3. Критерії оцінювання і види ґрунтово-екологічного моніторингу

Однією з важливих складових методичної основи ґрунтового моніторингу є система показників контролю, за допомогою яких можна впливати на режими і процеси в ґрунті, отже, регулювати його родючість.

Критерії як ознака виконуваної оцінки мають бути порівняльними у часі й просторі і спрямовані на управління ґрунтовими процесами для створення оптимальних умов росту та розвитку сільськогосподарських культур. Це, в свою чергу, зумовлює низку обмежень при підборі ґрунтових показників як критеріїв оцінки в моніторингу. До найважливіших умов використання критеріїв відносять незначну мінливість за відносно довгий проміжок часу під впливом природних факторів при одночасній можливості встановити коливання показників під впливом антропогенних і техногенних факторів; наявність простої і зручної методики, що дає змогу визначити і кількісно оцінити даний показник; наявність функціональної залежності між критерієм і дією антропогенних факторів; просторово-часову його симетричність (ізотропність).

Для об'єктивного інформаційного забезпечення і прийняття правильних рішень ґрунтовий моніторинг повинен забезпечувати вихідні, поточні та періодичні дані про основні характеристики ґрунтового покриву. Обов'язковими оціночними критеріями є гранулометричний та мінералогічний склад, дані гумусного стану ґрунту, оціночні дані формування режимів ґрунту.

Рис. 1. Структура служби моніторингу ґрунтів

Залежно від характеру контрольованої інформації та поставленої мети виокремлюють перспективний (періодичність спостережень 1 раз на 10 років), віддалений (періодичність спостережень 1 раз на 5-10 років) та оперативний (періодичні системні спостереження) види моніторингу (Табл.2).

Перспективний та віддалений моніторинги дають змогу контролювати показники, що характеризують стан структурної частини ґрунту, оцінюючи яку, з'ясо­вують потенційну родючість.

Оперативний моніторинг забезпечує постійне спостереження за найбільш динамічними показниками, що зумовлюють рівень ефективної родючості та агроекологіч­ний стан ґрунтів.

Види ґрунтового моніторингу

Таблиця 2

Види моніторингу, періодичність спостережень	Показники, що контролюються	Процеси, що контролюються
Перспективний 1 раз на 10 років	Гранулометричний склад Хімічний склад Мінералогічний склад	лесиваж, кольматаж опідзолення, оглеєння, акумуляція хім.елементів швидкість та спрямованість процесів трансформації мінеральної частини ґрунту
Віддалений 1 раз на 5-10 років	Оцінка гумусового стану ґрунту Оцінка темпів спрацю-вання торфових ґрунтів Оцінка агрофізичного стану Біологічна активність	трансформація ґрунтової органіки, дегуміфікація, гумусонакопичення, швидкість та спрямованість процесів трансформації торфовищ деградація ґрунту, зміна водно-фізичних, фізико-механічних, теплових властивостей трансформація свіжих органічних решток, міграція мікроелементів
Оперативний Щорічно, режимні спостереження протягом року або вегетаційного періоду	Поживний режим Водний режим Режим РГВ на меліорованих землях 3.Температурний режим	забезпеченість ґрунту поживними речовинами накопичення та витрата вологи в ґрунті теплообмін в ґрунтах

Система моніторингу ґрунтів, яка передбачає ком­плексне виконання перспективного, віддаленого та опе­ративного його видів, сприяє отримуванню об'єктивної інформації про гранулометричний, мінералогічний склад ґрунту, вміст у ньому гумусу; показники форму­вання водного, температурного, поживного, окисно-від­новного режимів та показники екологічного стану ґрун­ту (рівень еродованості, ступінь деградованості за рів­нем забруднення важкими металами, пестицидами). На основі інформації про стан ґрунту розробляють заходи з управління продуктивністю ґрунтів, тобто підвищення їх родючості та поліпшення екологічного стану ґрунтового покриву.