Тема 6

ристь арештантів — 75 р. 42 к., пожертвування для церкви тю­ремного замку — 504 р. 6 к. За 1830 рік до Товариства надійш­ло пожертвувань у розмірі 240 р. 13 к. Нині ці традиції почи­нають відроджуватися і потребують всілякої підтримки з боку держави.

Література

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Виправно-трудовий кодекс України. Гл. 23, ст. 122— 126. - К., 1997.

3. Закон України "Про свободу совісті та релігійні орга­ нізації" // Вісник Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 25. - Ст. 283.

4. Закон України "Про органи і служби у справах непов­ нолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" // Ві­ домості Верховної Ради України. — 1995. — № 6.

5. Закон України "Про місцеве самоврядування в Украї­ ні. // Вісник Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

6. Збірник нормативних актів / Укладач В. М. Трубніков. — Харків, 1998.

Тема 7. Виконання кримінальних покарань в зарубіжних країнах

1. Пенітенціарні системи зарубіжних країн

2. Міжнародні акти, які регулюють поводження з засудженими

3. Загальні проблеми вдосконалення виконання покарань у зарубіжних країнах

104 Тема?

1. Пенітенціарні системи зарубіжних країн

Для того щоб мати уявлення про підходи до організації та правового регулювання виконання кримінальних покарань у різних регіонах світу, розглянемо, як вирішуються ці питання у США, Великобританії, Франції, Німеччині і Японії.

Виконання покарань у сша

Сполучені Штати Америки внесли відчутний вклад у сві­товий розвиток пенітенціарної системи в XVIII — XIX століт­тях. В ряді країн були впроваджені в практику виконання покарань Пенсільванська і Оборнська системи. Із всіх видів покарань, які виконуються у США, звернемо увагу на вико­нання покарання у вигляді позбавлення волі. У США воно здійснюється у виправних установах, в систему яких входять федеральні тюрми, тюрми штатів і місцеві (окружні й муніци­пальні) тюрми.

На сучасну пенітенціарну систему США значно вплинули Пенсільванська і, особливо, Оборнська системи виконання покарань у вигляді позбавлення волі. В тюрмах застосовують­ся жорсткі заходи підтримання порядку. Федеральні виправні установи і виправні установи штатів поділяються на чотири види: мінімальної безпеки; середньої безпеки; максимальної безпеки; надзвичайної безпеки.

Тюрми з мінімальним рівнем безпеки являють собою пе­нітенціарні установи відкритого типу, не мають озброєної охорони, у них полегшений режим, засудженим дозволяється працювати за межами установи. Найчастіше їх називають та­борами або фермами, які спеціалізуються на будівництві чи ремонті доріг, сільськогосподарських роботах, їх можна по­рівняти з існуючими в Україні колоніями-поселення.

Тюрми з рівнем середньої безпеки (пенітенціарії, рефор­матори') належать до виправних установ закритого типу. Вони мають озброєну охорону. В той же час засуджені можуть ви­водитися на роботи за межі тюрми.

До класичних тюрем з високими стінами, сторожовими вежами, посиленою охороною, суворим режимом утримання відносяться тюрми максимального і надзвичайного рівня без­пеки, де утримуються найбільш небезпечні злочинці. Вивід засуджених за межі цих тюрем заборонено.

В місцевих тюрмах утримуються найменш небезпечні ка­тегорії ув'язнених (засуджені за діяння, пов'язані з пияцтвом, порушенням громадського порядку, за дрібні крадіжки).

Виконання кримінальних покарань в зарубіжних країнах 105

Неповнолітні відбувають покарання у вигляді позбавлен­ня волі в молодіжних реформаторіях або виховних школах, де встановлені більш м'які, порівняно з пенітенціарними уста­новами для дорослих, режими відбування покарання. В окре­мих штатах діють пенітенціарії, які називаються центрами денного утримання. Засуджені неповнолітні перебувають у них протягом дня (працюють, навчаються), а на ніч відправ­ляються додому. Такий порядок значно зменшує негативні наслідки позбавлення волі, ефективно протидіє рецидиву.

Виконання покарань у Великобританії

Виконання покарань у Великобританії регламентується складною сукупністю прецедентів, норм кримінального, кри­мінально-процесуального і пенітенціарного права. До най­більш значимих діючих законів у цій сфері слід віднести: За­кон про тюрми 1952 року, Закон про кримінальне право 1967 року, Закон про кримінальне право 1977 року, Закон про кримінально-карні замахи 1981 року, Закон про поліцію і докази з кримінальних справ 1984 року, Закон про кримі­нальну юстицію 1988 року, Закон про кримінальну юстицію 1991 року, Закон про кримінальну юстицію 1993 року.

Пенітенціарна система Великобританії складається з цен­тральних і місцевих тюрем. Цей поділ дозволяє мати досить гнучку мережу виправних установ для різних категорій зло­чинців. У місцевих пенітенціарних установах (тюрмах графств, міських тюрмах) утримуються особи, які очікують віддання до суду і винесення вироку.

Крім реалізації завдань місця попереднього ув'язнення і покарання засуджених, місцеві тюрми виконують функції класифікаційних центрів. Поступивши в місцеву тюрму для класифікації, засуджений вивчається з точки зору скоєного ним діяння (характеру, тяжкості, сукупності обставин діян­ня), наявності попередньої судимості і відбування криміналь­ного покарання, особливостей (вік, ступінь агресивності, на­хили). За результатами вивчення злочинець зараховується до певного класу, відповідно до якого підлягає направленню для відбуття покарання в той чи інший вид центральної пенітен­ціарної установи.

Центральні тюрми поділяються на установи відкритого та закритого типу. Установи відкритого типу не мають озброєної охорони, решіток на вікнах, передбачають роботу за межами установи. Мережа цих закладів відносно невелика (менше од-