134 Тема 9

результатів виправно-трудового впливу, але не більше, ніж до 20-літнього віку (ст. 27 ВТК).

За поданням адміністрації суд своїм визначенням може перевести засудженого, який злісно порушує режим відбуван­ня покарання виховно-трудової колонії загального режиму, до посиленого — на невідбуту частину покарання.

В колоніях-поселеннях відбувають покарання особи, які вчинили злочин з необережності вперше. В колоніях-посе­леннях для осіб, які скоїли навмисні злочини, відбувають по­карання засуджені вперше на строк до 5 років за злочини, які не є тяжкими (ст. 16 ВТК).

У випадку педагогічної занедбаності, злісного порушення режиму чи ухилення від нього суд, за поданням адміністрації колонії-поселення, може змінити покарання засудженому в колонії-поселенні для осіб, які вчинили злочин з необереж­ності, або за навмисні злочини — на відбуття покарання у ви­правно-трудовій установі загального режиму.

Стаття 14 ВТК передбачає, що на загальному режимі від­бувають покарання чоловіки, засуджені вперше до позбавлен­ня волі за злочин, який не є тяжким, за винятком тих, які від­бувають покарання в колоніях-поселеннях, а також всі жінки, за винятком тих, які відбувають покарання в установах суво­рого режиму (особливо небезпечні рецидивістки, яким вища міра покарання в порядку помилування або амністії замінена позбавленням волі, а також засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави).

На посиленому режимі відбувають покарання чоловіки, засуджені вперше за тяжкі злочини. На суворому режимі від­бувають покарання чоловіки, засуджені за особливо небез­печні злочини проти держави, або які раніше відбували пока­рання у вигляді позбавлення волі, а також жінки, засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави, визнані у вста­новленому законом порядку особливо небезпечними рециди­вістками, і жінки, вища міра покарання котрим в порядку по­милування або амністії замінена на позбавлення волі.

Особами, які раніше відбували покарання в місцях по­збавлення волі, визнаються:

• раніше засуджені до позбавлення волі та відбували по­ карання в тюрмі, УВП будь-якого виду режиму або у вихов­ но-трудовій колонії;

• умовно звільнені з місць позбавлення волі для роботи на будівництві державних об'єктів;

Класифікація, розподіл, приймання та облік засуджених ... 135

— умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, якщо ці особи з підстав, викладених у ч. 5 ст. 25^і КК, були направлені для відбування покарання у вигляді позбавлення волі до УВП;

• засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної сили відбували це покарання в СІЗО і бу­ ли умовно звільнені для роботи на будівництві державних об'єктів;

• умовно засуджені до позбавлення волі, які з підстав, передбачених ч. 5 ст. 45 КК, були направлені для відбування покарання у вигляді позбавлення волі до УВП.

Не можуть розглядатись як такі, що раніше відбували по­карання у вигляді позбавлення волі, особи:

• які фактично відбували позбавлення волі, але були реа­ білітовані;

• у випадку заміни виправних робіт згідно зі ст. ЗО КК на позбавлення волі;

• які знаходились у місцях позбавлення волі за вироком суду, якщо в касаційному чи наглядовому порядку вирок від­ мінений з припиненням справи або змінений і призначене покарання не пов'язане з позбавленням волі або застосоване умовне засудження;

• засуджені до позбавлення волі але фактично його не відбували в зв'язку з відстрочкою виконання вироку (якщо після закінчення строку відстрочки судом була винесена ухва­ ла про їх звільнення від покарання в порядку помилування або невиконання вироку у випадках закінчення строку дав­ ності;

• раніше засуджені до позбавлення волі в межах строку знаходження під вартою в якості запобіжного заходу, оскіль­ ки вони не відбували покарання у ВТУ.

Даний критерій виокремлення засуджених в самостійну категорію критично оцінюється в теорії кримінального і кри-мінально-виконавчого права. Його виникнення є результа­том відсутності в кримінальному законі поняття "рецидив злочину". Тому і виникла потреба компенсації прогалини в законі вказаним вище поняттям. Але в ньому є суттєві недо­ліки, оскільки воно базується лише на одній ознаці — відбу­вання чи не відбування покарання. Така безстрокова дія на­слідків застосування кримінального покарання протирічить принципам справедливості і законності.

Відповідно до педагогічних критеріїв, в установах суворо­го режиму можуть відбувати покарання і небезпечні рециди-

136 Тема 9

вісти і особи, яким вища міра покарання замінена в порядку помилування або амністії позбавленням волі, а також особи, які переведені на особливий режим по відбутті строку пока­рання і які твердо стали на шлях виправлення.

