- •Університетські лекції з метафізики
- •Лекція 3. Соціокультурні передумови
- •Лекція 4. Становлення і розвиток метафізичної
- •Ювілейне слово
- •Про метафізичний статус московського університету
- •Передмова авторів
- •Предметне
- •Самовизначення
- •Філософії
- •Лекція 1.
- •Вступ у предмет
- •1. Складності сприйняття предмета філософії:
- •Кола й парадокси розуміння
- •2. Проблема співвідношення теорії та історії філософії
- •3. Самовиправдання філософії,
- •4. Метафізична сутність і структура філософії
- •2. Гносеологічний рівень
- •3. Аксіологічний рівень
- •4. Праксеологічний рівень
- •Основні джерела виникнення філософії
- •1. Любов до мудрості як джерело
- •2. Філософія і міф
- •Соціокультурні передумови становлення філософії
- •1. Від міфу до філософії
- •2. Філософія і література
- •3. Між наукою та мистецтвом
- •4. Філософія і релігія
- •Становлення та розвиток метафізичної структури філософії
- •1. Розробка поняття метафізики в античності.
- •1.1. Пошуки субстанціального первня буття
- •1.2. Проблема буття і мислення
- •2. Розвиток метафізики в середні віки:
- •Особливості розвитку класичної філософії
- •1. Соціокультурні умови становлення
- •2. Основні моделі класичної філософії
- •2.1. Раціоналізм
- •2.2. Емпіризм
- •2.3. Просвітництво
- •3. Розквіт і криза класичної філософії
- •3.1. Критика догматичної філософії і.Кантом
- •3.2. Онтологія Гегеля як діалектика абсолюту
- •Двоїстий характер філософського знання
- •1. Філософія як раціонально-теоретична свідомість
- •2. Філософія як теоретичний світогляд
- •3. Функції філософії
- •Місце філософії в культурі та особливості її самовираження
- •1. ВзаєМовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Особливості вихідного базису філософії
- •3. Специфіка мови у філософії
- •4. Проблема самообґрунтування філософії
- •Діалогічність філософії
- •1. Гуманітарна сутність філософії
- •2. Філософія як гранична інтерпретація
- •ОнтологІя
- •Базові категорії онтології
- •1. Категорія буття.
- •2. Субстанція і ключові ходи
- •3. Річ, властивість, відношення
- •Структурна організація буття
- •1. Співвідношення частини і цілого:
- •2. Розмаїтість структурних рівнів буття
- •3. Моделі єдності світу
- •Некласичні онтології другої половини XIX - XX століття: ієрархічні моделі буття
- •1. Криза класичних онтологічних моделей
- •2. Вчення про форми руху матерії
- •3. Шари буття м.Гартмана
- •1. Антропологічні версії онтології XX століття
- •2. Фундаментальна онтологія м.Гайдеггера
- •3. Інтегральні онтологічні моделі.
- •Рух як атрибут буття
- •1. Проблема руху в історії філософії
- •2. Діалектика і метафізика.
- •3. Рух і розвиток. Проблема прогресу
- •4. Основні моделі розвитку
- •Діалектика буття: розвиток і закони діалектики
- •1. Розвиток і детермінізм
- •2. Закони діалектики: матеріалізм чи ідеалізм?
- •3. Закон заперечення заперечення
- •4. Закон переходу кількісних змін у якісні
- •5. Закон взаємодії протилежностей
- •Діалектика буття: розвиток, порядок, свобода
- •1. Принцип детермінізму.
