Питання для самоконтролю

1. Еволюція типів організаційної структури підприємства.

2. Функціональна організаційна структура.

3. Дівізіональная організаційна структура.

4. Матрична організаційна структура.

5. Виробнича, конкурентна, інноваційна, стратегічна і адміністративна реакція на потребі зовнішнього середовища.

Питання для самостійного вивчення

1. Інноваційна реакція на потребі зовнішнього середовища.

2. Конкурентна реакція на потребі зовнішнього середовища

Тема 6. Методичні основи формування структурних підрозділів

Всі підрозділи в рамках будь-якої організаційної структури прийнято ділити на:

- виробничі - створюючі, так звану, виробничу структуру підприємства;

- штабні (функціональні) - створюючі функціональну структуру;

- особливий структурний підрозділ - вищий управлінський персонал.

Загальними відмінними ознаками підрозділів є: технологія виду діяльності; використовуване устаткування; професійний і кваліфікаційний склад персоналу; потрібний досвід і ін.

Виробнича структура підприємства є цілісним складом підрозділів, зайнятих перетворенням початкових предметів праці в готовий товар, форму їх спеціалізації і спосіб їх взаємозв'язків. Особливості конкретної виробничої структури в цілому залежать від складності кінцевої продукції, обсягів виробництва, трудомісткості виготовлення і так далі Узагальнювальним фактором є технологія процесу отримання товару, готового до реалізації. Тому конкретна конфігурація виробничої структури формується під впливом технології. Саме вона визначає форму спеціалізації виробничих підрозділів, а, значить, і рівень їх зв'язків в процесі отримання готового продукту.

Такі варіанти представлення технології виробничого процесу дозволили сформулювати дві основні форми спеціалізації виробничих підрозділів:

1) технологічна (функціональна) форма спеціалізації - передбачає групування (об'єднання) в рамках одного підрозділу всіх робочих місць, що виконують однорідні або однакові технологічні операції;

2) предметна форма спеціалізації – передбачає об'єднання необхідної і достатньої різноманітності операцій (робочих місць) з метою отримання на виході готового або часткового продукту.

Функціональна структура є сукупністю підрозділів підприємства, що здійснюють операції з інформацією, достатніх для відображення динаміки внутрішнього і зовнішнього середовища і вироблення ефективних управлінських рішень. По своїх цілях вживаним технологіям, професійній і кваліфікаційній потребі всі підрозділи цієї структури мають строго функціональну спеціалізацію. Стандартний набір підрозділів функціональної структури включає:

фінансовий відділ;

бухгалтерію;

відділ планування;

службу маркетингу (у неї можуть входити, зокрема, і групи матеріально-технічного постачання і збутові групи);

відділ інформаційних технології;

службу управління персоналом і ін.

Важливим завданням при створенні підрозділів функціональної структури є вибір ефективного способу розподілу повноважень і відповідальності в межах однорідної функціональної діяльності. На практиці зустрічаються три способи:

1) централізована організація;

2) децентралізована організація;

3) організація розподілених повноважень і відповідальності.

Сутність централізованої організації полягає в тому, що всі повноваження і відповідальність по реалізації даної функції зосереджені в одному відповідному підрозділі і конкретно є прерогативою керівника даним підрозділом. Класичним прикладом подібної організації є найбільш часто вживані в підприємствах централізовані бухгалтерії.

Децентралізованная організація передбачає передачу частини повноважень і відповідальності від вищого рівня управління низовим підрозділом (середня ланка управління). Широко поширеним прикладом децентралізованої| організації є побудова служби виробничого планування. Тут, як правило, кожен виробничий підрозділ має самостійну групу плановиків, в завдання яких входить розробка всіх видів планових завдань для даного підрозділу і узгодження їх з іншими аналогічними і керівним рівнем управління.

Вищий управлінський персонал - це особлива структурне утворення на підприємстві, що відповідає за формування загальних цілей і завдань і координує діяльність всіх підрозділів і працівників. На історично ранніх етапах розвитку підприємницької діяльності вище керівництво зосереджувалося в руках першої особи (директора, президента). Проте у міру ускладнення діяльності підприємства і методів управління перший керівник повинен був володіти все великим обсягом знань і оперувати лавиноподібно зростаючим обсягом інформації.

Підводячи підсумок ми можемо зробити висновок про те, що приведені підходи і обгрунтування дозволяють сформулювати організаційну структуру підприємства за якісною ознакою, тобто виділити внутрішні структури і окремі підрозділи із закріпленням за ними конкретних господарських функцій (тобто певній спеціалізації) і тим самим встановити способи їх взаємодії в процесі досягнення загальних цілей підприємства.