Тема 8. Правове регулювання

виконання попереднього ув'язнення під варту

1. Підстави і порядок виконання запобіжного заходу у вигляді попереднього ув'язнення

2. Призначення і завдання слідчих ізоляторів

3. Організація режиму в слідчих ізоляторах і засоби його забезпечення

4. Правове становище осіб, які тримаються в місцях попереднього ув'язнення

Правове регулювання виконання попереднього ув'язнення під варту 117

1. Підстави і порядок виконання запобіжного заходу у вигляді попереднього ув'язнення

Згідно з кримінально-процесуальним законодавством Ук­раїни попереднє ув'язнення є запобіжним заходом стосовно обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у скоєнні злочи­ну, за який може бути призначене покарання у вигляді по­збавлення волі, а також засудженого, відносно якого вирок не вступив у законну силу. Відповідно до Конституції, громадя­нам України гарантується недоторканність особи, і ніхто не може бути заарештований без судового рішення або санкції прокурора.

Попереднє взяття під варту є найсуворішим запобіжним заходом. Обвинувачений, а в деяких випадках і підозрюваний береться під варту лише тоді, коли ніякий інший захід, перед­бачений законом, не може забезпечити припиненню злочин­ної діяльності, належної ізоляції небезпечного злочинця.

Попереднє взяття під варту як запобіжний захід має про­цесуальний характер, тобто є засобом примусу людей. Від по­карання у вигляді позбавлення волі попереднє взяття під вар­ту відрізняється метою, з якою воно призначене. Якщо по­збавлення волі як захід покарання є не тільки карою за вчинений злочин, а й засобом виправлення засуджених, то взяття під варту застосовується для того, щоб обвинувачува­ний не міг ухилитися від слідства і суду, перешкодити вста­новленню істини, вчинити новий злочин.

Згідно з законодавством України при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під вар­ту потрібно мати підстави для вибору саме такого заходу. Це рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

За ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення", взяття під варту застосовується до:

1. обвинуваченого, тобто особи, стосовно якої винесена постанова про притягнення як обвинуваченого у вчиненні злочину;

2. підсудного, тобто особи, яка притягнута до криміналь­ ної відповідальності і передана суду;

3. підозрюваного у вчиненні злочину, стосовно якого має бути призначене покарання;

4. засудженого — до вступу вироку в законну силу.

У більшості випадків попереднє взяття під варту як запо­біжний захід застосовується органами дізнання, слідчими і прокурорами. Слідчі і органи дізнання застосовують цей захід

118 Тема 8

лише з санкції прокурора. До підсудних взяття під варту за­стосовує тільки суд.

Згідно зі ст. З Закону України "Про попереднє ув'язнен­ня" підставою взяття під варту є:

1. постанова слідчого або особи, яка проводить дізнан­ ня, — з санкції прокурора;

2. постанова прокурора про вибір взяття під варту як за­ побіжного заходу;

3. ухвала суду чи постанова судді про обрання запобіжно­ го заходу, взяття під варту.

Запобіжний захід — взяття під варту допускається тільки на підставі рішення хоча б одного з перелічених у чинному законодавстві державних органів України. Це рішення має бути прийняте тільки з кримінальної справи і виражене в чітко визначеній кримінально-процесуальній формі: постано­ви, ухвали, вироку.

Постанова, ухвала про взяття під варту має бути вмотиво­вана, містити вказівки про злочин (злочини), в яких обвину­вачується або підозрюється певна особа, і підставу про вибір саме цього запобіжного заходу. В них повинні бути вказані місце і час їх винесення конкретною посадовою особою чи судом, з якої кримінальної справи, а також стосовно якої особи вона винесена (повні анкетні дані). Документ має бути підписаний відповідною посадовою особою і скріплений пе­чаткою.