- •2. Основні детермінаційні зв'язки
- •3. Категорії детермінізму
- •4. Сутність і грані свободи
- •5. Досвід діалектичного визначення:
- •6. Буттєві виміри свободи
- •6.1. Етичний вимір свободи
- •6.2. Пізнавальний аспект свободи
- •6.3. Екзистенціальний вимір свободи
- •6.4. Політична грань свободи
- •6.5. Економічні аспекти свободи
- •Простір і час
- •1. Становлення уявлень про простір і час
- •2. Основні парадигми тлумачення
- •Розмаїтість просторово- часових рівнів буття
- •1. Соціокультурне сприйняття часу й простору
- •2. «Нефізичні» уявлення про час
- •3. Духовно-екзистенціальний
- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
3. Матеріальність свідомості
При всій обґрунтованості нередукціоністських поглядів на явища свідомості цілком ясно, що її ідеально-сущий зміст якимось невловимо-найтоншим і фундаментальним чином пов'язаний з матеріально-несущими процесами, які забезпечують її життєдіяльність: нейродинамічними структурами мозку; фізичними діями людини; не залежними від її волі умовами і впливами соціокультурного оточення. Останнім часом також різко активізувався пошук фізичних переносників явищ свідомості, що здійснюється не філософами і фізіологами, а фізиками-професіоналами. Нині вже запропонований цілий спектр фізичних моделей, що намагаються знайти такі переносники1.
1 Див. загальний огляд таких спроб у статтях: Лесков Л.В. На пути к новой картине мира // Сознание и физическая реальность. 1996. Т. 1. № 1–2; Лесков Л.В. Семантическая вселенная: МБК-концепция // Всстн. МГУ. Сер. 7. Философия. 1994. № 4.
468
Досить цікавими в цьому зв'язку бачаться спроби пояснити їх існування, ґрунтуючись на моделях фізичного вакууму. Так, із праць доктора фізико-математичних наук Г.І.Шипова випливає кілька можливих теоретичних станів вакууму: абсолютний вакуум; первинно збуджений вакуум у вигляді полів інерції (чи крутіння), зумовлених торсіонною поляризацією; і, нарешті, третій стан, який відповідає віртуальному стану матеріальних об'єктів1. За моделлю Г.І.Шипова, вакуумні поля інерції лежать в основі всіх інших видів фізичних полів і часток. Одночасно ці вакуумні поля крутіння, схоже, можуть розглядатися на сьогоднішній день у якості одного з кандидатів на роль несущої основи ідеально-інформаційних взаємодій у світі.
У працях доктора фізико-математичних наук А.Е.Акімова, концептуально близьких до ідей Г.І.Шипова2, постулюється наявність торсіонних полів, породжуваних будь-яким обертовим об'єктом. Ці поля володіють рядом примітних властивостей: швидкість їхнього поширення в багато разів вища від швидкості світла; інтенсивність торсіонного поля не залежить від середовища; однойменні заряди в ньому мають властивості притягатись і т.д. 3 А.Е.Акімовим і членами його групи були експериментально досліджені деякі парапсихологічні феномени. З'ясувалося, що показання фізичних приладів, які реєструють торсіонні поля людського організму, збігаються за рядом об'єктивних параметрів (частота, інтенсивність, праве чи ліве обертання) з динамікою кольоровізуальних образів у психічному світі реципієнта.4 Отже, та сама польова реальність свідомості може енергетично (матеріально) фіксуватися приладами і водночас ідеально (інформаційно) переживатися! Всі ці факти, незважаючи на те що торсіонна теорія перебуває ще на стадії формування й викликає критичні заперечення з боку багатьох фізиків5, дають деяку підставу розглядати вакуумні поля крутіння в якості одного з можливих фізичних виявлень матеріально-несущих основ думки.
Правда, ми не схильні переоцінювати емпіричні факти і теоретичні гіпотези з переднього краю науки. Вони в будь-який момент можуть бути спростовані. Ми наводимо дані, що стосуються торсіонних полів, лише в плані ілюстрації досить показової тенденції, до якої не може залишитися байдужою сучасна метафізика ні в її онтологічних, ні в гносеологічних напрямах досліджень: сучасна наука виходить на іманентні метафізичні проблеми і філософський рівень узагальнень, ігнорувати які філософи не вправі, не ризикуючи втратити професійний авторитет і статус раціональної сфери знань. Раціональність філософії ж полягає не в тому, щоб скрізь бачити «ідеалізм» і «ненауковість», ховаючи, як страус, голову в пісок, а в
1 Див.: Шипов Г.И. Теория физического вакуума. М., 1993.
