234 Тема 14

навчої служби районного (міського) управління юстиції за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

За своєю правовою природою і наслідками — наявністю судимості протягом року з дня відбуття покарання — громад­ська догана як міра кримінального покарання відрізняється від громадської догани як заходу громадського впливу.

Конфіскація майна (ст. 35 КК) — різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безоплат­ному вилученні майна засудженого у власність держави. Цей вид покарання застосовується лише у випадках, коли він пе­редбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визна­ний винним. Порядок та умови виконання цього покарання зазначені у главі 5 Положення.

Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання у державну виконавчу службу, про що сповіщає відповідному фінансовому органові. При відсутнос­ті у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося.

Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здій­снюється державною виконавчою службою районних (мі­ських) управлінь юстиції за місцем знаходження майна.

Згідно зі ст. 21 Положення конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, в тому числі його частка в спільній власності, а також вклади засудженого. Не підлягає конфіскації майно, необхідне для самого засуджено­го та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна встановлено в додатку до КК України. Спори про на­лежність майна, що підлягає конфіскації за вироком суду, ви­рішуються в порядку, встановленому Цивільним процесуаль­ним кодексом України.

Державний виконавець негайно після одержання вико­навчого листа перевіряє наявність майна, зазначеного в опи­сі, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. За наявності довідки щодо того, що опис майна не провадився, державний виконавець вживає заходів до виявлення майна засудженого, що піддягає конфіскації, і при його виявленні складає опис. В ньому зазначається повне і точне найменування кожного предмета, його відмітні озна­ки (в тому числі вага, колір, метраж, ступінь зношеності). Описані предмети пломбуються або опечатуються, про що робиться відповідна відмітка. Державний виконавець вживає

Виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі 235

необхідних заходів до збереження майна, що підлягає конфіс­кації і піддане описові.

Частка засудженого в спільній власності визначається за поданням державного виконавця районним (міським) судом в порядку, передбаченому ст. 379 ЦПК.

Передача фінансовим органам конфіскованого майна за­судженого провадиться після задоволення усіх пред'явлених до нього вимог. Щодо претензій, які підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна, держава відповідає в ме­жах активу. Передача конфіскованого майна фінансовим ор­ганам провадиться в порядку, встановленому Міністерством фінансів України і Міністерством юстиції України.

У тих випадках, коли після виконання вироку в частині конфіскації всього майна, але до закінчення встановлених за­коном строків виконання обвинувального вироку виявляєть­ся неконфісковане майно засудженого, набуте ним до вине­сення вироку або після цього, але на кошти, що підлягають конфіскації, суд вирішує за поданням прокурора питання про конфіскацію додатково виявленого майна в порядку, вста­новленому статтями 409 і 411 КПК.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим орга­нам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку по­вертається суду, який його постановив. Фінансові органи пе­редають суду, який постановив вирок, відомості, що під­тверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.

Стаття 37 КК передбачає підстави для позбавлення війсь­кових спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород щодо осіб, засуджених за вчинені злочини. Відповідно до ч. 1 ст. 37 КК, в разі засудження за тяжкий зло­чин, особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена його за ви­роком суду. Частина 2 цієї статті передбачає, що в разі засуд­ження за тяжкий злочин особи, яка має почесне звання або відзначена державною нагородою України, суд при постанов-ленні вироку вирішує питання про внесення подання Прези­дентові України про позбавлення засудженого почесного звання або державної нагороди України.

Ордени, медалі та почесні звання є державними нагорода­ми України за особливі заслуги перед державою і суспіль­ством. Державні нагороди відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 92 Кон­ституції встановлюються виключно законами України. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 92 Конституції виключно законами України встановлюються також військові звання, дипломатичні ранги

236 Тема 14

та інші спеціальні звання. Президент України присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спе­ціальні звання і класні чини (п. 24 ст. 106 Конституції), а також нагороджує державними нагородами, встановлює пре­зидентські відзнаки та нагороджує ними (п. 25 ст. 106 Кон­ституції).