Особі, взятій під варту до винесення обвинувачення, по­винно бути надано не більше 10 діб для ознайомлення з ма­теріалами справи. Якщо в цей термін обвинувачення не буде висунуте, запобіжний захід відміняється, і особа мусить бути звільнена.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнен­ня" установами для попереднього ув'язнення є слідчі ізолято­ри Департаменту з питань виконання покарань, служби без­пеки України, тюрми, що виконують функції слідчих ізолято­рів. В окремих випадках особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання або на гауптвахті.

Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбав­лення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягуються до кримінальної відповідальності, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати у штрафно­му ізоляторі виправно-трудової установи чи на гауптвахті. У випадках, передбачених виправно-трудовим законодавством, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені для

Правове регулювання виконання попереднього ув'язнення під варту 119

роботи з господарського обслуговування чи благоустрою слідчих ізоляторів (тюрми).

В ізоляторі тимчасового утримання особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше трьох діб. Якщо доставка ув'яз­нених .у слідчі ізолятори неможлива через їх віддаленість або відсутність шляхів сполучення, законодавством передбачений довший термін тримання, але не більше тридцяти діб.

Слідчий ізолятор є одним з основних місць попереднього ув'язнення для осіб, яким обрано захід взяття під варту. Згід­но зі ст. 2 Закону України "Про попереднє ув'язнення" слідчі ізолятори забезпечують:

• встановлений законом порядок і умови тримання осіб, взятих під варту;

• належну охорону і ізоляцію осіб, що позбавляють їх можливості ухилитися від слідства і суду або перешкодити встановленню істини в кримінальній справі чи продовжити злочинну діяльність;

• виконання вироків, які не вступили в законну силу;

• створення необхідних житлово-побутових умов, надан­ ня згідно встановлених норм інших видів матеріально-побу­ тового постачання і медичного обслуговування.

Більшість ізоляторів розташовані на залізничних вузлах і магістралях, виконують транзитно-пересильні функції. Вони забезпечують тимчасове тримання (не більше 10 діб) і на­ступну відправку в місця призначення осіб, взятих під варту, конвойованих в розпорядження слідчих та судових органів, а також засуджених, які направляються до місця відбування покарання.

Військові, стосовно яких вибрано запобіжний захід у ви­гляді взяття під варту, можуть триматися на гауптвахті, але не більше 20 діб, у виняткових випадках — весь час протягом проведення слідства.

Забезпечення порядку тримання під вартою осіб в місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення (ст. 5 Закону).

Поняття "порядок тримання під вартою осіб у місцях по­переднього ув'язнення" передбачає систему правил, якими встановлюються умови тримання осіб, взятих під варту. Ці правила мають на меті створити в місцях попереднього ув'яз­нення умови, спрямовані на забезпечення інтересів поперед­нього слідства і судочинства та підтримання належного режи­му тримання, які роблять для цих осіб неможливими втечі від

120 Тема 8

слідства і суду та перешкодження встановленню істини у справі.

Закон регламентує цей порядок і засоби його забезпечен­ня: сувора ізоляція та нагляд; обшуки з метою вилучення предметів, які можуть бути використані для здійснення втечі з-під варти; тримання під охороною і наглядом у закритих приміщеннях (камерах); обмеження можливості вільного пе­ресування і спілкування, суворим порядком листування, по­бачень з родичами та іншими особами, позбавлення негатив­ного впливу з боку осіб, які раніше вибули покарання в міс­цях позбавлення волі або були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів; адміністрація забезпечує роздільне тримання осіб різних категорій.

Забезпечуючи правопорядок під час тримання під вартою, адміністрація повинна виходити з наявності двох груп суб'єк­тів правовідносин: перша — адміністрація, посадові особи місць попереднього ув'язнення, їх службовий обов'язок по­лягає в точному і неухильному дотриманні законів, норма­тивних актів, що регулюють роботу, порядок служби, права і обов'язки; друга — це особи, взяті під варту. Стосовно них 'адміністрація забезпечує порядок і умови тримання, дотри­мання вимог режиму, виконання ними правил, встановлених законами та іншими підзаконними актами.

В діяльності адміністрації повинна поєднуватися висока вимогливість з гуманним ставленням до осіб, які тримаються в місцях ув'язнення.