12 Тема 1

лює порядок і умови відбування засудженими покарання у вигляді позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі.

Зазначимо, що ще до прийняття діючого виправно-трудо­вого законодавства в юридичній літературі була висловлена думка, згідно з якою нормами цього законодавства варто уре­гулювати порядок і умови виконання всіх кримінальних по­карань. Вперше цю точку зору висловив Л. В. Багрій-Шахма-тов в 1964 р.

Знову це питання виникло після прийняття чинного Ви­правно-трудового кодексу України (ВТК). Справа в тому, що в ч. 2 та ч. З ст. 2 ВТК передбачалося створення законодавчих актів про порядок та умови відбування покарання засуджени­ми в дисциплінарному батальйоні та інших видів криміналь­них покарань, крім тих, які передбачені кодексом. У зв'язку з цим виникає запитання: до якої галузі законодавства треба віднести ці законодавчі акти? Сам Виправно-трудовий кодекс указує на можливість включення їх до складу виправно-тру­дового законодавства, оскільки в ст. 1 ВТК поставлено зав­дання "забезпечення виконання кримінального покарання". При такому формулюванні закону можна зробити висновок, що мається на увазі, — покарання взагалі, чи будь-яке пока­рання. Ця думка підтверджується положенням Закону Украї­ни від 15 грудня 1992 р. "Про внесення доповнень і змін у деякі законодавчі акти України, відповідно до яких ч. 2 ст. 2 ВТК викладена в такій редакції: "Виправно-трудове законо­давство України встановлює порядок і умови відбування по­карання і застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт без позбавлення волі, засуджених до направлення в дисциплінар­ний батальйон, порядок і умови виконання та відбування ін­ших видів кримінального покарання, а також порядок діяль­ності установ та органів, які виконують вироки до цих видів покарання...".

Розширення предмету виправно-трудового законодавства є цілком допустимим, оскільки відображає реальну тенденцію розширення предмету цієї галузі законодавства.

Якщо перший Виправно-трудовий кодекс України регу­лював порядок і умови виконання покарання у вигляді по­збавлення волі, а також примусових робіт (нині — виправні роботи без позбавлення волі), то пізніше виправно-трудовим законодавством стали, регулюватися порядок і умови вико­нання інших кримінальних покарань: заслання, вислання,

Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України 13

умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим за­ лученням засудженого до праці та умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудже­ ного до праці.

З прийняттям 1984 р. Положення про порядок і умови ви­конання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу, питання про розширення пред­мету законодавчого регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з виконанням всіх покарань, були пере­несені в площину створення в результаті переробки і об'єд­нання Виправно-трудового кодексу України і названого Положення єдиного законодавчого акта — Кримінально-ви­конавчого кодексу. Іншими словами, законодавство про виконання кримінальних покарань повинно бути єдиним до­кументом, що регламентував би виконання всіх покарань.

Розглянемо поняття, ознаки і предмет правового регулю­вання виконання покарань.

Кожна галузь права, в тому числі кримінально-виконавче, закріплює в своїх інститутах і нормах цілі, принципи, страте­гію, напрямки, основні засоби і методи політики держави в тій чи іншій соціальній сфері. Кримінально-виконавче право закріплює основні положення політики держави в сфері ви­конання покарання.

Кримінально-виконавче право є самостійною галуззю права, до ознак якої відносяться власний предмет і метод правового регулювання, а також система норм. Традиційно вважалося, що предметом даної галузі права є регулювання порядку і умов виконання (відбування) покарання, пов'яза­ного із застосуванням заходів виправно-трудового впливу. Внаслідок суттєвих змін у законодавстві змінювався предмет правового регулювання виправно-трудового права, воно все менше ставало виправно-трудовим. Тому сьогодні до предме­ту правового регулювання цієї галузі права можна віднести виконання (відбування) всіх видів покарань, передбачених кримінальним законодавством. •

До предмету кримінально-виконавчого права згідно з ч. 2 ст. 2 ВТК відноситься застосування до засуджених заходів ви­правно-трудового впливу. Із перелічених у цій статті видів по­карань, пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудо­вого впливу, лишилися тільки позбавлення волі і виправні роботи без позбавлення волі.