3. Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

Основні види, форми і методи контрольної діяльності су­ду різнобічні та досить ефективні. В більшості вони визнача­ються роллю суду як органу відправлення правосуддя, хоча цим і не вичерпуються.

Судовий контроль за роботою персоналу установ і органів виконання покарань є двох видів.

Перший — з розгляду спорів, які випливають з цивільних, сімейних, трудових і адміністративних правовідносин і справ особливого провадження, яке здійснюється за правилами ци­вільного судочинства. Діяльність персоналу може бути безпо­середнім предметом спору сторін за цивільною справою. На­приклад, при розгляді позову особи, яка втратила працездат­ність під час відбування позбавлення волі, про компенсацію шкоди, спричиненої їй з вини виправно-трудової установи (ст. 51 ВТК); або, навпаки, збитку, заподіяного засудженим під час відбування покарання і не стягнутого в повному розмірі до його звільнення. І в першому, і в другому випадках судом може бути оцінена діяльність персоналу виправно-тру­дової установи з дотримання трудових прав засуджених.

Діяльність персоналу може бути предметом судового дос­лідження, оцінки і відповідного реагування при розгляді ци­вільних справ у порядку особливого провадження (наприк­лад, при вирішенні питання про визнання засудженого обме­жено дієздатним внаслідок зловживання спритними напоями і наркотичними речовинами), у справах, які виникають з ад-міністративно-правових відносин.

При розгляді позову громадянина про відшкодування збитку, завданому йому засудженим, який відбуває покаран­ня, наприклад, у колонії-поселенні, суд зобов'язаний буде дослідити і питання діяльності адміністрації щодо забезпе­чення режиму відбування покарання. Якщо будуть виявлені суттєві недоліки, то відреагувати на них конкретною ухвалою.

84 Тема 5

Крім того, існує ще один різновид судового контролю при розгляді цивільних справ. Діяльність персоналу може бути предметом дослідження при оцінці судом письмових доказів: довідок, рішень, наказів, постанов та інших документів, ви­хідних від установ і органів виконання покарань. Визнання судом поданих документів у якості доказів у справі — це під­твердження їх законності, не визнання — навпаки. Судовий контроль має місце і при виконанні покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених (конт­роль за діями судового виконавця при виконанні штрафу, конфіскації майна).

Суддя, який контролює дії судового виконавця, вправі при виникненні відповідних обставин призупинити чи відно­вити виконавче провадження. Крім того, на дії судового ви­конавця може бути подана скарга засудженим. Така скарга розглядається в судовому засіданні, на якому може бути при­сутнім прокурор і засуджений, який подав скаргу.

Другий вид судового контролю за діяльністю персоналу — це контроль при провадженні з кримінальних справ. Його можна поділити на два підвиди: а) контроль при розгляді кри­мінальних справ у суді; б) контроль при розгляді судом пи­тань виконання вироку суду.

Контрольні функції суду проявляються при розгляді кри­мінальних справ про грубе порушення законності з боку по­садових осіб установ і органів виконання покарань, інших суб'єктів, які беруть участь в процесі виконання покарання. Це, в першу чергу: зловживання владою чи посадовим стано­вищем (ст. 165 КК); перевищення влади або посадових пов­новажень (ст. 166 КК); халатність (ст. 167 КК) та інші поса­дові злочини.

Судовий контроль має місце при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені засудженими під час відбування покарання. Так, згідно з вказівками вищих судових органів, при розгляді кримінальних справ про відповідальність за дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (ст. 69 КК), злісну непокору законним вимогам адміністрації виправно-трудової установи (ст. 183³ КК) суди зобовязані пе­ревіряти, чи не повязані протиправні дії з ущемленням прав засуджених або перекрученням персоналом дисциплінарної практики. Наприклад, при дослідженні дій засуджених, які інкримінуються їм як злісна непокора вимогам адміністрації виправно-трудової установи, судом належить перевірити за­конність вимоги, якій злісно не підкорявся засуджений, і об-

Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань оо

грунтованість накладення на нього стягнення у вигляді пере­ведення в приміщення камерного типу чи одиночну камеру. Якщо при цьому буде встановлено, що це стягнення накладе­но з порушенням вимог кримінально-виконавчого законо­давства, особа підлягає виправданню за ст. 183³ КК у звязку з відсутністю складу злочину.

Суд після виявлення порушень з боку адміністрації ви­правно-трудової установи зобовязаний відреагувати на них конкретною ухвалою, мета якої — попередження подібних дій у майбутньому. Рішення ж суду, в даному випадку виправду­вальний вирок, за суттю є відміною незаконного рішення персоналу. Компетентні посадові особи після набрання виро­ком суду чинності повинні оформити рішення про незакон­ність застосованого стягнення в особовій справі засудженого.

Контроль суду за діяльністю персоналу здійснюється і на стадії виконання вироку, що включає в себе звернення виро­ку до виконання, а також вирішення блоку питань, які стосу­ються різних аспектів виконання покарання. Для вирішення цих питань адміністрація виправно-трудової установи на­правляє в суд подання, а також необхідні інші матеріали.

