2. Підстави і порядок переведення засуджених у місцях позбавлення волі

Згідно зі ст. 22 ВТК засуджений до позбавлення волі по­винен відбувати весь строк покарання, як правило, в одній УВП. В цій нормі закріплений один з важливих принципів виконання і відбування покарання, який сприяє більш ус­пішному виправленню засудженого. В той же час життя зас­відчує, що є випадки, коли переведення засуджених об'єктив­но необхідні.

Переведення засуджених із однієї установи до іншої того ж виду режиму допускається: у випадку хвороби засудженого; при суттєвій зміні об'єму чи характеру роботи, яку виконують засуджені; за наявності інших виняткових обставин, які пе­решкоджають подальшому триманню засудженого в даній установі.

Винятковими обставинами, що перешкоджають подаль­шому триманню засудженого в даній установі, визнаються:

• реорганізація, ліквідація установи або зміна її виду режиму;

• роз'єднання осіб, які проходили у одній кримінальній справі як підсудні, свідки та потерпші;

— проведення оперативно-режимних і профілактичних заходів;

140 Тема 9

— захист осіб, які надавали допомогу в боротьбі зі злочин­ ністю та підтримці належного порядку в установах, від зло­ чинних посягань з боку інших засуджених.

Переведення засуджених із одних УВП до інших того ж виду режиму можуть бути здійснені:

• між установами, розташованими в одній області з санк­ ції керівництва Управління (відділу) Державного департамен­ ту з питань виконання покарань (У(В)ДЦПВП) в області;

• між установами різних областей з санкції керівництва ДДПВП;

• між установами України й інших держав СНД з санкції керівництва ДДПВП за наявності згоди іншої держави.

Переведення засуджених у випадку потреби роз'єднання осіб, які проходили у одній кримінальній справі, та захисту осіб, які надавали допомогу адміністрації УВП, від злочинних посягань з боку інших засуджених можуть здійснюватися лише на підставі мотивованого висновку, затвердженого ке­рівництвом ДДПВП, У(В)ДДПВП відповідної області.

Заява про переведення засудженого з УВП однієї області до установи іншої розглядається У(В)ДДПВП області, де зна­ходиться установа. Коли прийнято рішення про необхідність переведення, заява (клопотання самого засудженого чи його родичів) разом з довідкою-характеристикою засудженого, думкою адміністрації з приводу цього прохання та довідкою про стан його здоров'я, іншими документами надсилається до У(В)ДДПВП тієї області, перевести куди просить заявник. Одержавши ці документи, У(В)ДДПВП цієї області розглядає їх, приймає рішення, про що повідомляє У(В)ДДПВП за міс­цем відбуття покарання засудженого. Якщо в прийомі засу­дженого відмовлено, це повинно бути вмотивовано.

За умови згоди на прийом У(В)ДДПВП області, яка прий­має засудженого, надсилає свою згоду і всі інші документи до ДДПВП, де це питання розглядається на засіданні спеціаль­ної комісії. Засуджені, які переведені до установи за вказівка­ми УДДПВП, не можуть бути вдруге переведені до іншої установи без його дозволу.

Повернення засудженого до попереднього місця покаран­ня у зв'язку з порушенням умов наряду дозволяється тільки органам, які дали наряд. За самовільне повернення засудже­них винні посадові особи несуть дисциплінарну та матеріаль­ну відповідальність.

Класифікація, розподіл, приймання та облік засуджених ... 141

Поряд з переводами засуджених з одних УВП до інших то­го ж виду режиму, на практиці нерідко виникає потреба пере­воду засуджених із УВП до слідчих ізоляторів у розпоряджен­ня судових і слідчих органів. Відповідно до ст. 25 ВТК переве­дення засуджених з УВП до СІЗО допускається:

• у зв'язку з розглядом справи в суді (за ухвалою суду — на час розгляду справи);

• у зв'язку з провадженням слідчих дій у справі про зло­ чин, вчинений іншою особою (з санкції прокурора — до 2, 4, 6 місяців).

