Істина в теорії пізнання

1. Аспекти категорії «істина»

Досягнення істинного знання є головною метою і цінністю пізнавальної діяльності людини. Однак складності з розумінням природи істини виникають відразу, як тільки вимовляється саме слово «істина». Річ у тому, що воно відразу поєднується у свідомості з цілим спектром близьких за змістом термінів: правда, правота, законовідповідність, дійсність, вірогідність, правильність, очевидність, точність, одкровення і т.д.

Часто плутанина при дослідженні феномена істини саме й виникає тому, що не виокремлюють різні її аспекти, які хоча й пов'язані, але все-таки аж ніяк не тотожні один одному. З аналізу цих аспектів ми й почнемо розгляд проблеми.

1.1. Онтологічний аспект

Істина розглядається тут як властивість самого буття і навіть як саме буття. Ще А.С.Хомяков, а пізніше – П.А.Флоренський¹ звернули увагу, що в основі російського слова «істина» лежить древній санскритський корінь es-, що буквально перекладається як «бути», «існувати». Відповідно істина може ототожнюватися з якимось справжнім буттям, яке протистоїть буттю ілюзорному, не справжньому.

Світ платонівських ідей або Царство Боже - істинні, тому що протистоять мнимому - тілесному або гріховному - чуттєво сприйманому буттю. Істина тут поєднується з безпосередньою духовною очевидністю та релігійним одкровенням. Однак її можна не тільки споглядати розумним поглядом мудреця, на чому наполягала антична традиція; але в ній і з нею, з позицій християнського віровчення, можна безпосередньо духовно жити, керуючись віданням серця. Недарма Христос говорить своїм учням: «Я є Шлях, Істина і Життя». Богоподібне буття у «світлі істини» є кінцевою метою людських дерзань і прагнень із позицій християнства, де знання, творчість і життя виявляються абсолютно тотожними одне одному в Царстві Божому.

Онтологічне розуміння істини може бути проведене ще більш радикально, як у B.C.Соловйова в «Критиці абстрактних первнів». Для нього «істина взагалі не міститься в тій або тій формі нашого пізнання... а в самому сутньому, котре є і пізнаваним, тобто істинним предметом знання... Ми можемо

¹ Див.: Флоренский П.А. Столп и утверждение истины. Т. 1.4. 1.М., 1990. С. 15–20.

522

мислити істину тільки як сутнє всеєдине (яке у B.C.Соловйова збігається з повнотою Божественного буття. – Прим. авт.), і коли ми говоримо про істину, то ми говоримо саме про це, про сутнє всеєдине. Ми повинні або зовсім не говорити про істину, а тому й відмовитися від усякого знання (тому що хто ж захоче неістинного знання?), або ж визнати єдиним предметом знання всеєдине сутнє, що містить у собі всю істину. Справді, у цьому повному своєму визначенні істина містить і безумовну дійсність, і безумовну розумність усього існуючого».¹ Тут, щоправда, стає не дуже зрозумілим, як можливий феномен відокремлення частини від такої вихідної всеєдності й, відповідно, феномен оман.

Однак онтологічне тлумачення істини можливе не тільки в межах релігійно-філософських побудов. Воно притаманне й реалістичним доктринам, і навіть повсякденній свідомості². Тут істина поєднується із закономірним або ідеаловідповідним буттям. Коли ми говоримо «справжній учений», «істинний громадянин своєї країни», «справжній поет», «типовий представник своєї професії» і т.д., то скрізь маємо на увазі, що щось існує <бытийствует> у повній відповідності зі своїм еталоном або ідеалом. Гегель би сказав, що тут предмет відповідає своєму поняттю, а тому він і істинний.

Якщо ж це не так, то можна сказати, що предмет веде хибне чи перетворене буття, що не відповідає його поняттю (ідеально-еталонній сутності). Наприклад, злочинець веде перетворене (хибне) існування як громадянин держави, тому що громадянин за визначенням законослухняний.

Специфічно онтологічне тлумачення істини характерне й для світу техніки, що фіксується в центральній категорії технічної думки - «точність». Прилад або апарат досконалі (істинні), якщо: а) у них точно втілений конструктивний задум інженера; б) вони точно (безперебійно) виконують операції, заради яких сконструйовані.