- •Університетські лекції з метафізики
- •Лекція 3. Соціокультурні передумови
- •Лекція 4. Становлення і розвиток метафізичної
- •Ювілейне слово
- •Про метафізичний статус московського університету
- •Передмова авторів
- •Предметне
- •Самовизначення
- •Філософії
- •Лекція 1.
- •Вступ у предмет
- •1. Складності сприйняття предмета філософії:
- •Кола й парадокси розуміння
- •2. Проблема співвідношення теорії та історії філософії
- •3. Самовиправдання філософії,
- •4. Метафізична сутність і структура філософії
- •2. Гносеологічний рівень
- •3. Аксіологічний рівень
- •4. Праксеологічний рівень
- •Основні джерела виникнення філософії
- •1. Любов до мудрості як джерело
- •2. Філософія і міф
- •Соціокультурні передумови становлення філософії
- •1. Від міфу до філософії
- •2. Філософія і література
- •3. Між наукою та мистецтвом
- •4. Філософія і релігія
- •Становлення та розвиток метафізичної структури філософії
- •1. Розробка поняття метафізики в античності.
- •1.1. Пошуки субстанціального первня буття
- •1.2. Проблема буття і мислення
- •2. Розвиток метафізики в середні віки:
- •Особливості розвитку класичної філософії
- •1. Соціокультурні умови становлення
- •2. Основні моделі класичної філософії
- •2.1. Раціоналізм
- •2.2. Емпіризм
- •2.3. Просвітництво
- •3. Розквіт і криза класичної філософії
- •3.1. Критика догматичної філософії і.Кантом
- •3.2. Онтологія Гегеля як діалектика абсолюту
- •Двоїстий характер філософського знання
- •1. Філософія як раціонально-теоретична свідомість
- •2. Філософія як теоретичний світогляд
- •3. Функції філософії
- •Місце філософії в культурі та особливості її самовираження
- •1. ВзаєМовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Особливості вихідного базису філософії
- •3. Специфіка мови у філософії
- •4. Проблема самообґрунтування філософії
- •Діалогічність філософії
- •1. Гуманітарна сутність філософії
- •2. Філософія як гранична інтерпретація
- •ОнтологІя
- •Базові категорії онтології
- •1. Категорія буття.
- •2. Субстанція і ключові ходи
- •3. Річ, властивість, відношення
- •Структурна організація буття
- •1. Співвідношення частини і цілого:
- •2. Розмаїтість структурних рівнів буття
- •3. Моделі єдності світу
- •Некласичні онтології другої половини XIX - XX століття: ієрархічні моделі буття
- •1. Криза класичних онтологічних моделей
- •2. Вчення про форми руху матерії
- •3. Шари буття м.Гартмана
- •1. Антропологічні версії онтології XX століття
- •2. Фундаментальна онтологія м.Гайдеггера
- •3. Інтегральні онтологічні моделі.
- •Рух як атрибут буття
- •1. Проблема руху в історії філософії
- •2. Діалектика і метафізика.
- •3. Рух і розвиток. Проблема прогресу
- •4. Основні моделі розвитку
- •Діалектика буття: розвиток і закони діалектики
- •1. Розвиток і детермінізм
- •2. Закони діалектики: матеріалізм чи ідеалізм?
- •3. Закон заперечення заперечення
- •4. Закон переходу кількісних змін у якісні
- •5. Закон взаємодії протилежностей
- •Діалектика буття: розвиток, порядок, свобода
- •1. Принцип детермінізму.
