- •Університетські лекції з метафізики
- •Лекція 3. Соціокультурні передумови
- •Лекція 4. Становлення і розвиток метафізичної
- •Ювілейне слово
- •Про метафізичний статус московського університету
- •Передмова авторів
- •Предметне
- •Самовизначення
- •Філософії
- •Лекція 1.
- •Вступ у предмет
- •1. Складності сприйняття предмета філософії:
- •Кола й парадокси розуміння
- •2. Проблема співвідношення теорії та історії філософії
- •3. Самовиправдання філософії,
- •4. Метафізична сутність і структура філософії
- •2. Гносеологічний рівень
- •3. Аксіологічний рівень
- •4. Праксеологічний рівень
- •Основні джерела виникнення філософії
- •1. Любов до мудрості як джерело
- •2. Філософія і міф
- •Соціокультурні передумови становлення філософії
- •1. Від міфу до філософії
- •2. Філософія і література
- •3. Між наукою та мистецтвом
- •4. Філософія і релігія
- •Становлення та розвиток метафізичної структури філософії
- •1. Розробка поняття метафізики в античності.
- •1.1. Пошуки субстанціального первня буття
- •1.2. Проблема буття і мислення
- •2. Розвиток метафізики в середні віки:
- •Особливості розвитку класичної філософії
- •1. Соціокультурні умови становлення
- •2. Основні моделі класичної філософії
- •2.1. Раціоналізм
- •2.2. Емпіризм
- •2.3. Просвітництво
- •3. Розквіт і криза класичної філософії
- •3.1. Критика догматичної філософії і.Кантом
- •3.2. Онтологія Гегеля як діалектика абсолюту
- •Двоїстий характер філософського знання
- •1. Філософія як раціонально-теоретична свідомість
- •2. Філософія як теоретичний світогляд
- •3. Функції філософії
- •Місце філософії в культурі та особливості її самовираження
- •1. ВзаєМовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Особливості вихідного базису філософії
- •3. Специфіка мови у філософії
- •4. Проблема самообґрунтування філософії
- •Діалогічність філософії
- •1. Гуманітарна сутність філософії
- •2. Філософія як гранична інтерпретація
- •ОнтологІя
- •Базові категорії онтології
- •1. Категорія буття.
- •2. Субстанція і ключові ходи
- •3. Річ, властивість, відношення
- •Структурна організація буття
- •1. Співвідношення частини і цілого:
- •2. Розмаїтість структурних рівнів буття
- •3. Моделі єдності світу
- •Некласичні онтології другої половини XIX - XX століття: ієрархічні моделі буття
- •1. Криза класичних онтологічних моделей
- •2. Вчення про форми руху матерії
- •3. Шари буття м.Гартмана
- •1. Антропологічні версії онтології XX століття
- •2. Фундаментальна онтологія м.Гайдеггера
- •3. Інтегральні онтологічні моделі.
- •Рух як атрибут буття
- •1. Проблема руху в історії філософії
- •2. Діалектика і метафізика.
- •3. Рух і розвиток. Проблема прогресу
- •4. Основні моделі розвитку
- •Діалектика буття: розвиток і закони діалектики
- •1. Розвиток і детермінізм
- •2. Закони діалектики: матеріалізм чи ідеалізм?
- •3. Закон заперечення заперечення
- •4. Закон переходу кількісних змін у якісні
- •5. Закон взаємодії протилежностей
- •Діалектика буття: розвиток, порядок, свобода
- •1. Принцип детермінізму.
- •2. Основні детермінаційні зв'язки
- •3. Категорії детермінізму
- •4. Сутність і грані свободи
- •5. Досвід діалектичного визначення:
- •6. Буттєві виміри свободи
- •6.1. Етичний вимір свободи
- •6.2. Пізнавальний аспект свободи
- •6.3. Екзистенціальний вимір свободи
- •6.4. Політична грань свободи
- •6.5. Економічні аспекти свободи
- •Простір і час
- •1. Становлення уявлень про простір і час
- •2. Основні парадигми тлумачення
- •Розмаїтість просторово- часових рівнів буття
- •1. Соціокультурне сприйняття часу й простору
- •2. «Нефізичні» уявлення про час
- •3. Духовно-екзистенціальний
- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
У гносеологічному плані під істиною розуміється не властивість самого буття, ціннісних переживань людини або продуктів її гуманітарної творчості, а також не формальна характеристика мовних структур і формул, а в першу чергу змістовна характеристика людських знань, особливо філософського та наукового характеру. До різних тлумачень істини в цьому найважливішому аспекті ми й переходимо. У їхній характеристиці ми постараємося бути лаконічними, з огляду на, що це питання досить докладно освітлене в монографіях2 і навчальних посібниках.
