Тема 10. Зміст покарання

у вигляді позбавлення волі, порядок

і умови його виконання

1. Позбавлення волі як вид покарання, його зміст і наслідки відбування

2. Режим позбавлення волі, його поняття і зміа

3. Функції режиму позбавлення волі

154 Тема 10

1. Позбавлення волі як вид покарання, його зміст і наслідки відбування

Позбавлення волі як вид кримінального покарання є пра­вовим наслідком вчинення злочину і являє собою примусове поміщення засудженого до спеціально призначених для цього державних установ. Громадянин обмежується в праві обирати рід (вид) занять і місце проживання, користуватися житлови­ми приміщеннями й іншим майном. Він поза його бажанням ізолюється від суспільства, з інтересами якого ввійшов у конфлікт. Крім цього, на засудженого покладається новий специфічний юридичний обов'язок — виконувати вимоги ре­жиму, встановлені законом у місцях позбавлення волі. Це призводить до різкої зміни правового становища громадяни­на, яке пов'язане із значними обмеженнями його свободи (він стає об'єктом карального впливу).

Поняття "позбавлення волі" відсутнє в кримінальному і кримінально-виконавчому праві. Під свободою в юридичній науці розуміється свобода людини розпоряджатися собою, що виражається в свободі пересування, праві користуватися жит­ловими приміщеннями та іншим майном, духовними ціннос­тями суспільства, обирати рід занять і місце проживання, в свободі реалізації прав і обов'язків громадянина держави. За­стосування ж кримінального покарання у вигляді позбавлен­ня волі веде до суттєвих обмежень цих прав.

Конституція України розкриває зміст свободи особи через її основні права і обов'язки. Закріплюючи права і обов'язки громадянина в нормах державного, адміністративного, ци­вільного, трудового та інших галузей законодавства, держава тим самим забезпечує йому свободу поєднання прав і обов'язків. До того ж користування правами і обов'язками, закріпленими в нормах права, не повинне суперечити сус­пільним і державним інтересам та наносити їм шкоду. А конфлікт злочинця з суспільством і державою, який виразив­ся у скоєнні злочину, вирішується за допомогою застосуван­ня покарання. Позбавляючи злочинця свободи, держава при­пиняє його прагнення знову вчиняти злочини, створює умо­ви, які виключають для нього таку можливість. При цьому злочинець позбавляється також змоги вести колишній спосіб життя, який сприяв би збереженню у нього уявлень і погля­дів, що призвели до протиправної поведінки.

Позбавлення волі — це поєднаний з виправним впливом захід державного примусу, який полягає в тому, що особа на

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі ... 155

підставі вироку суду, який набрав чинності, визнається вин­ною у вчиненні злочину, ізолюється від суспільства шляхом поміщення до УВП, підлягає правовим обмеженням, набуває стану судимості, що тягне за собою низку невигідних для неї наслідків після звільнення від відбування покарання.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі, закріплений у кримінальному і кримінально-виконавчому законодавстві, виступає як специфічна юридична форма, що виражає потре­бу карати злочинців суворо визначеним чином. Без цієї юри­дичної форми немає покарання. Лише за її наявності пока­рання у вигляді позбавлення волі стає правомірним актом державного примусу. За допомогою юридичної форми в бо­ротьбу зі злочинністю вноситься організуючий початок, за­безпечується недопустимість свавільних рішень, встановлю­ється комплекс елементів, які складають зміст покарання у вигляді позбавлення волі. За допомогою цієї форми окреслю­ється науково обгрунтована межа каральної діяльності держа­ви як з кількісної, так і якісної сторони. Ця межа не може бу­ти порушена ні судовими органами, які призначають позбав­лення волі, ні органами, що виконують це покарання, ні засудженими до позбавлення волі. Саме ця юридична форма забезпечує таке становище, згідно з яким злочинець вступив у специфічні правові відносини з державою, і отже, набув но­вого правового статусу, що тягне за собою виникнення додат­кових юридичних обов'язків і позбавлення, обмеження чи зміну низки прав.

Сутність позбавлення волі полягає в тому, що засуджений наділяється специфічною правовою зобов'язаністю — пере­бувати в спеціальній установі держави в межах строку, який встановлений вироком суду. Специфічні правообмеження як елементи кари при позбавленні волі відрізняють це покаран­ня від інших, роблять його найсуворішим у загальній системі покарань.

До елементів кари відносяться насамперед позбавлення засудженого особистої свободи, права вільного пересування, вибору місця проживання, характеру і роду занять за своїм розсудом, обмеження права обирати спосіб життя. В цих еле­ментах певною мірою проявляється соціально-психологічний аспект позбавлення волі, оскільки засуджений обмежується в доступі до засобів масової інформації, в праві на недоторка­ність особи, житла, таємності листування, на працю, відпочи­нок тощо. Суттєвим елементом кари є позбавлення засудже­ного фізичної свободи, яка виражається в ізоляції його від