2.3. Когерентна теорія істини

Вона існує в декількох різних варіантах. Найбільш популярний і відомий з них стверджує, що істинне знання завжди внутрішньо несуперечливе й системно впорядковане. Тут відбувається зближення з трактуванням істини в розумінні логічної правильності та коректності. При всій частковій обґрунтованості такого підходу все-таки варто визнати, що відсутність логічних суперечностей і взаємозв'язок суджень усередині якоїсь теорії ще аж ніяк не свідчить про її істинність; і навпаки, наявність діалектичних і антиномічних суджень усередині теорії ще не дає підстав висновувати про її хибність. У противному випадку на смітник потрібно було б відразу відправляти «Капітал» К.Маркса з його знаменитою антиномічною тезою, «що капітал виникає і не виникає в процесі обігу», чи знамениту працю І.І.Шмальгаузена «Організм як ціле в індивідуальному та історичному розвитку», де з перших сторінок констатується, що цілісність будь-якого організму - це завжди єдність процесів інтеграції та диференціації його клітинних структур.

Другий варіант теорії когеренції стверджує, що істинною повинна бути визнана та гіпотеза, яка не суперечить фундаментальному знанню, що існує в науці. Наприклад, якщо якась фізична гіпотеза суперечить закону збереження енергії, то є всі підстави вважати, що вона помилкова. Цей критерій також не можна абсолютизувати, тому що будь-яка нова фундаментальна теорія завжди якомусь загальновизнаному знанню суперечить.

2.4. Прагматистська концепція

Ми вже згадували про неї при аналізі основних стратегій розв'язання фундаментальних теоретико-пізнавальних проблем. Її суть зводиться до того, що знання має бути оцінене як істинне, якщо здатне забезпечити одержання якогось реального результату (експериментального, утилітарно-прагматичного й т.д.). Іншими словами, істинність ототожнюється тут з користю чи результативністю. В принципі знання, особливо наукове, досить прагматичне. Якщо вчений-теоретик не одержує нових результатів, то його наукова репутація, а потім і кваліфікація, можуть бути поставлені під сумнів. Якщо інженер

528

не винаходить нових технічних пристроїв і пристосувань, йому можуть перестати платити зарплатню¹.

Однак утилітарну спрямованість науки не слід перебільшувати. Найвидатніші відкриття здійснюються творцями, звичайно ж, не з утилітарних міркувань, а з чистої любові до істини. Багато наукових теорій у момент їхнього створення зовсім не мають ніякого експериментального й технічного застосування. Понад те, найбільш стратегічно значимі ідеї, тим більше у філософії, за визначенням безкорисливі й антиутилітарні. У противному випадку вони ніколи не змогли б відкрити нові горизонти в бутті та пізнанні. Недарма видатний іспанський філософ X.Ортега-і-Гассет висловив думку, що найбільше практичне значення філософії полягає... саме в її абсолютній утилітарній непотрібності.

2.5. Конвенціоналістська концепція

Тут стверджується, що істина є завжди продуктом гласної (а частіше - негласної) угоди між учасниками пізнавального процесу. У різних науках і в різних наукових співтовариствах існують різні «правила гри», а всі доведення будуються лише на основі прийнятих конвенцій. Відповідно те, що може трактуватись у межах одного наукового співтовариства як істинне знання, в іншому буде розцінене як знання хибне. Так завжди буває, коли зіштовхуються представники різних шкіл у науці й у філософії. При всій значимості факту угод у пізнавальній діяльності його все-таки не слід доводити до абсурду, тому що в остаточному підсумку це приводить науку й філософію - сфери доказового й систематичного мислення - до сугубо обивательської тези, що «у кожного, мовляв, своя істина». По суті сама теза, що істина - завжди продукт угоди, спростовує себе ж, тому що припускає, що незалежно від усяких угод ця теза повинна кваліфікуватись як істинна.