128 Тема 8

нього ув'язнення зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю. У випадку за­судження особи і вступу вироку в законну силу трудовий до­говір розривається з дня взяття під варту.

Заходи заохочення та стягнення

До осіб, які перебувають під вартою, в разі зразкового дотримання правил поведінки можна застосовувати такі захо­ди заохочення:

• оголошення подяки;

• дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

• збільшення тривалості прогулянки на 1 годину;

• дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25% на місяць;

• дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

• преміювання за кращі показники у роботі.

До осіб, які порушують вимоги режиму, адміністрація за­стосовує заходи стягнення:

• попередження або догану;

• позачергове залучення до прибирання приміщення;

— позбавлення протягом місяця можливості купувати продукти харчування і одержувати передачі;

— поміщення в карцер на строк до 10 діб, а неповноліт­ ніх — до 5 діб.

Вагітні жінки, а також ті, що мають дітей, поміщенню в карцер не підлягають.

Підстави і порядок звільнення осіб, взятих під варту

Термін попереднього ув'язнення вважається закінченим після закінчення дізнання, слідства або направлення справи до суду. Попереднє взяття під варту втрачає своє значення на основі ст. 20 Закону "Про попереднє ув'язнення", де перед­бачені три підстави:

• скасування запобіжного заходу;

• зміна запобіжного заходу;

• закінчення передбаченого законом терміну тримання під вартою, якщо цей термін не продовжений у встановлено­ му порядку.

Начальник місця попереднього ув'язнення повинен не пізніше, як за 7 діб до закінчення строку тримання під вар­тою, письмово повідомити про це прокурора, слідчого або ор­ган дізнання. У день закінчення строку тримання начальник

Правове регулювання виконання попереднього ув'язнення під варту

129

повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за дотри­манням законодавства. Звільнення осіб з-під варти робить начальник установи на підставі постанови особи, яка прова­дить дізнання, слідчого, судді, прокурора або вироку чи ухва­ли суду.

Особа, яка під час попереднього слідства перебувала під вартою протягом максимального строку, підлягає негайному звільненню в перший день після закінчення цього строку, як­що не отримано повідомлення слідчого або прокурора про за­кінчення слідства і пред'явлення матеріалів для ознайомлен­ня. Персональна відповідальність в цьому випадку покладена на начальника установи. Постанова, вирок або ухвала про звільнення піддягають виконанню негайно після їх надхо­дження до місця попереднього ув'язнення.

Особи, які звільняються, забезпечуються безкоштовним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках нада­ється грошова допомога і одяг.

Література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верхов­ ної Ради України 28 червня 1996 р. Розділ 2, 7.

2. Виправно-трудовий кодекс України. Статті 23—25. — К., 1997.

3. Закон України "Про надзвичайний стан" від 26 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 37. - Ст. 538.

4. Закон України "Про війська внутрішньої служби та конвойної охорони" від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 29. - Ст. 397.

5. Закон України "Про попереднє ув'язнення" від ЗО червня 1993 р. № 3352-ХІІ.

6. Положення про Державний департамент з питань ви­ конання покарань в Україні. Указ Президента України від 31 липня 1998 р. № 827 / 98. // Офіційний вісник Ук­ раїни. - 1998. - № 31. - Ст. 1162.

7. Закон України "Про внесення змін до деяких законо­ давчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань", № 312-ХУ від 11 грудня 1998 р. // Офіційний вісник Ук­ раїни. - 1999. - № 2. - Ст. 46.

8. Інформаційний бюлетень, № 1 // Оперативно-службо­ ва і виробничо-господарська діяльність установ кримі­ нально-виконавчої системи України. — К., 1999.

9 - 1699