204 Тема 12

ний є алкоголіком чи наркоманом, адміністрація ВТУ на­правляє до суду подання про застосування до нього примусо­вого лікування.

Примусове лікування від алкоголю чи наркоманії здій­снюється в місцях позбавлення волі в двох формах:

• у звичайній виправно-трудовій установі на базі медико- санітарної частини;

• у спеціальній виправно-трудовій установі по лікуванню алкоголіків і наркоманів.

Спеціалізовані виправно-трудові установи мають відпо­відне обладнання, штат лікарів, статус колонії на правах ліку­вального закладу.

Якщо під час звільнення засудженого з місць позбавлення волі його лікування не завершене, адміністрація установи за наявності відповідного медичного висновку направляє до суду подання щодо продовження лікування в медичній установі.

Що стосується умов тримання засуджених, у яких виявле­на інфекція ВІЛ/СНІДУ, то потрібно звернути увагу на те, що останнім часом цим питанням приділяється значна увага МОЗ і ДДПВП. Незважаючи на виведення останнього з під­порядкування МВС України, контроль за медичним обслуго­вуванням засуджених здійснює медичне управління МВС Ук­раїни, яке визначає порядок профілактики ВІЛ-інфікованих на підставі Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" 1991 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про запобі­гання захворюванню на СНІД та соціальний захист населен­ня" 1998 р. Виходячи з положень цього закону розроблена "Програма МВС України щодо зниження ризику розповсю­дження ВІЛ/СНІД серед особового складу та осіб, які перебу­вають у місцях позбавлення волі". Спільним наказом МВС і МОЗ України, Національним комітетом профілактики нар­команії та захворювання на СНІД від 18 травня 1997 р. за № 312/165/46 затверджений порядок медичного обстеження на ВІЛ-інфекцію осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язненя і ВТУ, та умови утримання ВІЛ-інфікованих з чис­ла цих осіб.

У 1998 р. підготовлений спільний проект ООН та МВС України навчального модуля "Профілактика ВІЛ/СНІДу та хвороб, які передаються статевим шляхом у місцях позбав­лення волі".

Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених ... 205

Вірус СНІДу присутній в тюрмах більшості країн світу. І це мусить викликати загальну тривогу, оскільки ця проблема торкається не лише засуджених і персоналу УВП, а й суспіль­ства в цілому. Умови місць позбавлення волі створюють ідеальне середовище для розповсюдження ВІЛ-інфекції. Для УВП характерна напруженість, яка включає сексуальну на­пруженість. Зняття її в цих місцях проходить шляхом вживан­ня наркотиків і сексуальних контактів. При ін'єкційному вве­денні наркотиків нерідко використовуються саморобні голки, виготовлені, наприклад, із стержнів ручок.

Вірогідність розповсюдження ВІЛ-інфекції збільшується у зв'язку з відсутністю інформації, знань і адекватного рівня медичної допомоги. В окремих випадках низка захворювань, отриманих у місцях позбавлення волі, належним чином не виліковується, включаючи захворювання, які можуть переда­ватися через кров. Крім ВІЛ і сифілісу, до них відносяться гепатит В і С. Захворювання, які передаються статевим шля­хом, за відсутності відповідного лікування, також підвищують ризик захворювання на ВІЛ-інфекцію статевим шляхом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" 1998 р., держава повинна га­рантувати: доступ у місця позбавлення волі інформації про профілактику зараження ВІЛ, добровільний медичний огляд, консультування, профілактичні засоби (презервативи, дезін-фікуючі засоби та чисті шприци); лікування ВІЛ-інфікова-них, зберігаючи при цьому конфеденційність; створення сприятливого та стимулюючого клімату для уразливих груп.

Виходячи з цього Закону, МВС разом з МОЗ розроблено Інструкцію про порядок огляду рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та спеціального контингенту з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту люди­ни, обліку, медичного обстеження та профілактичного нагля­ду за ВІЛ-інфікованими. Згідно з Інструкцією обов'язковому медичному оглядові підлягають засуджені та підслідні, які вводять наркотичні речовини шляхом ін'єкцій (лише у разі, якщо вони визначені такими у встановленому законом по­рядку), раз на шість місяців протягом усього терміну перебу­вання в УВП.

Медичному оглядові підлягають: особи, які прибувають до приймальника-розподільника; підслідні, які прибувають до слідчих ізоляторів, засуджені — раз на 12 місяців протягом усього строку перебування в УВП. Особи з позитивним ре-

206