2 Багато з праць останнього часу опубліковані ними спільно.
3 Див.: Акимов А.Е. Что нас ждет в торсионном поле? // Человек. 1995. № 5.
4 Правда, самим фізикам рідко вдається уникнути редукціоністських спокус у розумінні природи свідомості, як це властиво тим же Шилову й Акімову – див. аналіз фізикалістської програми у темі 2 розділу – в лекції 19.
5 Аж до докорів в антинауковості, з чим категорично не можна погодитися. Про цю небезпеку наукового ірраціоналізму ми ще поговоримо нижче.
469
тому, щоб давати раціональні інтерпретації незвичного й нового та робити сміливі прогнози там, де тріпотить офіційна наука. В остаточному підсумку метафізика – це мистецтво «раціонального дерзання», як би шокуюче не звучало це словосполучення.
Не виключено, що сьогодні починають збуватися передбачення деяких учень (зокрема, вчення Агні-Йоги), які припускали, що саме в наукових лабораторіях буде експериментально виявлена й досліджена всепочаткова психічна енергія світобудови. Річ у тому, що в цілому ряді релігійно-філософських учень обґрунтовувалось уявлення, начебто ідеальна діяльність свідомості має свою особливу, ніби «тонку першоматерію», «світлоносну» тілесність, невидиму простому людському погляду. Тут досить згадати знамениті трактати Плотіна «Про матерію» і «Про розумну красу», вчення про вищу матерію в «Ареопагітиках»1. У західній філософії думка про те, що свідомість має свою особливу першоматерію, висловлював П.Теяр де Шарден у праці «Феномен людини»2; у російській же філософії з різною мірою докладності й під різними кутами зору вчення про «духовну матерію» розвивали B.C.Соловйов, П.А.Флоренський, С.Н.Булгаков. Характеризуючи цю першоматерію, B.C.Соловйов іменує її не тільки «невагомою» і «всепроникаючою», що відіграє роль ніби універсального будівельного матеріалу в світовому бутті (тобто має сугубо космофізичні функції), але також і «психофізичною», «суб'єктивною»3, здатною як до перенесення людської думки, так і до трансформації під її впливом.
Словом, це «жива й відчуваюча» першоматерія, яку можна було б назвати переносником інформаційних процесів у світі (або носителькою спів-знання <со-знания>). Тут проглядаються явні аналогії між цією софійною першоматерією4 і тим, що в китайській філософській традиції називається енергією «ці», а в буддійській традиції – порожнечею-енергією за назвою «шуньята». Винятково глибокі інтуїції про ці першоматерію містяться в юнацькій, недавно опублікованій праці С.Н.Трубецького «Про Софію»5. Можливо, це той самий випадок, коли філософське передбачення випереджає строгу наукову думку, з огляду на різноманітні емпіричні підтвердження фактів телепатії та телекінезу, здатності людського ока бачити внутрішні органи і т.д., про що ми скажемо трохи нижче.
Можна зробити й більш сильне філософське припущення: існує, очевидно, прямий зв'язок між ідеально-інформаційною «якістю» думки (конструктивністю, чіткістю, піднесеністю) та її матеріально-несущим, енергетичним (тобто здатним здійснювати якусь фізичну роботу) потенціалом. У свій час B.C.Соловйов проникливо відзначив: «Загалом піднесенню ідеального змісту прямо пропорційне зростання реальної сили»6. Сьогодні, згідно з гіпотезою B.C.Соловйова, накопичується
1 Див.: Мистическое богословие. Киев, 1991. С. 55.
2 Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987. С. 59.
3 Соловьев B.C. Сочинения. В 2 т. Т. 2. М., 1988. С. 239, 542.
4 Бо в російської філософії вона розглядається як єство Софі-Премудрості Божої, що влаштовує світове ціле.
5 Див.: Трубецкой С.Н. О Софии // Вопр. философии. 1995. № 9.
