156 Тема 10

суспільства на строк, визначений вироком суду, поміщенні його в спеціальну установу, яка охороняється.

Головною рисою позбавлення волі, що відображає його сутність, є ізоляція засудженого від суспільства. Передусім вона пов'язана з обмеженнями фізичних і духовних контак­тів, скороченням соціальних зв'язків і функцій.

Вона також передбачає роздільне тримання різних катего­рій засуджених, порядок їх спілкування в межах однієї УВП. Тому засуджений до позбавлення волі, оскільки він постійно перебуває в умовах ізоляції, повинен вести особливий, вста­новлений законом, спосіб життя, який відрізняється від жит­тя на волі.

В літературі зустрічаються різні терміни, які характеризу­ють цей елемент позбавлення волі: "ізоляція від суспільства", "ізоляція від зовнішнього світу". Однак ці терміни умовні. Термін "ізоляція від зовнішнього світу" невдало виражає ха­рактер і зміст позбавлення волі. Повна (абсолютна) ізоляція від зовнішнього світу не застосовується. Про таку ізоляцію можна говорити лише в тому випадку, якщо засуджений втра­тив будь-який зв'язок із зовнішнім світом, своїми близькими.

Термін "ізоляція від суспільства " точніше відображає сут­ність позбавлення волі. Засуджені, перебуваючи в УВП, мають право на побачення з родичами й іншими особами, ад­вокатами, їм дозволяється дивитися кінофільми, слухати ра­діопередачі, читати книги, газети, спілкуватися з вільнонай­маним персоналом, представниками громадських організацій і трудових колективів. Крім цього, деяким категоріям засу­джених за певних умов можуть бути дозволені короткостро­кові виїзди за межі місць позбавлення волі.

Позбавлення волі як кримінальне покарання характери­зує спеціальний каральний режим, який встановлюється в УВП, і постійний нагляд за його виконанням засудженими, а також можливість застосування до осіб, які порушують вимо­ги режиму, примусових заходів.

Важливим елементом кари є залякуючий вплив позбав­лення волі, який виражається в самому факті осуду, винесен­ні вироку судом від імені держави і залежить від тривалості строку позбавлення волі, виду УВП. Позбавлення волі впли­ває як на суспільну психологію, так і на психіку злочинця. Репресивність позбавлення волі акумулює в собі такі риси і властивості, які сприяють розвитку в суспільстві негативного ставлення до злочинця, викликають обурення з приводу зло­чинних дій.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі ... 157

Індивідуально-психологічний вплив кари полягає в тому, що покарання у вигляді позбавлення воді тягне за собою змі­ну ставлення оточуючих до злочинця, його дії засуджуються суспільством з метою привести його до визнання амораль­ності своєї протиправної поведінки, викликати бажання до виправлення (ресоціалізації).

До каральних елементів покарання у вигляді позбавлення волі варто віднести і стан судимості, який тягне за собою пев­ні обмеження суспільного характеру, а також кримінально-правові наслідки. Судимість погашається або знімається за підставами, встановленими законом.

Розглядаючи поняття "позбавлення волі", потрібно ви­значити сутність і зміст цього виду покарання. Під сутністю звичайно розуміється те головне, що характеризує предмети, їх внутрішню найважливішу сторону, їх основу, глибинні процеси, що відбуваються в них, а під змістом — те, що роз­криває сутність. Сутність покарання у вигляді позбавлення волі виражається в карі, а різні елементи кари, про які вже йшлося, і є його змістом.

Як відомо, кара найяскравіше проявляється в режимі відбування покарання. Режим не лише конкретизує зміст по­карання, а й є регулятором його каральної сили, і тому висту­пає основним критерієм визначення судом виду позбавлення волі. Вимоги режиму реалізуються шляхом створення різних умов тримання засудженого під час відбування покарання. Ці умови визначаються відповідними нормами кримінально-ви­конавчого законодавства. Позбавлення волі має значну силу карального впливу, який у комплексі з іншими засобами ви­правлення, передбаченими ст. 7 ВТК, здатний вплинути на засуджених, змінити їх поведінку, погляди та звички.

Покарання у вигляді позбавлення волі не має на меті спричинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Відбування позбавлення волі супроводжується залу­ченням засудженого до суспільне корисної праці, виховної роботи, загальноосвітньої та професійної підготовки, які мак­симально використовуються в боротьбі за відродження люди­ни. Засуджені добре знають, що суспільство проявляє про них турботу. Вказані обставини обумовлюють можливість вико­ристання позбавлення волі не лише як каральний, але й як виховний засіб.