- •2. Основні детермінаційні зв'язки
- •3. Категорії детермінізму
- •4. Сутність і грані свободи
- •5. Досвід діалектичного визначення:
- •6. Буттєві виміри свободи
- •6.1. Етичний вимір свободи
- •6.2. Пізнавальний аспект свободи
- •6.3. Екзистенціальний вимір свободи
- •6.4. Політична грань свободи
- •6.5. Економічні аспекти свободи
- •Простір і час
- •1. Становлення уявлень про простір і час
- •2. Основні парадигми тлумачення
- •Розмаїтість просторово- часових рівнів буття
- •1. Соціокультурне сприйняття часу й простору
- •2. «Нефізичні» уявлення про час
- •3. Духовно-екзистенціальний
- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
2. Фундаментальна онтологія м.Гайдеггера
Гайдеггер убачає сутність філософії в особливому філософському спогляданні, що є передумовою мислення. «Я повинен через це споглядання вловити особливості світу, щоб потім мислити про нього». Таке споглядання, звичайно, пов'язане з розумом, повторює Гайдеггер услід за Кантом, «але доконечна приналежність чуттєвості та розуму до сутнісної єдності не виключає, а має на увазі той факт, що існує ієрархічність у структурованому на основі мислення спогляданні...»1.
Наука, на думку Гайдеггера, постає лише засобом упорядкування (конструювання, інтерпретації, моделювання, ідеалізації і т.д.) світу. А це являє собою упредметнення сутнього, тобто виявлення лиш окремих сторін буття, його станів. Це наочно проявляється у створенні поняттєвого апарату кожної з наук, відмінність яких саме й пов'язана з описом різних предметних сфер. Німецький філософ ставить справедливе запитання про обґрунтованість такого підходу як пізнання сутності буття в цілому й указує, що у філософії існує сфера, пов'язана з розробкою загальної онтологічної картини світу, що лежить в основі конкретних наук, є наукою сама собою. Науки описують ніби локальні картини світу порівняно із загальфілософською репрезентацією його в цілому. Без цього досягти розуміння світу неможливо, але воно недостатнє, повна картина може бути репрезентована тільки у філософії.
Буття засобами науки пізнати не можна, ним лише можна опанувати за допомогою філософії, котра і являє собою істинне мислення. Філософія мислить про смисл, який робить річ саме такою, якою вона є. Істина буття не пов'язана з її практичним використанням, як це здійснюється в науках. Мета наук – оволодіння світом, а не розуміння смислу. Філософія ж не прагне опанувати буттям, а спрямована на осягнення його смислів. Тому філософське мислення так близько стоїть до поезії й загалом до слова2. Осягаючи смисл буття, філософ самоздійснюється в ньому.
Учений при дослідженні весь час дивиться на світ ніби крізь «предметні окуляри». Філософськи ж мисляча людина повинна не відвертатися від буття за допомогою предметного обмеження, а навпаки, повернутися до нього обличчям і слухати його заклик, осягати його таємниці, які сучасний світ науки і техніки усе більше закриває від нас. При цьому того, хто вслуховується в «заклик буття» зовсім не повинен бентежити той факт, що він може ослухатися. Тут немає готових істин, а є лиш осягнення смислу. Людині не дано проникнути у смисл буття, але воно саме може відкрити свою таємницю людині.
Оскільки буття саме має розкритися людині, то метафізика й повинна займатися людиною. Але не індивідом, а людиною як особливою структурою буття - ось-буттям. Відповідно це вимагає особливого обґрунтування місця ось-буття в бутті як такому. «Розкриття буттєвої конституції ось-буття є
1 Heidegger M. Kant und das Problem dеr Metaphysik. Frankfurt a. M, 1973. S. 33.
2 Ibid. S. 155.
246
онтологією. Оскільки в ній має бути закладена основа можливості метафізики – фундамент якої суть скінченне ось-буття, – вона називається фундаментальною онтологією»1.
Онтологічна система, каже філософ, є завжди конструкцією чи проектом. Проектуючи, ми осягаємо. Але це не просто вільна й анархічна розумова конструкція, а та, котра дає нам розуміння буття. «Кожна фундаментально онтологічна конструкція здійснює себе в тому, що дозволяє побачити її проект, тобто в тому, як вона проводить ось-буття до його відкритості й дозволяє його внутрішній метафізиці ось-тут-бути (da-sein last)»2. Така конструкція ніби оголює перед нами внутрішню сутність буття. Це процес «схоплювання» того, що лежить в основі метафізичного «першофакту». Або, інакше, скінченність ось-буття.
