1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)

Її можна трактувати як здатність до психологічного вживання в емоційно-психологічні рухи чужого живого «Я» без опори на традиційні засоби мовного спілкування. Ясно, що в цьому процесі величезну роль відіграють мої зовнішні відчуття, за допомогою яких мені дані тілесно-символічні вияви чужого душевного життя - у мовленні, жестах, міміці й т.д. Проте кожному відомі факти мовчазного розуміння та глибинного співчуття іншому, особливо близькій людині, внутрішні стани якої ніяк не об᾽єктивовані. Ви можете перебувати до неї спиною і при цьому прекрасно відчувати її стан. Із власної біографії всім відомі випадки ніби особливо глибокого взаєморозуміння, коли ви майже точно знаєте, що вимовить співрозмовник у наступну хвилину, а самі, у свою чергу, дивуєтеся, що він озвучує думку, яка за секунду до цього промайнула у вашій свідомості. При особистій зустрічі одного з авторів з 98-літнім Х.Г.Гадамером той вимовив знаменну фразу, що «мовчазний діалог між духовно близькими людьми часом буває більш глибоким, ніж мовна імітація діалогу шляхом перехресних монологів».

Існує також багато фактів, які свідчать про здатність людей реагувати на внутрішні стани інших «Я», що перебувають від них на відстані сотень і тисяч кілометрів. Так, матері й дружини, розлучені з близькими, часто безпомилково відчувають страждання і смерть своїх синів і коханих. Маса подібних фактів фіксується під час війн і стихійних лих. Якісь фізичні матеріально-несущі основи подібних явищ, звичайно, існують і тут, але вони мають явно позатілесний і позасимволічний характер. Можливість абсолютно безпосереднього емоційно-інтуїтивного спів-переживання і спів-розуміння визнавали такі різні мислителі, як Г.В.Ф.Гегель і П.А.Флоренський, М.Шелер і Н.О.Лоський.

Повертаючись до сутності емпатії, підкреслимо, що тут відбувається ніби резонансне несвідоме настроювання власного «Я» на тембр звучання

¹ Не випадково, напевне, в окультизмі існує так звана «симпатична магія».

505

іншої душі, що забезпечує найтоншу участь-розуміння. Разом з тим кожному знайоме і почуття антипатії, дискомфорту, повної емоційної нестиковки з якоюсь людиною. В її компанії відчуваєш себе скуто, ніяково, незатишно, хоча зовні-символічно це почуття неприйняття ніяк не підкріплюється.

Безсумнівно, є люди, які володіють особливо загостреною емоційною інтуїцією. Не виключено, що вона може бути свідомо виховуваною. Очевидно, деякі святі й подвижники володіли найвищою мірою розвиненим даром подібного роду. Досить згадати знаменитий випадок з життєпису св. Сергія Радонежського, коли він зненацька в присутності братії встав із-за столу й комусь адресував глибокий уклін у простір. Як з'ясувалося, він привітав у такий спосіб св. Стефана Пермського, який проїжджав неподалік від Троїце-Сергієвої обителі. Збереглися численні свідчення про емоційну проникливість оптінських старців, особливо о.Амвросія, який нерідко дізнавався про душевні проблеми відвідувача ще до того, як той переступав поріг його келії.

Позараціональний і глибоко особистісний характер подібних видів знання робить їх украй складним об'єктом наукового та філософського дослідження, однак це ще не привід для того, щоб у дусі наукового ірраціоналізму заперечувати сам факт їх існування. Правда, тут дослідника підстерігає інша небезпека: прагнення будь-що і якомога швидше знайти подібним фактам «строге наукове» пояснення. Найчастіше останні не витримують ні теоретичної критики, ні експериментальної перевірки. Наукова широта мислення, сумлінність, критичність і систематичність досліджень - кращі гаранти від обох цих крайностей.

У випадку ж, коли предмет наукового вивчення виявляється псевдопредметом, сама його неможливість повинна бути по можливості строго й неупереджено доведена.