- •Університетські лекції з метафізики
- •Лекція 3. Соціокультурні передумови
- •Лекція 4. Становлення і розвиток метафізичної
- •Ювілейне слово
- •Про метафізичний статус московського університету
- •Передмова авторів
- •Предметне
- •Самовизначення
- •Філософії
- •Лекція 1.
- •Вступ у предмет
- •1. Складності сприйняття предмета філософії:
- •Кола й парадокси розуміння
- •2. Проблема співвідношення теорії та історії філософії
- •3. Самовиправдання філософії,
- •4. Метафізична сутність і структура філософії
- •2. Гносеологічний рівень
- •3. Аксіологічний рівень
- •4. Праксеологічний рівень
- •Основні джерела виникнення філософії
- •1. Любов до мудрості як джерело
- •2. Філософія і міф
- •Соціокультурні передумови становлення філософії
- •1. Від міфу до філософії
- •2. Філософія і література
- •3. Між наукою та мистецтвом
- •4. Філософія і релігія
- •Становлення та розвиток метафізичної структури філософії
- •1. Розробка поняття метафізики в античності.
- •1.1. Пошуки субстанціального первня буття
- •1.2. Проблема буття і мислення
- •2. Розвиток метафізики в середні віки:
- •Особливості розвитку класичної філософії
- •1. Соціокультурні умови становлення
- •2. Основні моделі класичної філософії
- •2.1. Раціоналізм
- •2.2. Емпіризм
- •2.3. Просвітництво
- •3. Розквіт і криза класичної філософії
- •3.1. Критика догматичної філософії і.Кантом
- •3.2. Онтологія Гегеля як діалектика абсолюту
- •Двоїстий характер філософського знання
- •1. Філософія як раціонально-теоретична свідомість
- •2. Філософія як теоретичний світогляд
- •3. Функції філософії
- •Місце філософії в культурі та особливості її самовираження
- •1. ВзаєМовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Особливості вихідного базису філософії
- •3. Специфіка мови у філософії
- •4. Проблема самообґрунтування філософії
- •Діалогічність філософії
- •1. Гуманітарна сутність філософії
- •2. Філософія як гранична інтерпретація
- •ОнтологІя
- •Базові категорії онтології
- •1. Категорія буття.
- •2. Субстанція і ключові ходи
- •3. Річ, властивість, відношення
- •Структурна організація буття
- •1. Співвідношення частини і цілого:
- •2. Розмаїтість структурних рівнів буття
- •3. Моделі єдності світу
- •Некласичні онтології другої половини XIX - XX століття: ієрархічні моделі буття
- •1. Криза класичних онтологічних моделей
- •2. Вчення про форми руху матерії
- •3. Шари буття м.Гартмана
- •1. Антропологічні версії онтології XX століття
- •2. Фундаментальна онтологія м.Гайдеггера
- •3. Інтегральні онтологічні моделі.
- •Рух як атрибут буття
- •1. Проблема руху в історії філософії
- •2. Діалектика і метафізика.
- •3. Рух і розвиток. Проблема прогресу
- •4. Основні моделі розвитку
- •Діалектика буття: розвиток і закони діалектики
- •1. Розвиток і детермінізм
- •2. Закони діалектики: матеріалізм чи ідеалізм?
- •3. Закон заперечення заперечення
- •4. Закон переходу кількісних змін у якісні
- •5. Закон взаємодії протилежностей
- •Діалектика буття: розвиток, порядок, свобода
- •1. Принцип детермінізму.
- •2. Основні детермінаційні зв'язки
- •3. Категорії детермінізму
- •4. Сутність і грані свободи
- •5. Досвід діалектичного визначення:
- •6. Буттєві виміри свободи
- •6.1. Етичний вимір свободи
- •6.2. Пізнавальний аспект свободи
- •6.3. Екзистенціальний вимір свободи
- •6.4. Політична грань свободи
- •6.5. Економічні аспекти свободи
- •Простір і час
- •1. Становлення уявлень про простір і час
- •2. Основні парадигми тлумачення
- •Розмаїтість просторово- часових рівнів буття
- •1. Соціокультурне сприйняття часу й простору
- •2. «Нефізичні» уявлення про час
- •3. Духовно-екзистенціальний
- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
Становлення та розвиток метафізичної структури філософії
1. Розробка поняття метафізики в античності.