«Скінченність ось-буття – розуміння буття – лежить у забутті»3. Онтологічна конструкція вириває із забуття. Тому метод такого виривання – пригадування (Widererinnerung)». Головний (вирішальний) спосіб буття, що дає буттєве розуміння людини (ось-буття), – повсякденність. Але це не просто психологічний опис переживань індивіда. Він важливий, але недостатній. «Екзистенціальна аналітика повсякденності не стане описувати, як ми користуємося ножем і виделкою. Вона повинна показувати, що і як в основі всякого обходження з сутнім, для якого саме так усе й виглядає, начебто дане тільки лише сутнє, – вже лежить трансценденція ось-буття – у-світі-буття»4. Метафізика ось-буття має свою істину, яка завжди прихована.
Фундаментально-онтологічна аналітика ось-буття, інтерпретуючи транс-ценденцію, виробляє страх як основний стан для розуміння буття. Страх змушує переосмислити поняття «турбота» як «тремтіння всього існуючого». Поняття турботи є першою стадією фундаментальної онтології.
Ось-буття темпоральне або є темпоральністю, але не в буденному розумінні часу. Темпоральність – це смисл буття сутнього, це горизонт розуміння буття5.
Час завжди онтологічний розмежовувач регіонів сутнього. Наприклад, є темпорально сутнє: процеси природи і події історії. Є позачасове сутнє (простір, кількісні відношення). Є надчасова сутність – вічність. Отже, темпоральне – це грань існуючого, існуючого в цей час. Тобто час набуває винятково онтологічної сутності. Буття є осягненим тільки стосовно часу, тому його не можна досліджувати ізольовано від нього. Важливо з'ясувати проблему буття в часі, тобто як присутнє буття.
Тому основна проблема фундаментальної онтології - поняття темпоральності в якості трансцендентної першоструктури. А для цього необхідна екзистенціальна інтерпретація совісті, обов'язку і смерті. Тому у «метафізика є
1 Хайдеггер М. Метафизика вот-бытия как фундаментальная онтология // Мартин Хайдеггер и философия XX века. Минск, 1997. С. 190.
2 Там же.
3 Там же.
4 Там же. С. 191.
5 Хайдеггер М. Двойная задача в разработке вопроса о бытии. Метод и план исследования // Вестн. МГУ. Сер. 7. Философия. 1997. № 4. С. 20.
247
не те, що людиною тільки «створюється» в системах і вченнях, але – буттєве розуміння, його проект і його відмова, що здійснює в ось-бутті як такому»1.
Далі Гайдеггер говорить про те, що метод дослідження онтології не може бути заснований на тільки мисленнєвій спекуляції. Необхідно досліджувати речі самі собою, в їхній сутності, тобто, інакше кажучи, феномени. Отже, це феноменологічний метод. Феномен не можна плутати з явищем. Явище вказує на що-небудь у сутньому, тобто на одну сторону предмета, але воно може не вказувати на сутність як таку. Феномен – це саме себе показуюче буття, тобто очевидне для нас сутнє. Тобто феноменологія – це пряме розуміння предметів, яке в остаточному підсумку показує буття сутнього. Феномен і є те, що становить буття. Тому сучасна онтологія «можлива лише як феноменологія»2. Онтологія – це предметно-змістовна феноменологія. Тобто вона розв᾽язує питання про смисл буття загалом.
З методологічного погляду, оскільки буття представляється мислячій людині, смисл феноменології полягає в тлумаченні феноменів буття. Тобто феноменологія є по суті герменевтика. Остання, з одного боку, виконує методологічне завдання тлумачення. А з іншого боку - розробляє умови «можливості кожного онтологічного дослідження»3. І, нарешті, герменевтика тут містить третє значення. Вона «онтологічно розробляє історичність «тут-буття» як онтичну умову можливості історії»4. Тобто зберігає за собою традиційне значення як методологія історичних наук про дух.
Отже, М.Гайдеггер будує екзистенціальну метафізику, в центрі якої стоїть фундаментальна онтологія і методом дослідження якої постає феноменологія чи герменевтика.