		11
	2.1. Виробництво як відкрита система	11
	2.2. Організаційні основи виробничих систем	15
	2.3. Підприємство – складна виробнича система	17
ТЕМА 3. ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТИПИ ВИРОБНИЦТВА		22
	3.1. Характеристика та класифікація виробничих процесів	22
	3.2. Принципи раціональної організації виробничого процесу	26
	3.3. Організаційні типи виробництва	31
ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ		34
	4.1. Характеристика трудових процесів	34
	4.2. Організація праці та її форми	39
	4.3. Організація і обслуговування робочих місць	43
ТЕМА 5. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ		47
	5.1. Аналіз трудових процесів і затрат робочого часу	47
	5.2. Визначення норм праці	52
ТЕМА 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ У ПРОСТОРІ		54
	6.1. Виробнича структура та її види	54
	6.2. Просторове розташування підприємства	60
ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В ЧАСІ		64
	7.1. Виробничий цикл	64
	7.2. Розрахунок тривалості виробничого циклу простого процесу	67
	7.3. Визначення виробничого циклу складного процесу	70
ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ		74
	8.1. Виробнича інфраструктура	74
	8.2. Організація інструментального господарства	76
	8.3. Організація технічного обслуговування і ремонту обладнання	82
	8.4. Організація енергетичного господарства	87
ТЕМА 9. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ГОСПОДАРСТВ		90
	9.1. Організація транспортного господарства	90
	9.2. Матеріальне обслуговування виробництва	95
ТЕМА 10. МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА		99
	10.1. Сутність і умови вибору організаційного методу	99
	10.2. Організація непотокового виробництва	100
	10.3. Партіонний метод обробки	102
ТЕМА 11. ПОТОЧНЕ ТА АВТОМАТИЗОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО		105
	11.1. Поточний метод організації виробництва	105
	11.2. Автоматизоване виробництво	111
ТЕМА 12. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИРОБНИЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ		115
	12.1. Якість продукції (послуг) та її показники	115
	12.2. Контроль якості та випробування продукції	121
	12.3. Конкурентоспроможність продукції	124
ТЕМА 13. КОМПЛЕКСНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА ДО ВИПУСКУ НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ		126
	13.1. Система створення та освоєння нової продукції	126
	13.2. Організація науково-технічних досліджень і конструкторської підготовки виробництва	127
	13.3. Проектно-конструкторська підготовка виробництва	130
	13.4. Технологічна і екологічна підготовка виробництва	133
	13.5. Організаційна підготовка виробництва й освоєння нового продукту	138
ТЕМА 14. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ		142
	14.1. Загальні положення та принципи формування організаційного проекту виробництва	142
	14.2. Діагностика стану виробничої системи	145
	14.3. Процес організаційного проектування та раціоналізації виробничих систем	147
ВИСНОВОК		151
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ		152

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Організація виробництва» відповідно до навчального плану є нормативною дисципліною циклу професійної підготовки студентів напряму підготовки «Економіка підприємства». Дисципліна в процесі вивчення охоплює всі основні складові виробничої діяльності підприємства, тобто систему взаємопов’язаних елементів: працю, знаряддя праці, предмети праці, продукти праці, координацію їх руху по операціях і робочих місцях, завдяки чому досягається рівномірна, ритмічна робота та високі техніко-економічні результати.

Мета дисципліни – формування у студентів комплексу теоретичних знань і прикладних навичок із раціональної організації та використання методів підвищення результативності виробничих систем промислового підприємства.

Завдання навчальної дисципліни:

• ознайомлення студентів із теорією та сучасною практикою організації виробництва;

• набуття студентами вміння аналізувати процеси, що відбуваються у виробництві;

• закріплення навичок самостійного виконання техніко-еконо­мічних розрахунків та обґрунтування параметрів раціональної організації виробничих систем;

• розвиток дослідницьких та організаторських здібностей у студентів у процесі підготовки організаційних проектів виробниц­тва та їх реалізації.

Предмет дисципліни: пізнання та свідоме використання сучасних закономірностей, зв’язків і відносин між елементами виробничої системи, що відображають сутність і зміст організації процесів проектування, освоєння та виготовлення продукції на підприємстві.

Об’єктами організації виробництва на підприємстві є виробничі системи різних рівнів, до яких входять люди та підпорядковані їм засоби праці, їх технічна й соціальна єдність, обумовлена технологією виготовлення продукції чи надання послуг.

Курс лекцій, що пропонується, призначений якраз допомогти студентам у формуванні комплексу знань про виробництво, його загальні принципи, методи раціональної організації та системні положення створення та розвитку виробничих систем незалежно від форм власності і на цій основі – набути практичних навичок та вмінь з аналізу необхідної інформації і прийняття ефективних управлінських рішень щодо створення, функціонування та реорганізації виробничих систем різних рівнів в умовах ринкової економіки.

Тема 1. Організаційні основи виробництва

1.1. Сутність і суспільне значення виробництва

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб. Засоби для задоволення потреб, тобто споживчі блага, створюються у виробництві.

У широкому розумінні «виробництво» – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, речі, послуги, інформація, знання тощо).