2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
Тут під істиною розуміється відповідність людських знань реальному стану справ, якійсь об'єктивній дійсності. У явній формі класичну концепцію можна знайти вже у Платона й Аристотеля. При цьому відповідність знання (ідей) дійсності може розумітися двояко, залежно від того, як трактувати саму цю об'єктивну дійсність. Це може бути відповідність людської думки об'єктивній природної дійсності (Аристотель), а може бути її відповідність ідеальному буттю вічних ідей (Платон). Однак яку б загальнометафізичну гносеологічну настанову ми не взяли (реалістичну чи платонічну) в межах класичного розуміння істини - обидва аспекти відповідності обов'язково будуть присутні.
1 Цит. по: Зеньковский В.В. История русской философии. В 2 т. Т. 1. Ч. 2. Л., 1991. С. 172.
2 Див. уже класичну книгу: Чудинов Э.М. Природа научной истины. М., 1977.
525
Так, у випадку реалістичної (і навіть матеріалістичної) позиції однаково буде присутній момент відповідності людських знань якимсь об'єктивним ідеальним сутностям. Розглянемо судження «класична механіка являє собою наукову теорію». Це судження істинне, тому що класична механіка Ньютона відповідає всім характеристикам ідеального конструкта за назвою «теорія». З іншого боку, в платонічній версії теорії відповідності судження «ім'я цієї людини - Сократ» є істинною констатацією стану справ у реальному світі.
Неважко помітити, що платонічні теорії відповідності можуть зливатися з онтологічним розумінням істини як справжнього духовно-ідеального буття, котре може безпосередньо споглядатися й переживатися людиною. З іншого боку, реалістичні варіанти класичного підходу до істини можуть зближатися з її онтологічним трактуванням у розумінні законо- чи ідеаловідповідного буття якого-небудь явища чи предмета.
Класична концепція завжди була й дотепер залишається найбільш впливовою не тільки серед філософів, а й серед учених, тому що найбільшою мірою відповідає їх інтуїтивній вірі в те, що вони не творять наукові гіпотези і теорії на свій власний розсуд, а пізнають щось у самому бутті, й що отримане ними знання - не фікція, а розкриває об'єктивні закономірності світобудови.
Однак при уважному філософському аналізі класичної концепції (особливо в її матеріалістичній версії) у ній виявляється ряд серйозних труднощів.
1. Ми ніколи не маємо справи з дійсністю самою собою, а завжди з її чуттєвим або раціонально структурованим образом. Світ ніби заздалегідь суб'єктивно впорядкований нами ще до того, як ми почали перевіряти істинність знань на відповідність із ним. Якщо ж ми маємо справу з перевіркою теорії на її відповідність фактам, то й факт науки - це завжди первинно відібраний і концептуально оформлений нашим розумом утвір. Про яку об'єктивну дійсність тут може йти мова?
2. Ряд складностей виникає з судженнями логіки і математики. Вони описують об'єкти, яким іноді просто нема чого поставити у відповідність у реальному світі. Тут досить указати на уявні числа.
3. Незрозуміло, як бути з універсальними номологічними судженнями в науці, адже в повсякденному бутті ми маємо справу тільки з одиничними процесами і подіями. Загальне нам ніде й ніяк безпосередньо не дане, крім як у нашому власному розумі.
4. У класичній концепції виникає ряд парадоксів, якщо об'єктом висловлення слугує його власний зміст. Один із найбільш знаменитих прикладів подібного роду – парадокс брехуна, де судження брехуна «я брешу» неможливо однозначно оцінити як істинне чи помилкове. Спробою позбутися парадоксів останнього роду є «семантична теорія» істини Тарського, яка уточнює її класичне аристотелівське розуміння1 і дозволяє за
1 «...Говорити про сутнє, що його немає, або про не-сутнє, що воно є, - означає говорити хибне; а говорити, що сутнє є і не-сутнє не є, - означає говорити істинне» (Аристотель. Сочинения. В 4 т. Т. 1. М., 1975. С. 141).
526
рахунок розведення мови-об'єкта і метамови уникати парадоксів, наприклад парадокса брехуна.
Однак загальних гносеологічних труднощів класичної концепції це не долає. Їхня причина криється в недооцінці конструктивної активності суб'єкта пізнання, на чому саме й зробила акцент апріористська теорія істини.