6.5. Економічні аспекти свободи

Сьогодні часто можна почути, що приватна власність дає економічну свободу, а свобода економічна - необхідна умова свободи політичної та особистої. Подібні міркування - типовий зразок сучасної міфології. Насамперед відразу виникає цілий спектр здивованих питань.

По-перше, якщо вільний тільки приватний власник, то як бути зі свободою державних службовців і найманих робітників, яких у будь-якому сучасному суспільстві більшість? Вони що - раби за визначенням?

По-друге, хіба корупція та безсоромне лобіювання своїх приватних інтересів, які може дозволити собі тільки власник (індивідуальний або колективний), не підриває самі основи свободи? Коли купують пресу, голоси депутатів і виборців, то хіба не є рівною мірою рабами й ті, хто купує, і ті, хто продається?

По-третє, хіба пристрасть до володіння власністю не була завжди пов'язана в історії з обманом, насильством і зрадництвом? Досить згадати європейський грабіж колоній, причини всіх революцій і війн, нарешті, нинішню експлуатацію країн, що розвиваються, державами так званого «золотого мільярда», щоб переконатися: власність, скоріше, перетворює людей на маріонеток золотого тельця, роз'єднує їх і потурає розквіту нижчих імпульсів душі, ніж постає гарантом свободи!¹ Можна згадати й художні образи – бальзаківського Гобсека і гоголівського Плюшкіна. Світова література якось дивно бідна на образи вільних і гуманних власників.

Це, природно, не виключає того, що по-справжньому вільною та відповідальною людиною може бути багатій, оскільки він сповідує духовні цінності та вкладає гроші в соціально корисні справи; а бідняк, навпаки, може мати найбільш рабську свідомість, якщо болісно заздрить багатієві і мріє зайняти його місце під сонцем. Все це змушує визнати, що з економічного погляду вільна тільки така людина, яка не прив'язана (ні в думці, ні в житті) до власності й до матеріальних багатств, а розглядає їх усього лише як засобу досягнення якихось суспільно значимих і історично виправданих цілей у всіх тих значеннях, про які говорилося вище.

Підсумовуючи наш короткий аналіз свободи, необхідно відзначити, можливо, найважливішу й складну її характеристику: будь-яка спроба теоретичного визначення свободи буде принципово неповна й обмежена, тому що непорівнянна з нескінченною складністю реального життя і віялом можливостей, які вона відкриває перед людиною. Попередня доцільність (якщо тільки це не доцільність вічних цінностей людського буття), безумовно, повинна бути піддана раціональному запереченню, але коли, в ім'я чого й у яких формах – на ці питання буде щораз заново відповідати кожна конкретна людина в конкретних особистісних і соціально-політичних ситуаціях, які не мають буквальних історичних прецедентів, де буде діяти індивідуальна вільна людська воля. А це значить, що ми приречені на вічну суперечку про природу й межі справжньої свободи, потай не бажаючи, та й не будучи спроможними поставити в ній заспокійливу крапку.

¹ Блискуча критика орієнтації на володіння, а не на вільне людське буття дана в кн.: Фромм Э. Иметь или быть. М., 1990.

324

ЛЕКЦІЯ 16.