2. Суспільне корисна праця — один з основних засобів ресоціалізації засуджених

Суспільне корисна праця засуджених — один з основних засобів їх виправлення та перевиховання. В праці формується особистість людини. Тут появляються такі якості, як колек­тивізм, дисципліна, повага до інших, почуття особистої гід­ності. Без праці ВТУ не можуть існувати. Праця виступає як необхідна передумова ефективного використання інших захо­дів виправно-трудового впливу: режиму, виховної роботи, за­гальноосвітньої та професійної підготовки.

Праця засуджених вливається в загальний матеріальний фонд держави. Але вона має свої специфічні особливості. Злочинець повинен нести тягар відповідальності за вчинений злочин. Умови їх праці мають низку обмежень, щоб такі за­ходи відповідали меті покарання. Наприклад: засуджений не має права обирати працю на свій розсуд; збільшений робочий тиждень (48 годин); час відбуття покарання у виправно-тру­довій колонії не зараховується в трудовий стаж.

Згідно зі ст. 49 ВТК, кожний засуджений зобов'язаний працювати. Адміністрація ВТУ має забезпечити залучення за­суджених до суспільне корисної праці з урахуванням їх пра­цездатності, за можливістю, спеціальністю. Засуджені залуча-

182 Тема 11

ються до праці, як правило, на підприємствах ВТУ. В окре­мих випадках засуджені можуть залучатися до праці на під­приємствах інших відомств, за умови забезпечення надійної їх охорони та ізоляції. Засуджені до тюремного ув'язнення працюють лише на території тюрми (виконують тільки госпо­дарські роботи).

Крім виправлення, праця засуджених має також еконо­мічну, соціальну і оздоровлювальну мету. Засуджені працю­ють на себе і на суспільство, членами якого вони є (витрати на харчування, комунально-побутові послуги, одяг тощо). Соціальна мета праці полягає в тому, щоб створити умови для нормального вступу в життя після звільнення. Праця має також значення для збереження здоров'я, оскільки бездіяль­ність не лише калічить людину, але й веде її до повної де­градації.

Перелік робіт та посад, на яких забороняється використо­вувати засуджених до позбавлення волі, встановлюється Пра­вилами внутрішнього розпорядку ВТУ:

• в управліннях (відділах) Державного департаменту з пи­ тань виконання покарань;

• на роботах, що пов'язані з устаткуванням для множен­ ня документів, з радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів); продавцями; бухгалтерами; касирами; завідуючими харчовими та "речовими складами тощо.

Праця засуджених повинна бути суспільне корисною, а не беззмістовною. Взагалі, вся виробничо-господарська ді­яльність ВТУ повинна бути підпорядкована основному зав­данню — виправленню і перевихованню засуджених.

Праця засуджених організується відповідно до певних принципів. Це ті ідеї, що характеризують організацію праці і виражають особливості цієї категорії осіб. Загальними прин­ципами є: законність, гуманізм, індивідуалізація праці.

Існують ще й спеціальні принципи: обов'язкова праця та право засудженого на працю; оплата праці залежно від її кіль­кості та якості; обов'язок дотримуватися дисципліни праці; охорона безпеки праці та поєднання праці з професійним навчанням.

Законність. Засуджений, як співучасник трудового проце­су, є суб'єктом відносин, що регулюються нормами трудового права (виправно-трудового). Цих норм повинні дотримувати­ся як засуджені, так і адміністрація установи. Вживаються за-

Основні засоби виправлення і ресоціалізаці! засуджених ... 183

ходи примусу до тих, хто не хоче працювати. Здійснюється контроль за законністю діянь — відомчий, прокурорський, громадський.

Гуманізм. У ВТУ здійснюється охорона трудових прав за­суджених, дотримується техніка безпеки, виробнича саніта­рія, охороняється праця жінок, матерів-годувальниць тощо.

Індивідуалізація праці. В колоніях-поселеннях засуджені працюють на посадах експедиторів, водіїв тощо; у тюрмах — лише на території тюрми.

Спеціальні принципи. Обов'язок працювати та право на одержання праці означає:

• кожний засуджений зобов'язаний працювати за при­ значенням адміністрації;

• адміністрація повинна кожного забезпечити роботою. Для цього організується власне виробництво або на інших підприємствах;

• позитивний результат праці досягається заходами зао­ хочення за добросовісну роботу, примусу до недбалих тощо.