Забезпечення життєдіяльності людей потребує вироблення величезної кількості видів кінцевої продукції. Така продукція має проміжні компоненти. Для виробництва будь-якої машини необхідні відповідне устаткування, метал, пластмаса та інші матеріали. У свою чергу, для виготовлення металу або пластмаси треба видобувати сировину, руду, енергію, розробляти і використовувати економічну технологію, опрацьовувати і реалізовувати проекти. Таким чином, сучасні кінцеві продукти створюються на різних, але взаємопов’язаних виробництвах, що і зумовлює широке розуміння поняття «виробництво».

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію. Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат – продукцію (послуги).

Виробнича діяльність – це сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи природних процесів, у результаті яких предмети праці перетворюються в готову продукцію, змінюючи при цьому свій склад, стан, форму та отримуючи певні нові властивості.

Виробництво є важливим компонентом функціонування будь-якої держави, тому що воно визначає її економічну безпеку, сталість фінансової системи і рівень життя людей.

Основна мета (місія) виробництва в ринкових умовах, згідно зі статутом підприємства, полягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача (продуцента). Економічний результат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відповідає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності тощо.

Виробниче підприємство (фірма) для забезпечення своєї життєдіяльності перш за все орієнтується на ринковий попит з його вимогами до якості, споживчих властивостей та ціни товару (послуги). Тому завдання менеджерів вищого, середнього рівня та спеціалістів підприємства (фірми) полягає у визначенні стратегії і тактики організації виробництва, котрі спрямовані на забезпечення його конкурентоспроможності, скорочення витрат на виготовлення продукції.

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Ефективне регулювання процесів виробничої та інших форм діяльності людини – загальна мета і завдання будь-якої системи управління. На рис. 1.1 зображено основні елементи організації виробничої діяльності.

Рисунок 1.1 – Схема організації виробничої діяльності

Кожне підприємство має свої особливості виробництва, які визначають специфічні комплексні завдання з його організації: проектування та освоєння нових товарів, забезпеченість сировиною, використання робочої сили та устаткування, поліпшення асортименту та якості продукції, транспортування, складування та сервісне обслуговування в процесі експлуатації.

Багато завдань організації виробництва вирішується на підприємстві завдяки технології, що застосовується, тому слід відокремити те, що належить до функцій технології та організації виробництва. Технологія характеризує способи, варіанти виготовлення продукції і це обумовлює її функцію, яка спрямована на визначення можливих типів машин, інструменту, пристроїв, оснащення, складності робіт, рівня кваліфікації персоналу, норм витрат матеріальних ресурсів і часу для виробництва кожного виду продукції. Технологія визначає, що і як, за допомогою яких засобів виробництва треба робити з предметом праці для перетворення його в продукт з потрібними властивостями.

До функції організації виробництва відносяться роботи з визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найефективнішого відповідно до мети і умов виробництва. Наприклад, оптимізувати завантаження устаткування за певним критерієм з урахуванням обмежень щодо використання ресурсів або вибрати оптимальну продуктивність того чи іншого устаткування з огляду на його кількісні та якісні характеристики, кваліфікацію персоналу, економічні критерії ефективності виробництва. Таким чином, основне завдання організації виробництва полягає в тому, щоб якнайліпше поєднати предмет праці і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими витратами робочої сили і засобів виробництва.

Особливостями організації виробництва є розгляд у взаємозв’язку елементів виробництва і вибір таких методів та умов їх використання, які найповніше відповідають меті виробництва. На практиці буває доцільним змінити параметри технологічного процесу, зокрема, зменшити продуктивність окремих верстатів, машин, щоб забезпечити сполучення компонентів виробництва або збільшити виробничу зону, що обслуговується робітниками, і включити в роботу більшу кількість устаткування.

Коло робіт з організації виробництва охоплює такі напрями:

• вибір варіанта технології, визначення ресурсів та системи машин її реалізації з метою виготовлення певного продукту;

• технологічне планування робочих місць, дільниць, підрозділів та підприємства в цілому;

• проектування та раціоналізація трудових процесів і методів роботи;

• стандартизація і уніфікація процесів та складових компонен­тів виробів;

• дослідження, проектування й освоєння нових виробів;

• технічне обслуговування виробництва;

• контроль і забезпечення якості продукції та технології;

Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, які реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, усі елементи якої ретельно взаємоузгоджені між собою за всіма параметрами її функціонування.

Якщо у виробничій дійсності завданнями технології є підвищення потенційних можливостей збільшення обсягів виготовлення продукції, поліпшення якості, зниження норм витрат ресурсів при її виготовленні, то завдання організації виробництва – визначення методів та умов для досягнення цих можливостей з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників роботи підприємства. Безумовно, усі без винятку питання орга­нізації виробництва розглядаються і вирішуються крізь призму технології. Водночас організація виробництва має свої специфічні завдання:

• поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й у часі;

• відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння виробництва;

• інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, форм організації підрозділів та їх взаємодії з зовнішнім середовищем;

• оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;

• визначення рівня незавершеності виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;

• організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;

• створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.