3. Функції режиму позбавлення волі

Режим є структурним управлінським елементом цілісної системи засобів виправлення засуджених або, як прийнято говорити в теорії управління, її підсистемою. Структурний елемент системи створюється для виконання певної функції. У функціях режиму проявляється його сутність.

Серед функцій режиму в місцях позбавлення волі важли­во уміти розрізняти основні — ті, для яких він створений і урегульований законом, і ті, які забезпечують їх виконання. Функції можуть виступати в якості завдань, які формулюють­ся відповідними положеннями закону.

До основних функцій режиму необхідно віднести: караль­ну; забезпечення ефективного застосування заходів виправ­ного впливу; виховну функцію регулювання кримінально-правової кари; спеціального і загального попередження.

Каральна функція. Закріплена в ст. 1 ВТК, де вказується, що кримінально-виконавче законодавство має своїм завдан­ням забезпечення виконання кримінального покарання. Ка-

164 Тема 10

ральний вплив режиму міститься в самому факті позбавлення волі і в тих обмеженнях, які встановлені для засуджених. Ха­рактер обмежень залежить від виду УВП і може змінюватися під час відбування покарання. Каральна функція режиму покликана стримувати засуджених від скоєння нових злочи­нів не лише залякуванням, а й стимулюванням їх прагнення до отримання тих благ, що, відповідно до закону, можуть бу­ти надані особам, які стали на шлях виправлення.

Функція забезпечення ефективного застосування заходів ви­правного впливу. Складні і різноманітні завдання виправлення засуджених не можуть бути вирішені лише засобами кари. Тому в кримінально-виконавчому законодавстві закріплене принципове положення про необхідність застосування до осіб, які відбувають покарання, заходів виправного впливу (статті 2, 4 ВТК), які не мають ознак кари. Ці заходи в про­цесі застосування поєднуються з покаранням, активно вза­ємодіють з режимом. А режим створює умови для їх ефектив­ної реалізації.

Відбування покарання у місцях позбавлення волі викли­кає потребу врегулювання правом багатьох сторін життя, в тому числі й тих, які на волі регламентуються не так детально. Згідно із законом, в УВП засуджені обов'язково повинні пра­цювати, відвідувати виховні заходи, навчатися в школі чи на виробництві. Забезпечення цих обов'язків відповідає меті виправного впливу. За ухилення від заходів виправного ха­рактеру засуджені можуть бути піддані дисциплінарним стягненням.

Режим для заходів виправного впливу виступає немов би "точкою опори", завдяки якій організація і сприйняття ви­правного впливу проходить предметніше і полегшує ціле­спрямованість виховання. Більше того, правообмеження в низці благ, що містяться в режимі, спонукають засуджених до намагання поповнити ці блага в сфері виправного впливу. У взаємодії з режимом, заходи виправного впливу сприяють вірному сприйняттю покарання засудженими, переконують в його справедливості і необхідності відбути без порушень вста­новлених правил поведінки.

Виховна функція. У процесі виконання покарання, реалі­зації кари досягається завдання виправлення засуджених. У законі (ст. 7 ВТК) прямо вказується, що режим — один з ос­новних засобів виправлення засуджених.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі ... 165

У юридичній літературі зазначається, що виховні можли­вості кари суттєво обмежені. А якщо до режиму віднести лише правила, що виражають кару, то тоді він втрачає самостійне значення. Саме режим в цілому, тобто в сукупності його ка­ральних елементів і тих, які не носять ознак кари, становить один із основних засобів виправлення засуджених.

Реалізація виховної функції режиму дозволяє посилити його роль, підкріпити виховання за допомогою кари власне вихованням. Саме з цих позицій можна глибше зрозуміти можливості режиму, який передбачає формування належної поведінки засуджених.

Виховна функція режиму зводиться до того, що він:

• може бути поштовхом до морального удосконалення особи через спричинення засудженому переживань і страж­ дань, які пов'язані з втратою волі;

• сприяє формуванню у засудженого необхідних не тіль­ ки в УВП, а й на волі корисних навичок і якостей, оскільки привчає його до систематичного, довготривалого і суворого дотримання встановлених правил поведінки;

• сприяє в сукупності з іншими засобами виправлення вихованню у засуджених високої правосвідомості;

• допомагає подолати негативні риси особи, які привели її до скоєння злочину, усвідомити цінність втрачених благ;

— сприяє вихованню у засуджених стійкості проти вчинення злочинів у майбутньому.

Аналіз поведінки засуджених в УВП показує, що пору­шення режиму допускаються, як правило, у початковий пері­од відбування покарання, коли засуджені сприймають режим лише як примус. Вся діяльність працівників УВП повинна бути спрямована на те, щоб переконати засудженого в до­цільності і необхідності дотримуватися встановлених для них правил поведінки. Заходами переконання в цьому випадку є не тільки слово (агітаційно-пропагандиська робота), а й сама обстановка в УВП, застосування заходів заохочення до осіб, які дотримуються вимог режиму, і заходів стягнення до його порушників.

Функція регулювання кримінально-правової кари. Режим по­збавлення волі не тільки конкретизує це покарання, а є й ре­гулятором його каральної сили, виступає основним критерієм при визначенні виду позбавлення волі. Регулятивна функція режиму реалізується через створення різних умов тримання залежно від характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи і поведінки засудженого. Ці умови