6 Соловьев B.C. Указ. соч. Т. 1. М., 1988. С. 276.
470
все більше науково-експериментальних фактів, які підтверджують безпосередній вплив ідеально-сущої думки на навколишні тіла за допомогою матеріально-несущих енергій, поки ще недоступних для строгої теоретичної концептуалізації. Незважаючи на масу шарлатанства та паранаукових спекуляцій довкола цих проблем, сьогодні з певною впевненістю можна констатувати таке.
По-перше, існують багаторазово перевірені в різних країнах дані з телекінезу, тобто здатності думки здійснювати безпосередню фізичну роботу1. По-друге, ще основоположник парапсихологічних досліджень у нашій країні Л.Л.Васильєв відзначав, що чим ясніше й чіткіше уявляє собі гіпнотизер ідеальний зміст наказу, тим ефективніший сугестивний вплив його навіювання на пацієнта2. По-третє, необхідно відзначити експерименти з безпосереднього впливу думок людини на кімнатні рослини, здійснені К.Бакстером і потім неодноразово верифіковані іншими дослідниками в різних країнах. Численні приклади подібного впливу наведені у праці А.П.Дуброва й В.Н.Пушкіна3. По-четверте, фактом є здатності індійських йогів подумки керувати фізіологічними процесами власного тіла аж до полегшення його фізичної ваги, зміни температури і навіть хімічного складу клітин. Ці факти фізичної дієвості ідеальної думки змушений був визнати навіть такий авторитет у сфері фізіології мозку, як Р.У.Сперрі. На його думку, з експериментальним підтвердженням і вивченням такого впливу суб'єктивної та ідеальної думки на тілесно-фізичні процеси можна пов'язувати надії на революційний переворот у психологічній науці4. Нарешті, по-п'яте, накопичується все більше даних про безпосередню реакцію, здавалося б, «мертво-речовинного» світу техніки (зокрема, комп'ютера) на сугубо ментальні стани користувача. Відомо, що острах поломки технічного пристрою різко збільшує ймовірність його реальної поломки і т.д.
Все це дає певні підстави припустити: наша свідомість являє собою не тільки опосередковану фізичною дією, а й безпосередню матеріальну силу в Космосі, яку ми тільки починаємо науково вивчати і якою поки не навчилися свідомо володіти.
Принаймні це метафізичне припущення на сьогоднішній момент виглядає більш теоретично цілісним (що ми спробували вище показати), а також, що не менш важливо, емпірично фундируваним, ніж віра в те, що наші думки й ідеї знаходяться лише під черепною коробкою й об'єктивуються зовні винятково в символічній формі. У це нам властиво вірити, оскільки фізична реальність думки безпосередньо не дана. Але ж ми безпосередньо не бачимо (і ніколи не побачимо!) неозброєним фізичним оком
1 Численні експерименти з телепатії та телекінезу проводилися в Новосибірську науковою групою під керівництвом В. П. Казначеєва. Див.: Казначеев В.П. Проблема живого вещества и интеллекта: этюды к теории и практике медицины III тысячелетия // Всстн. МИКА (Междунар. ин-т космич. антропоэкологии). 1995. № 2.
2 Васильев Л.Л. Таинственные явления человеческой психики. М, 1963. С. 112–113.
3 См.: Дубров А.П., Пушкин В.Н. Парапсихология и современное естествознание. М., 1989.
4 Сперри Р.У. Перспективы менталистской революции и возникновение нового научного мировоззрения // Мозг и разум. М., 1994. С. 27.
471
ні протонів, ні електронів, ні електромагнітних полів, ні тим більше кварків. Однак у їх існування більшість із нас вірить безумовно! Так чому в одне, чуттєво не дане, ми твердо віримо, а інше нам властиво заперечувати? І чи не є таке заперечення своєрідної матеріальності думки типовим некритичним науковим віруванням, яке корениться у вчорашньому дні науки подібно до того, як заперечували реальність електронів і польових фізичних процесів більшість фізиків кінця XIX - початку XX століття?