Оплата праці засуджених. Згідно зі ст. 52 ВТК, праця за­суджених оплачується відповідно до її кількості та якості, норм і розцінок, які діють у народному господарстві. У ви­правно-трудових колоніях і тюрмах на особовий рахунок за­суджених, які не допускають злісних порушень режиму, по­винно зараховуватися, незалежно від усіх відрахувань, не менше як десять процентів, а на особовий рахунок засудже­них чоловіків віком понад шістдесят років, жінок — понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових коло­ніях, що не допускають злісних порушень режиму, — не мен­ше 25 відсотків нарахованого їм місячного заробітку. У вихов­но-трудових колоніях на особовий рахунок засуджених по­винно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менше 45 відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудо­вих колоніях-поселеннях усіх видів, а також засудженим жін­кам, яким дозволено проживати за межами колонії, незалеж­но від усіх відрахувань повинно зараховуватися не менше п'я-тидесяти процентів нарахованого їм місячного заробітку. Місячний заробіток засуджених, які виконують норми виро­бітку або встановлені завдання, не може бути менше міні­мального розміру заробітної плати.

184 Іема її

Засуджені, які відбувають покарання у виправно-трудових установах та тюрмах, з нарахованого їм заробітку або іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, бі­лизни, комунально-побутових та інших наданих їм послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Після відшкодуван­ня цих витрат, із нарахованого заробітку проводиться утримання за виконавчими листами та іншими документами в порядку, встановленому законодавством України і ст. 374 ЦПК. Як виняток з цього правила, аліменти на неповнолітніх дітей вираховуються з усієї суми заробітку або іншого доходу. Відрахування з заробітку здійснюється з дотриманням такої черговості: прибутковий податок; вартість харчування і одягу; за виконавчими листами та іншими документами, крім стягнення аліментів на неповнолітніх дітей; відшкодування збитків.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої і другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам — понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, харчування, одяг, взуття, білизна і ко­мунально-побутові послуги надаються безоплатно. Засуджені можуть залучатися до праці без оплати з благоустрою місць позбавлення волі та прилеглих територій, а також з покра­щення культурно-побутових умов засуджених або до допо­міжних робіт із забезпечення установ продовольством.

Засуджені зобов'язані додержуватися трудової дисциплі­ни, тобто режиму робочого дня, сумлінно працювати, дотри­муватися техніки безпеки. За порушення настає дисциплінар­на відповідальність. Безпека праці забезпечується відповідно до законів України про працю без будь-яких винятків. За можливості, засуджені працюють за спеціальністю. В кого її немає, може придбати через систему профтехосвіти.

Зазначимо, що використання праці засуджених на під­приємствах ВТУ — найбільш змістовна форма їх трудового виховання. Адміністрація ВТУ укладає договір з адміністра­цією підприємства, зобов'язується дати певну кількість робіт­ників, підтримувати дисципліну тощо. Друга сторона повин­на забезпечити засуджених роботою, надати обладнання, ма­теріали, організувати безпеку праці.

Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених ... 185

Первинним виробничим колективом у ВТУ є бригада. Як правило, бригади комплектуються із засуджених однієї спеці­альності. Ці засуджені проживають в одній жилій секції. Бри­гадир призначається наказом начальника установи з числа за­суджених, які стали на шлях виправлення. Бригадир не лише керує виробничою діяльністю бригади, але й несе відповідаль­ність за стан дисципліни членів бригади. Він зобов'язаний вести облік виходу на роботу, перевіряти правильність запов­нення нарядів, нараховувати заробітну плату, не допускати простоїв у праці, надавати допомогу відстаючим, слідкувати за дотриманням техніки безпеки тощо. Бригадир безпосередньо підлеглий начальникові загону, який є основним структурним підрозділом колонії.

Правове регулювання праці засуджених. Праця засуджених регулюється законодавством України про працю і спеціаль­ними нормами виправно-трудового права. Нормами трудово­го права регулюються всі відносини, які пов'язані із забезпе­ченням охорони праці, дотриманням техніки безпеки та ви­робничої санітарії.

Контроль за технікою безпеки здійснюють інженери з техніки безпеки виробництва.

Кожний засуджений, який прибуває в колонію, прохо­дить спеціальний інструктаж або навчання з техніки безпеки. Це відмічається в спеціальному журналі та контрольній карт­ці засудженого. Організується на виробництві пропаганда з техніки безпеки: вивішуються плакати, інструкції, попере­джувальні написи тощо. Щороку у ВТУ проводиться огляд стану техніки безпеки. В них беруть участь представники ад­міністрації, члени наглядової комісії та члени секції з охоро­ни праці ради колективу колонії. Засудженим, які працюють на виробництві зі шкідливими умовами праці, безоплатно ви­дається спецодяг, взуття та інші засоби захисту. Виробничі приміщення обладнуються вентиляційними установками, де підтримується певна температура. Верстати, агрегати, транс­форматори забезпечуються огороджуючими пристроями. У святкові дні засуджені звільняються від праці.

На неповнолітніх поширюються норми трудового права, що регламентують робочий час — не більше 36 годин на тиж­день (16—18 років), та 24 години — для 14—16-літніх. Заборо­няється використовувати неповнолітніх на нічних та над­урочних роботах. Жінки не можуть залучатися до важкої пра-