Підставою для конвоювання з УВП і тримання засудже­них в СІЗО є мотивована постанова, яка затверджена:

— в органах МВС — відповідним начальником управління (відділу) МВС України, начальником ГУ—УМВС в області, санкціонована відповідним прокурором;

— в органах прокуратури — відповідним начальником управління, відділу Генеральної прокуратури, прокуратури області.

Постанови органів МВС і прокуратури, а також ухвали су­дів на конвоювання надсилаються в двох примірниках безпо­середньо за місцем тримання засуджених. Один примірник є підставою для видачі засудженого конвою і залишається в установі, а другий додається до особової справи засудженого і є підставою для передачі та тримання засудженого у пункті призначення (СІЗО). Адміністрація УВП при отриманні до­кумента на конвоювання засудженого негайно відправляє йо­го до пункту призначення. Конвоювання засудженого під конвоєм працівників міліції дозволяється за наявності належ­но оформлених документів та письмового розпорядження ке­рівництва ГУ—УМВС в області за місцем знаходження уста­нови, де відбуває покарання засуджений.

У тих випадках, якщо відправити засудженого у зазначе­ний строк з будь-яких причин неможливо, про це негайно повідомляється орган дізнання, слідства, прокуратури чи суду, У розпорядження яких треба було доставити засуджено­го, та командир конвойної частини, від якої був виділений конвой.

У надзвичайних випадках, коли необхідно терміново ви­везти засуджених з установи, дозволяється за погодженням з МВС України (УДЦПВП) етапування груп чи поодиноких осіб не за особовими справами, а за алфавітними картками з фотокартками та підписом начальника відділу спецобліку установи.

142 Тема 9

У разі особливої терміновості або за неможливості вико­ристання інших засобів пересування і на великі відстані до­пускається конвоювання літаком у строки, з'ясовані з під­приємствами цивільної авіації. Таке конвоювання проводить­ся з дозволу міністра внутрішніх справ (директора ДЦІІВП), командира конвойного з'єднання.

Про етапування засудженого відділ спецобліку ставить до відома відповідні відділи та служби установи, які обов'язково повинні прилучити до особової справи такі документи:

• фінансову довідку (або документ, що її замінює) і ви­ конавчі листи;

• медичну картку, а в необхідних випадках й інші медич­ ні документи (історію хвороби, довідку про аналізи і т. ін.);

• арматурну книжку та арматурні відомості на речове за­ безпечення;

• документи про загальноосвітнє та професійно-технічне навчання;

• зошит індивідуальної роботи із засудженим та його ха­ рактеристику;

• довідку оперативного відділу;

• картку обліку побачень, приймання посилок, передач і бандеролей.

У випадку непредставлення перелічених документів засу­джений не етапується, про що доповідається начальнику установи. Особова справа етапованого вкладається у конверт, на клапані якого проставляється мастична печатка. На кон­верт наклеюється довідка з особової справи з пізнавальною фотокарткою засудженого.

На всіх засуджених, які підлягають етапуванню, склада­ється шляховий список у трьох примірниках, один з яких ра­зом з особовими справами передається начальнику варти, другий з розпискою лишається у відділі спецобліку, а третій передається в бухгалтерію для перерахування грошей.

Співробітникам кримінально-виконавчої системи питан­ня направлення, прийому, розміщення і переведення засу­джених особливо актуальні, так як практично діяльність всіх відділів і служб УВП тісно пов'язана саме з цими процесами. Засуджені, як правило, вже з перших хвилин перебування в УВП намагаються з'ясувати, як тут організований режим, і на підставі цього формують свою лінію поведінки. Частина з них, використовуючи послаблення вимогливості, схиляється до порушень режиму, інші намагаються добитися для себе "привілеїв" шляхом силового тиску на засуджених і навіть на

Класифікація, розподіл, приймання та облік засуджених ... 143

адміністрацію, частина з них буде намагатися добитись не­обгрунтованого переведення в інші установи. Тому з самого початку прибуття до УВП всі засуджені повинні відчувати, що в установі існує суворий правопорядок, а будь-які неправо­мірні дії негайно та рішуче припиняються.