Разом з тим, самій природі позбавлення волі властиве протиріччя, оскільки:

— бажаючи максимально пристосувати людину до життя

158 Тема 10

в нормальних умовах суспільства, її змушені ізолювати від нього;

• бажаючи викорінити у свідомості злочинця шкідливі уявлення і звички, його, разом з тим, поміщають в середови­ ще інших злочинців, де взаємне "зараження" негативними звичками і уявленнями найвірогідніше;

• намагаючись привчити злочинця до життя в нормаль­ ному середовищі, його водночас поміщають в обстановку, яка в принципі є ненормальною, неприродною;

• здатність людини до активної корисної діяльності по­ трібна в кінцевому підсумку для відмови її від злочинного способу життя; тим часом позбавлення волі значною мірою позбавляє людину самостійності в прийнятті рішень.

Широкий діапазон впливу позбавлення волі, можливість досягнення при цьому не лише позитивних, але й негативних соціальних результатів робить особливо актуальним послідов­не проведення в карній політиці принципу економії репресії. Сам по собі факт позбавлення волі, осуд злочинця за певних обставин можуть зробити на нього більший виховний вплив, ніж надто жорсткі обмеження. В перспективі це дозволить поступово пом'якшити матеріальні обмеження, встановлені для засуджених до позбавлення волі, покращити умови їх тримання. Останнім часом у цьому напрямку є значні пози­тивні зміни, що наближаються до вимог міжнародно-пра­вових стандартів.

Соціально-юридичні наслідки відбування покарання у вигляді позбавлення волі

Факт засудження особи, яка вчинила злочин, засвідчує стан судимості. Він виникає з моменту набрання вироком су­ду чинності і триває до її зняття або погашення. Стан суди­мості тягне за собою значні соціальні обмеження криміналь­но-правового і загальноправового характеру.

До соціальних наслідків позбавлення волі варто, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім'ї, родичів і близь­ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засуджен­ня, перебування в середовищі злочинців тощо. Соціальні на­слідки застосування позбавлення волі хоча і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб'єктивні пережи­вання, і за силою свого впливу на особу значно перебільшу­ють вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі ... 159

Жорсткіші обмеження кримінально-правового характеру виникають при вчиненні нового злочину до закінчення стро­ків зняття або погашення судимості. У зв'язку з цим стан су­димості визнається обставиною, яка обтяжує відповідаль­ність, що може відобразитися на кваліфікації злочину, вирі­шенні питання про визнання винного особливо небезпечним рецидивістом тощо.

За особами, умовно-достроково звільненими від відбуван­ня покарання, протягом невідбутої ними частини покарання встановлюється нагляд громадських організацій і трудових колективів (ст. 118 ВТК). За деякими категоріями осіб, звіль­нених з місць позбавлення волі, встановлюється адміністра­тивний нагляд.

Обмеження загальноправового характеру передбачаються нормами державного, адміністративного, цивільного, трудо­вого і низки інших галузей права. Ці обмеження діють протя­гом частини або всього строку стану судимості, але не входять в зміст покарання. Нормами державного права передбачено також дострокове припинення повноважень депутата у зв'яз­ку з обвинувальним вироком суду, який набрав чинності.

Низка загальноправових наслідків стану судимості обу­мовлена нормами адміністративного права. До них треба від­нести положення, які вказані в Законі України "Про загаль­ний військовий обов'язок і військову службу". Згідно з цим законом призову на строкову військову службу не підлягають особи, які відбувають кримінальне покарання. Обмеження, викликані станом судимості, передбачені і нормами цивіль­ного права (втрата права користування житловим приміщен­ням у випадку засудження громадянина до позбавлення волі на строк понад 6 місяців, якщо в житловому приміщенні не лишилися проживати члени сім'ї засудженого).

Судимість впливає і на обчислення трудового стажу (час роботи засуджених у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі в трудовий стаж не зараховується). Є низка правообмежень, передбачених шлюбно-сімейним законодав­ством (спрощений порядок розірвання шлюбу для засудже­них на строк не менше як на 3 роки).

Всі правообмеження, пов'язані зі станом судимості, як правило, за обсягом незначні, носять строковий характер і розповсюджуються на незначне коло осіб. Будучи елементом юридичної відповідальності вони не входять до змісту кримі­нального покарання.