Позбавлення військового або спеціального звання е додатко­вим покаранням, яке суд вправі застосувати до особи, яка вчинила тяжкий злочин і тим самим зганьбила присвоєне їй звання. Суд вирішує питання про призначення цього пока­рання, виходячи з загальних засад призначення покарання (ст. 39 КК). Перелік тяжких злочинів міститься у ст. 7^і КК. В контексті положень ч. 1 ст. 37 КК ранги, чини і кваліфіка­ційні класи є спеціальними званнями в широкому значенні цього поняття.

Відповідно до діючої редакції ст. 37 КК, суд має повнова­ження, за наявності для того підстав, позбавити особу будь-якого військового або спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання знаходить конкрет­ний вияв принцип рівності усіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.

Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбав­лення військового або спеціального звання визначаються гл. 6 Положення. Суд, який постановив вирок про позбав­лення засудженого військового або спеціального звання, над­силає копію вироку після набрання ним законної сили орга­нові, що присвоїв звання.

Після одержання копії вироку, яким засудженого позбав­лено військового або спеціального звання, орган, що присвоїв це звання, вносить у встановленому порядку до відповідних документів запис про позбавлення засудженого звання і вжи­ває заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов'язаних з цим званням, про що повідомляє суду.

Позбавлення особи, яку засуджують за скоєння тяжкого злочину, державної нагороди (ордену, медалі, почесної відзнаки чи відзнаки Президента України), почесного звання не входить до компетенції суду і не є додатковим кримінальним пока­ранням. Суд, встановивши, що підсудному присвоєне почес­не звання, або він нагороджений державною нагородою Ук­раїни, вирішує питання про внесення Президентові України подання про їх позбавлення. В подальшому суду повідомля­ється про рішення, прийняте по внесеному поданню. Поря-

Виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі 237

док та строки внесення подання з цього питання визначають­ся ст. 28 Положення.

Оскільки Кримінальним кодексом України не передбаче­но позбавлення осіб державних нагород колишнього СРСР, суд не вправі приймати таке рішення. Таке рішення суд не вправі приймати і стосовно відзнак іноземних держав.

Позбавлення батьківських прав (ст. 38 КК) є додатковою мірою покарання, яка може призначатися лише у випадках, коли буде встановлено, що підсудний зловживав цими права­ми. В санкціях Особливої частини Кримінального кодексу позбавлення батьківських прав не вказується. Воно може за­стосовуватись при засудженні за всі ті злочини, вчинення яких було пов'язано зі зловживанням цими правами.

Сутність даного покарання полягає в тому, що засудже­ний втрачає всі права, які грунтуються на факті спорідненості з дитиною, щодо якої він позбавлений прав, в тому числі пра­во вимагати від неї в майбутньому надання йому утримання. В той же час позбавлення батьківських прав не звільняє бать­ків від обов'язку по утриманню дитини.

Призначаючи позбавлення батьківських прав як додатко­ву міру покарання, суд не визначає строку її дії. Поновлення в батьківських правах може мати місце в порядку, передбаче­ному ст. 75 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Порядок і умови виконання цього покарання визначаються гл. 7 Поло­ження.

Суд, який постановив вирок про позбавлення засуджено­го батьківських прав, після набрання ним законної сили, над­силає копію вироку органу опіки і піклування за місцем про­живання неповнолітнього для захисту його прав і інтересів, а також органу запису актів громадянського стану за місцем йо­го народження для внесення відповідної відмітки до книги записів актів про народження. Якщо засудженому, позбавле­ному батьківських прав, виплачуються призначені дітям пен­сії, допомога, інші платежі або стягнені на його користь алі­менти, суд після набрання законної сили вироком про по­збавлення батьківських прав надсилає його копію органу, що провадить зазначені виплати, або в суд за місцем винесення рішення про виплати для обговорення питання про перераху­вання їх на користь дитячого закладу або особи, яким пере­дано дитину на виховання.

Орган опіки і піклування після одержання копії вироку про позбавлення засудженого батьківських прав у разі необхід­ності встановлює опіку або піклування над неповнолітнім,

238