Судовий контроль спрямований на досягнення трьох завдань.

Перше — контроль за діяльністю адміністрації з метою попередження корисливих чи інших посадових зловживань, а також захоплення як каральним, так і лібералізованим підхо­дом до засуджених. Суди зобов'язані пунктуально перевіряти матеріали, які подані адміністрацією виправно-трудової уста­нови, тому що в них зустрічається фальсифікація чи неповне відображення даних про поведінку засудженого, інших обста­вин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Друге — контроль за діяльністю адміністрації з метою охорони прав і законних інтересів засуджених (наприклад, прав на умовно-дострокове звільнення від відбування пока­рання).

Третє — контроль за діяльністю адміністрації щодо забез­печення належного виконання засудженими своїх обов'язків: рішення суду про пом'якшення покарання чи зміну його ви­ду, як правило, базується на оцінці виконання засудженими покладених на них обов'язків.

Крім того, контрольна діяльність суду має місце при до­слідженні причин і умов, які сприяють порушенням закон­ності в роботі персоналу. Верховний суд України орієнтує су­ди на виявлення відмічених фактів і належне реагування на

86 Тема 5

них за допомогою конкретних ухвал, інформацій і повідом­лень суду.

Зміст кримінально-процесуальної стадії виконання виро­ку суду досить різнобічний. Відповідно різний і судовий конт­роль. При цьому він не обмежується вирішенням питань умовно-дострокового звільнення чи заміни одного виду пока­рання іншим. Судовий контроль має місце при розгляді су­дом більш широкого кола питань, які стосуються різних ас­пектів виконання покарання. Сюди входять питання, пов'я­зані з наданням відстрочки виконання вироку на підставі вказаних в законі обставин. Наприклад, тяжка хвороба засу­дженого, яка перешкоджає відбуванню покарання; вагітність засудженої чи наявність у засудженої жінки малолітніх дітей; коли відбуття покарання може призвести до особливо тяжких наслідків для засудженого чи його сім'ї у зв'язку з пожежею чи іншим стихійним лихом, смерті єдиного працездатного члена сім'ї (ст. 405 КПК).

Судом може бути відстрочена виплата штрафу, якщо його виплата є неможливою для засудженого.

Судовий контроль може здійснюватися і при розгляді пи­тання звільнення від відбування покарання у випадках:

• умовно-дострокового звільнення від покарання у ви­ гляді позбавлення волі, виправних робіт, направлення в дис­ циплінарний батальйон (ст. 407 КПК);

• звільнення від подальшого відбування покарання засу­ джених, які захворіли на тяжку хворобу (ст. 408 КПК);

• звільнення засудженої, якій була надана відстрочка від­ бування покарання у зв'язку з вагітністю і наявністю дітей ві­ ком до 3-х років, від відбування частини строку покарання, що лишилася (ст. 408³ КПК).

Контрольні функції суду мають місце і при розгляді ним заміни покарання іншим його видом як з урахуванням зраз­кової поведінки засудженого, так і в зв'язку з ухиленням від відбування призначеного покарання. До числа перших варто віднести заміну позбавлення волі, виправних робіт за підста­вами і в порядку, встановленому ст. 52 КК і ст. 407 КПК. До числа останніх — заміну виправних робіт позбавленням волі (ст. ЗО КК і ст. 410 КПК), штрафу — виправними роботами (ст. 32 КК і ст. 410 КПК).

Суд може контролювати персонал при вирішенні питань, пов'язаних із зміною умов відбування покарання. Відповідно до закону такі питання можуть виникати при виконанні лише двох видів покарань — позбавлення волі і виправних робіт.

Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

87

Так, у випадку ухилення від відбування покарання особи, за­судженої до виправних робіт з відбуванням за місцем її робо­ти, суд може направити таку особу для відбування покарання в інших місцях.

Враховуючи поведінку засуджених у місцях позбавлення волі, суд також вирішує питання зміни умов утримання засу­джених шляхом переведення із одного виду виправно-трудо­вої установи до іншого, з меншим чи суворішим режимом (статті 45, 46 ВТК, ст. 410 КПК).

Судовий контроль за діяльністю персоналу не вичерпуєть­ся сферою виконання кримінального покарання. Стосовно виправно-трудової установи він здійснюється при розгляді судом (у тому числі й арбітражним) майнових, господарських, земельних спорів, позовів вільнонайманих працівників і атес­тованих співробітників персоналу про відновлення на роботі тощо.

Література

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Глава 2, 3.

2. Виправно-трудовий кодекс України (Гл. 1, ст. 1—4. Гл. 2, ст. 10, 11. Гл. 24, ст. 127-130). - К., 1997.

3. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. - Ст. 793.

4. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі. Резолюція 40/33 Генеральної Асамблеї від 14.01.1990. // Права людини і професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій. — Амстердам. — К., 1996.

5. Інформаційний бюлетень, № 1 // Оперативно-службо­ ва і виробничо-господарська діяльність установ кримі­ нально-виконавчої системи України. — К., 1999.