Тема 12

зультатом імунного блотингу госпіталізуються в медчастини установи з метою уточнення діагнозу і призначення лікуваль­них заходів, а за потреби — для них запрошуються консуль­танти з відповідних установ МОЗ.

Всі засуджені з діагнозом ВІЛ-інфекцїї (СНІД) направля­ються до спеціального відділення міжобласної лікарні УВП.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД підлягають обов'язково­му профілактичному нагляду з метою контролю за їх фізич­ним та психічним станом, своєчасного лікування, проведення антивірусної терапії, психологічної підтримки та консульту­вання. Керівник установи, де перебуває ВІЛ-інфікований, несе відповідальність за організацію медичної допомоги і збе­реження лікарської таємниці.

Література

1. Конституція України. Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Розділ 2.

2. Виправно-трудовий кодекс України. — К., 1997. — Ст. 74-77.

3. Закон України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" // Відомості Вер­ ховної Ради України. — 1992. — № 11. — Ст. 152.

4. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" від 3 березня 1998 р. / Голос України. - 1998 р.

5. Профілактика ВІЛ (СНІДу) та хвороб, які передаються статевим шляхом у місцях позбавлення волі // Спільний проект ООН та МВС України № 6/7 — 151 від 19 січня 1999 р.

6. Джужа О. М. Запобігання поширенню СНІДу пра­ вовими засобами (правовий, криміногенний і кримі­ нально-виконавчий аспекти): Монографія. — К., 1994.

7. Мелентьев М. П., Корчинский В. А. Реализация принци- па социальной справедливости в правоприменительной деятельности ИТУ: Учебное пособие. — К., 1991.

Тема 13. Короткострокові виїзди засуджених за межі місць позбавлення волі

1. Поняття і нормативне регулювання короткострокових виїздів засуджених за межі місць позбавлення волі

2. Порядок оформлення короткострокових виїздів засуджених за межі місць позбавлення волі

3. Кримінальна відповідальність

за ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі

208 Тема 13

1. Поняття і нормативне регулювання короткострокових виїздів засуджених за межі місць позбавлення волі

З розвитком суспільства об'єктивно зростає роль мораль­ності в його житті. Велике значення мають питання його де­мократизації та гуманізації, наближення до міжнародних стандартів поводження з ув'язненими. Так, Міжнародні стан­дартні правила у розділі "Повідомлення про смерть, хворобу" записано: "ув'язнений повинен одразу ж бути проінформова­ний про смерть або серйозну хворобу, у випадку критичної хвороби повинно бути дозволено, якщо дозволяє обстановка, піти до ліжка хворого, або у супроводі".

Законодавству низки держав Європи подібні процеси були властиві давно. Взагалі, система тюремних відпусток у Франції відома з XIX століття. У Болгарії у якості вищої фор­ми заохочення засуджених встановлено домашню відпустку строком на 5 діб. Ця відпустка надається усім засудженим за досягнення у праці й дисципліні, крім рецидивістів та осіб, які утримуються на посиленому тюремному режимі. В Угор­щині відпустки можуть надаватися: із тюрем — 8 діб, а з ін­ших установ — до 14 діб. У Польщі — на строк до 5 діб, як заохочення, по відбутті 1/2 строку покарання, за виключен­ням осіб, які відбувають покарання в умовах посиленого та суворого режимів. У Словаччині застосовуються три види від­пусток:

1. У вигляді заохочення — до 15 діб.

2. Для вирішення невідкладних сімейних справ — до 15 діб.

3. Якщо засуджений потребує негайної медичної допомо­ ги, яку йому не можуть надати в установі, — до ЗО діб.

Після падіння монархії у Росії відпустка дозволялася у ви­падках смерті батька, матері, подружжя, дитини або іншого близького родича, або з іншого серйозного приводу. До нього відносилося: тяжка хвороба близьких родичів, стихійне лихо, збитки, нанесені господарству громадянина в результаті війни.

У Виправно-трудовому кодексі РРФСР 1924 р. було ви­значено 3 види короткострокових відпусток:

1. У зв'язку з винятковими обставинами.

2. Заохочувальні відпустки.

3. Недільні й святкові відпустки.

Виправно-трудовий кодекс УРСР 1925 р. мав той же ви­гляд, що і російський, але, крім того, передбачав надання від-

Короткострокові виїзди засуджених за межі місць позбавлення волі 209

пусток строком до 2-х місяців для виконання домашніх робіт особам з числа тих, які проживали в селі.

У виправно-трудовому кодексі РРФСР 1933 р. усі названі вище види відпусток були залишені, але право надання їх на­лежало спостережним комісіям колонії.

У "Положенні про виправно-трудові колонії і тюрми" 1958 р. пердбачалися короткострокові відпустки для осіб, які сумлінно працювали — до 10 діб — у виправно-трудових ко­лоніях загального і посиленого режиму.

У зв'язку з ліквідацією у 1960 р. МВС СРСР Положення від 1958 р. перестало діяти, оскільки були прийняті відповідні положення в республіках. Але питання про відпустки в них не дістали свого відображення. У 1973 р. це питання в порядку експерименту відпрацьовувалося у Литві, Свердловській та Донецькій областях.

8 лютого 1977 р. Указом Президії Верховної ради СРСР в Основи виправно-трудового законодавства були внесені від­повідні зміни.

При короткострокових виїздах за межі місць позбавлення волі засуджені тимчасово звільняються від прямого виправ­но-трудового впливу, в тому числі від вимог режиму. Вони не перебувають в ізоляції від суспільства, виходять з-під контро­лю адміністрації установ виконання покарань, не несуть ха­рактерних для засуджених обов'язків. У той же час інститут короткострокових відпусток сприяє виправленню і перевихо­ванню засуджених і опирається на довіру до них. Він є пере­віркою їх поведінки поза місцями позбавлення волі і пра­вильності висновків адміністрації щодо особи засудженого.

Стаття 39^і ВТК регламентує надання короткострокових виїздів засудженим за межі місць позбавлення волі. В ній ви­значено, що засудженим, які утримуються у виправно-трудо­вих колоніях загального режиму, колоніях-поселеннях усіх видів і виховно-трудових колоніях для неповнолітніх та засу­джених, які були залишені за їх згодою в слідчому ізоляторі чи тюрмі для робіт по господарському обслуговуванню, може бути дозволено короткостроковий виїзд за межі місць позбав­лення волі у зв'язку з винятковими особистими обставинами. Це: смерть або важка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що завдало значного матері­ального збитку засудженому або його сім'ї.

Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових колоніях, може бути дозволений ко-

14- 1699