МЕТАФІЗИКА І ОНТОЛОГІЯ
Розробка філософії як метафізичного знання вперше здійснюється в античності. Філософія й починається не як етика, естетика, соціальна філософія або логіка, а насамперед як метафізичне зусилля думки, що силкується заглянути в глибини буття. Сам термін «метафізика», як ми вже відзначали, хоча й був уведений у філософію пізніше, пов'язаний з ім'ям Аристотеля й означає в буквальному значенні «після фізики». Первісно цей суто класифікаційний поділ, виражаючи загальний дух філософії свого вчителя, здійснив у III столітті до н.е. Андроник Родоський, позначивши так місце головної праці Аристотеля, тобто книги, яка в буквальному значенні йшла після фізики.
Однак незважаючи на певну випадковість походження, саме розташування цієї книги Аристотеля після фізики відображає глибоко закономірний хід думки великого давньогрецького філософа, який виявляє саму суть філософського підходу до світу. Цей підхід відмінний від вузько предметного наукового підходу й у цьому розумінні справді перебуває ніби за межами конкретно-наукового пізнання, постаючи його фундаментом. Закономірно, що в межах метафізики у першу чергу розробляється саме онтологічна проблематика і метафізика протягом досить тривалого часу збігається з онтологією.
Термін «онтологія», що походить від поєднання давньогрецьких слів «онтос» (сутнє) і «логос» (знання), позначає «знання про сутнє». Це значення зберігається дотепер, і онтологія розуміється як вчення про граничні, фундаментальні структури буття. У більшості філософських традицій вчення про буття хоча й містить у собі рефлексію над природним буттям, проте не зводиться тільки до нього.
Онтологія (метафізика) виникає в історії людської культури одночасно з філософією, а вона від самого початку постає таким типом знання, що не має природних критеріальних основ, на відміну, наприклад, від емпіричних наук. Тому філософія, як зазначає А.Л.Доброхотов, від самого початку повинна була захищати своє право на побудову картини світу шляхом раціонально-рефлексивного міркування. «Емпірична наука не мала потреби в такого роду самовиправданні: наявність досвіду і як матеріалу для узагальнення, і як
83
критерію ефективності ідеї було достатньою гарантією доцільності науки. Але філософія претендувала на осмислення того, що в принципі не могло бути предметом досвіду. Тому вирішальним для самообґрунтування філософії було питання про те, чи може думка незалежно від досвіду відкрити об'єктивну загальнозначущу істину»1.
Пошуки філософами сутності істини як такої, добра як такого неминуче наштовхувалися на проблему виявлення першооснови, яка постає критерієм істинності, моральності й т.д. Вірогідність одержуваного мисленнєвим шляхом знання не могла бути обґрунтована з самої себе, потрібен був зовнішній, не залежний ні від чого критерій. Цим критерієм могло бути лише саме буття, тобто те, що є насправді на відміну від ілюзорних явищ і речей.
Але тут перед онтологічною думкою виникало головне питання: а що, власне, розуміти під буттям, який смисл ми повинні вкладати в це найбільш абстрактне й універсальне серед усіх понять? У свою чергу спроби відповіді на це питання піднімали ще два великі проблемні пласти.
Перший пов'язаний з пошуками стійких структур буття й тотожний, як зазначав Аристотель, з пошуком сутності (субстанції в латинській термінології2) речей.
Друге питання пов'язане з фундаментальним відношенням «річ» – «думка про річ» або зі співвідношенням «буття» і «мислення». Що чому передує: фізичний вогонь чи думка про вогонь? Як, нарешті, мислити існування вогню (не важливо в цьому випадку – фізичного чи психічного) без звертання до категорії небуття, адже вогонь не є повітря, земля, дрова й навіть окремі язики полум'я? Знов-таки вогонь народжується з небуття й іде в небуття (фізичне чи мислиме), але от як це небуття раціонально мислити? Таке приблизне коло основних проблем, з якими зіткнулася антична метафізична думка від самого початку свого існування.