- •Університетські лекції з метафізики
- •Лекція 3. Соціокультурні передумови
- •Лекція 4. Становлення і розвиток метафізичної
- •Ювілейне слово
- •Про метафізичний статус московського університету
- •Передмова авторів
- •Предметне
- •Самовизначення
- •Філософії
- •Лекція 1.
- •Вступ у предмет
- •1. Складності сприйняття предмета філософії:
- •Кола й парадокси розуміння
- •2. Проблема співвідношення теорії та історії філософії
- •3. Самовиправдання філософії,
- •4. Метафізична сутність і структура філософії
- •2. Гносеологічний рівень
- •3. Аксіологічний рівень
- •4. Праксеологічний рівень
- •Основні джерела виникнення філософії
- •1. Любов до мудрості як джерело
- •2. Філософія і міф
- •Соціокультурні передумови становлення філософії
- •1. Від міфу до філософії
- •2. Філософія і література
- •3. Між наукою та мистецтвом
- •4. Філософія і релігія
- •Становлення та розвиток метафізичної структури філософії
- •1. Розробка поняття метафізики в античності.
- •1.1. Пошуки субстанціального первня буття
- •1.2. Проблема буття і мислення
- •2. Розвиток метафізики в середні віки:
- •Особливості розвитку класичної філософії
- •1. Соціокультурні умови становлення
- •2. Основні моделі класичної філософії
- •2.1. Раціоналізм
- •2.2. Емпіризм
- •2.3. Просвітництво
- •3. Розквіт і криза класичної філософії
- •3.1. Критика догматичної філософії і.Кантом
- •3.2. Онтологія Гегеля як діалектика абсолюту
- •Двоїстий характер філософського знання
- •1. Філософія як раціонально-теоретична свідомість
- •2. Філософія як теоретичний світогляд
- •3. Функції філософії
- •Місце філософії в культурі та особливості її самовираження
- •1. ВзаєМовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Особливості вихідного базису філософії
- •3. Специфіка мови у філософії
- •4. Проблема самообґрунтування філософії
- •Діалогічність філософії
- •1. Гуманітарна сутність філософії
- •2. Філософія як гранична інтерпретація
- •ОнтологІя
- •Базові категорії онтології
- •1. Категорія буття.
- •2. Субстанція і ключові ходи
- •3. Річ, властивість, відношення
- •Структурна організація буття
- •1. Співвідношення частини і цілого:
- •2. Розмаїтість структурних рівнів буття
- •3. Моделі єдності світу
- •Некласичні онтології другої половини XIX - XX століття: ієрархічні моделі буття
- •1. Криза класичних онтологічних моделей
- •2. Вчення про форми руху матерії
- •3. Шари буття м.Гартмана
- •1. Антропологічні версії онтології XX століття
- •2. Фундаментальна онтологія м.Гайдеггера
- •3. Інтегральні онтологічні моделі.
- •Рух як атрибут буття
- •1. Проблема руху в історії філософії
- •2. Діалектика і метафізика.
- •3. Рух і розвиток. Проблема прогресу
- •4. Основні моделі розвитку
- •Діалектика буття: розвиток і закони діалектики
- •1. Розвиток і детермінізм
- •2. Закони діалектики: матеріалізм чи ідеалізм?
- •3. Закон заперечення заперечення
- •4. Закон переходу кількісних змін у якісні
- •5. Закон взаємодії протилежностей
- •Діалектика буття: розвиток, порядок, свобода
- •1. Принцип детермінізму.