На особливому режимі відбувають покарання засуджені чоловіки, визнані особливо небезпечними рецидивістами, або вища міра покарання яким у порядку помилування чи амністії замінена позбавленням волі на строк до 20 років.

Згідно з педагогічними і психологічними критеріями за поданням адміністрації суд може перевести засуджених, які твердо стали на шлях виправлення і які відбули в установле­ному законом порядку частину строку покарання, з установ загального, посиленого і суворого режиму — в колонію-посе-лення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення.

Відбування покарання у вигляді ув'язнення в тюрму може бути призначене судом відповідно до юридичних, педагогіч­них та психологічних критеріїв особам, засудженим за особ­ливо небезпечні злочини проти держави, особливо небезпеч­ним рецидивістам, а також засудженим за тяжкі злочини на строк понад 5 років.

Таким чином, значення класифікації засуджених полягає в тому, що вона: обумовлює окреме тримання різних груп засуджених; досягається диференціація розміщення засудже­них за ступенем небезпечності і соціально-педагогічної занедбаності; з'являється можливість застосування індиві­дуалізованих заходів карально-виховного впливу; позбавля­ється негативний вплив злісних порушників режиму і реци­дивістів; класифікація засуджених пов'язується з системою виправно-трудових установ.

Виходячи з розглянутої класифікації, важливе значення має розподіл осіб, позбавлених волі, за видами установ вико­нання покарання.

Вид УВП з відповідним режимом, у якій належить відбу­вати покарання засудженому, згідно з діючим законодавством визначається судом (ст. 25 КК, ст. 13 ВТК, ст. 335 КПК). Су­довий порядок розподілу засуджених за видами УВП підви­щує обгрунтованість винесених вироків і створює передумови для здійснення судового контролю за їх виконанням. У ході судового розгляду учасники процесу можуть надавати суду обгрунтовані пропозиції щодо виду УВП, в якій доцільно за­судженому відбувати покарання. Рішення суду про визначен­ня засудженому виду УВП може стати предметом розгляду в суді другої інстанції чи в порядку нагляду. Таким чином, всім

Класифікація, розподіл, приймання та облік засуджених ... 137

ходом судового процесу забезпечується законність і обгрунто­ваність призначення кожному засудженому строку позбав­лення волі і виду УВП.

Кримінальний закон при визначені засудженому виду УВП не ставить суд в жорсткі правові рамки. Відповідно до ст. 25 КК, залежно від характеру і ступеня суспільної небез­пеки вчиненого злочину, особи винного та інших обставин суд, із зазначенням мотивів прийнятого рішення, може при­значити відбування позбавлення волі: засудженим вперше за злочини, вчинені з необережності, а також за умисні злочи­ни, що не є тяжкими, у колонії загального режиму (тобто за­мість колоній-поселень відповідних видів). Крім того, суд мо­же призначити засудженому колонію будь-якого виду режи­му, крім колоній-поселень і колоній особливого виду режиму. Це правило не розповсюджується на особливо небезпечних рецидивістів і осіб, яким смертна кара в порядку помилуван­ня замінена на позбавлення волі.

Підставою для розподілу засуджених за видами УВП є ви­рок суду, що набрав законної сили або звернений для вико­нання. Після проголошення обвинувального вироку засудже­ний до позбавлення волі, як правило, направляється в слід­чий ізолятор, де і знаходиться до набрання вироком чинності. У випадку, коли засудженому суд не змінить запобіжний захід (наприклад, підписку про невиїзд на взяття під варту), він мо­же залишатися на волі і буде направлений до місця позбав­лення волі після звернення вироку до виконання; тобто, суд надсилає копію вироку, що набрав чинності, до ОВС за міс­цем проживання засудженого, який зобов'язаний взяти засу­дженого під варту і доставити його до СІЗО, звідки він буде направлений до відповідної УВП.

Засуджені до позбавлення волі направляються до УВП не пізніше 10-ти денного строку з дня набрання вироком суду чинності. Нині, у зв'язку з переповненням СІЗО, засуджені направляються раніше цього строку до УВП, при яких ство­рені тимчасові слідчі ізолятори.

Наступний етап після призначення засудженому виду УВП — визначення йому конкретної установи, тобто безпо­середнього місця відбування покарання. Цим питанням зай­мається адміністрація СІЗО самостійно або за нарядами ДЦПВП відповідно до вимог Інструкції про порядок розподі­лу й направлення засуджених із СІЗО до УВП та переведення засуджених з однієї установи до іншої. Це дуже складна робо-