5. Проблема універсальних критеріїв істини

Є всі підстави припустити, що вступ в епоху діалогу й синтезу різних форм духовного досвіду рано чи пізно приведе до прийняття єдиних критеріїв істини, не важливо, має ця істина науковий, релігійний або філософський характер. По суті ці критерії вже починають зримо проступати і формулюватись у різних сферах як наукового, так і позанаукового знання. В якомусь розумінні йде неухильне повернення до платонівської ідеї про внутрішню нерозривну єдність істини, блага і краси.

Можливо, що утвердження таких універсальних критеріїв істинності в суспільній свідомості і їхнє прийняття науковим і релігійним співтовариствами в якості значимого регулятиву творчої діяльності - все це й буде найкращою протиотрутою проти різних форм ірраціоналізму і разом з тим твердою основою гармонічного співіснування та продуктивного діалогу між раціональним і позараціональним знанням. Які ж ці можливі критерії, з огляду на те, що критерій естетичності ми вже обговорили вище?

Синтетичність

Сучасний етап у розвитку цивілізації настійно вимагає синтезу знань. Отже, не плюралістичність і не уніфікаціонізм,

¹ Цит. за кн.: Калантар А.Л. Красота истины. Ереван, 1980. С. 29–30.

540

а органічне поєднання в єдиному кристалі теорії чи духовного вчення різних, у тому числі й протилежних граней буде свідчити про їх істину. Така синтетичність означає зняття, говорячи мовою Гегеля, до того часу однобічних і розрізнених ракурсів бачення предмета в межах більш високого та багатомірного погляду. По суті всі найбільш глибокі філософські та релігійні системи, а також наукові програми в історії людства відрізнялися синтетичністю й здатністю гармонійно поєднувати, діалектично опосередковувати попередні їм непримиренні ідейні альтернативи. Сутність такої синтетичної настанови свідомості найкраще виражена у словах майстра музики, який наставляє Йозефа Кнехта, головного героя роману Г.Гессе «Гра в бісер», перед його зануренням у світ культурно-символічної касталійськой Гри: «Те, що Гра пов᾽язана з небезпеками, безсумнівно. Тому-то ми й любимо її, у безпечну дорогу посилають тільки слабких. Але ніколи не забувай того, що я стільки разів говорив тобі: наше призначення – правильно зрозуміти протилежності, тобто спершу як протилежності, а потім як полюси якоїсь єдності»¹.

Етичність

Істинне знання не може бути аморальним і руйнівним у психологічному та соціальному планах, тобто воно не може кликати до ворожнечі й насильства між людьми, державами і народами, а також не може виправдовувати порок, у якій би захоплюючій формі він не подавався.

Екологічність

Будь-яке знання, що претендує на істинність, не повинно сьогодні наносити збитку природі чи виправдувати такий збиток посиланнями на обставини чи існування більш високих цілей і цінностей людської діяльності, ніж збереження природного організму. Цей критерій стосується в першу чергу наукового і технічного знання, але він має відношення до релігії, до гуманітарних наук, навіть до мистецтва і філософії. Так, ми сьогодні зіштовхуємось із цілим спектром порочних філософських аргументів, які виправдовують технократичну ментальність і руйнування природного середовища.

Відкритість

Будь-яке отримане знання повинно мати на увазі можливість свого подальшого розвитку й синтетичного збагачення. Будь-яка претензія на абсолютність і завершеність, навіть якщо це стосується тлумачення релігійних істин, неспроможна в принципі. Змінюється світ, змінюється людина, а отже неминуче змінюються і способи її інтерпретації самої себе і світу. Вічні ж божественна чи філософська істини на те й вічні істини, щоб перевершувати у своїй бездонній і мудрій глибині будь-яке своє конкретне і тимчасове людське тлумачення.

¹ Гессе Г. Избранное. М, 1984. С. 127.

541

Особистісність

Об'єктивність істини зовсім не виключає особистісного первня, а прямо має його на увазі. Чим моральніше й відповідальніше людина живе і чим альтруїстичіше вона творить, тим більше глибоке, об'єктивне й синтетичне знання відкривається їй і - як би парадоксально це не звучало - тим більшою мірою об'єктивна істина «забарвлюється» її неповторною індивідуальністю і так запам'ятовується в історії.

Але можливо, що найбільш рятівними і глибокими виявляться зрештою найбільш древні і ясні, але при цьому найбільш складні для практичного виконання, життєвлаштовуючі істини людського буття:

- живи відповідально і морально, позбавляючись від особистих недоліків і «перемагаючи світ у собі»; й тоді істина твоєї долі та істини всієї світобудови будуть поступово відкриватися перед тобою в міру твого духовного сходження;

- спрямовуйся до майбутнього і вищого, й тоді станеш господарем сьогоднішнього дня та переможеш нижче в собі;

- забудь про свою егоїстичну самість, працюй в ім'я загального добра, тому що тільки в цьому випадку ти зумієш здобувати кращі людські якості й залишити своє ім'я в людській історії;

- у твоєму мікрокосмі відображається весь Всесвіт, і немає вірнішого ключа для того, щоб відчинити ці двері в безмежне й вічне, ніж серце людське.

Є дуже багато підстав вважати, що саме Корона Серця буде синтетично вінчати будинок людського пізнання та всієї духовної культури у XXI столітті.

542