- •2. Основні детермінаційні зв'язки
- •3. Категорії детермінізму
- •4. Сутність і грані свободи
- •5. Досвід діалектичного визначення:
- •6. Буттєві виміри свободи
- •6.1. Етичний вимір свободи
- •6.2. Пізнавальний аспект свободи
- •6.3. Екзистенціальний вимір свободи
- •6.4. Політична грань свободи
- •6.5. Економічні аспекти свободи
- •Простір і час
- •1. Становлення уявлень про простір і час
- •2. Основні парадигми тлумачення
- •Розмаїтість просторово- часових рівнів буття
- •1. Соціокультурне сприйняття часу й простору
- •2. «Нефізичні» уявлення про час
- •3. Духовно-екзистенціальний
- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
Її можна трактувати як здатність до психологічного вживання в емоційно-психологічні рухи чужого живого «Я» без опори на традиційні засоби мовного спілкування. Ясно, що в цьому процесі величезну роль відіграють мої зовнішні відчуття, за допомогою яких мені дані тілесно-символічні вияви чужого душевного життя - у мовленні, жестах, міміці й т.д. Проте кожному відомі факти мовчазного розуміння та глибинного співчуття іншому, особливо близькій людині, внутрішні стани якої ніяк не об᾽єктивовані. Ви можете перебувати до неї спиною і при цьому прекрасно відчувати її стан. Із власної біографії всім відомі випадки ніби особливо глибокого взаєморозуміння, коли ви майже точно знаєте, що вимовить співрозмовник у наступну хвилину, а самі, у свою чергу, дивуєтеся, що він озвучує думку, яка за секунду до цього промайнула у вашій свідомості. При особистій зустрічі одного з авторів з 98-літнім Х.Г.Гадамером той вимовив знаменну фразу, що «мовчазний діалог між духовно близькими людьми часом буває більш глибоким, ніж мовна імітація діалогу шляхом перехресних монологів».
Існує також багато фактів, які свідчать про здатність людей реагувати на внутрішні стани інших «Я», що перебувають від них на відстані сотень і тисяч кілометрів. Так, матері й дружини, розлучені з близькими, часто безпомилково відчувають страждання і смерть своїх синів і коханих. Маса подібних фактів фіксується під час війн і стихійних лих. Якісь фізичні матеріально-несущі основи подібних явищ, звичайно, існують і тут, але вони мають явно позатілесний і позасимволічний характер. Можливість абсолютно безпосереднього емоційно-інтуїтивного спів-переживання і спів-розуміння визнавали такі різні мислителі, як Г.В.Ф.Гегель і П.А.Флоренський, М.Шелер і Н.О.Лоський.
Повертаючись до сутності емпатії, підкреслимо, що тут відбувається ніби резонансне несвідоме настроювання власного «Я» на тембр звучання
1 Не випадково, напевне, в окультизмі існує так звана «симпатична магія».
505
іншої душі, що забезпечує найтоншу участь-розуміння. Разом з тим кожному знайоме і почуття антипатії, дискомфорту, повної емоційної нестиковки з якоюсь людиною. В її компанії відчуваєш себе скуто, ніяково, незатишно, хоча зовні-символічно це почуття неприйняття ніяк не підкріплюється.
Безсумнівно, є люди, які володіють особливо загостреною емоційною інтуїцією. Не виключено, що вона може бути свідомо виховуваною. Очевидно, деякі святі й подвижники володіли найвищою мірою розвиненим даром подібного роду. Досить згадати знаменитий випадок з життєпису св. Сергія Радонежського, коли він зненацька в присутності братії встав із-за столу й комусь адресував глибокий уклін у простір. Як з'ясувалося, він привітав у такий спосіб св. Стефана Пермського, який проїжджав неподалік від Троїце-Сергієвої обителі. Збереглися численні свідчення про емоційну проникливість оптінських старців, особливо о.Амвросія, який нерідко дізнавався про душевні проблеми відвідувача ще до того, як той переступав поріг його келії.
Позараціональний і глибоко особистісний характер подібних видів знання робить їх украй складним об'єктом наукового та філософського дослідження, однак це ще не привід для того, щоб у дусі наукового ірраціоналізму заперечувати сам факт їх існування. Правда, тут дослідника підстерігає інша небезпека: прагнення будь-що і якомога швидше знайти подібним фактам «строге наукове» пояснення. Найчастіше останні не витримують ні теоретичної критики, ні експериментальної перевірки. Наукова широта мислення, сумлінність, критичність і систематичність досліджень - кращі гаранти від обох цих крайностей.
У випадку ж, коли предмет наукового вивчення виявляється псевдопредметом, сама його неможливість повинна бути по можливості строго й неупереджено доведена.
