Тема 5. Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

1. Соціально-правове призначення і поняття контролю за діяльністю установ

і органів виконання покарань

2. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань

3. Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань 77

1. Соціально-правове призначення і поняття

контролю за діяльністю установ

і органів виконання покарань

Система установ і органів виконання покарань є части­ною правоохоронних органів України, яка вирішує такі зав­дання, як боротьба зі злочинністю та її попередження. Оскільки до вирішення цього завдання має інтерес все сус­пільство, то воно через систему державних і громадських ін­ститутів встановлює постійний соціальний контроль за діяль­ністю правоохоронних органів. Не є виключенням діяльність персоналу установ і органів виконання покарань, контроль за яким має свої особливості.

Контроль за роботою персоналу установ і органів вико­нання покарань має велике соціально-правове значення. На­самперед, у процесі контролю забезпечується дотримання за­конності під час виконання кримінальних покарань. Незва­жаючи на різкий сплеск злочинності, боротьба з нею повинна вестися на основі закону. Інші форми діяльності правоохо­ронних органів, в тому числі тих, що виконують покарання, дискредитують державу.

Соціальний контроль має важливе значення в забезпечен­ні прав і законних інтересів засуджених. Охорона їх правового статусу за допомогою різних форм державного і громадського контролю визнана пріоритетним завданням у низці міжна­родних угод з участю України. Введення міжнародного та розширення національних форм контролю за діяльністю пер­соналу в місцях позбавлення волі вказує на особливу актуаль­ність цього питання. Соціальний контроль одночасно є засо­бом виявлення й усунення причин і умов порушень закон­ності в установах і органах виконання покарань. Насамперед, він впливає на удосконалення правової бази законності, особливо підзаконних нормативних актів у випадках проти­річчя їх чинному законодавству. Даючи інформацію про те, як застосовуються закони і основані на них нормативні акти, соціальний контроль дозволяє судити і щодо якості самих законів.

Виявляючи порушення законності в правозастосувальній діяльності установ і органів виконання покарань, визначаючи найбільш доцільні заходи стягнення за них, соціальний конт­роль формує правосвідомість персоналу, орієнтує його на безумовне і точне дотримання законів. У цьому плані він має не лише профілактичне, а й виховне значення.

78 Тема 5

Контроль за діяльністю установ і органів виконання пока­рань не самоціль, а необхідний засіб підвищення ефектив­ності процесу виконання покарання і застосування заходів виправно-трудового впливу. В процесі контролю стає можли­вим виявлення і усунення недоліків у роботі персоналу.

Значення контролю полягає також у тому, що він дозво­ляє економно витрачати і перерозподіляти виділені державою на утримання системи виконання покарань матеріальні кошти.

Діяльність установ і органів виконання покарань перебу­ває під пильною увагою засобів масової інформації і всього суспільства. Контроль з використанням громадських форм дозволяє краще інформувати населення про умови відбуван­ня покарання, економічні й інші труднощі, які має виправна система. Це, в свою чергу, сприяє зниженню соціальної на­пруги в суспільстві, яка викликана наявністю різних поглядів на темпи і цілі нинішньої пенітенціарної реформи.

Діяльність персоналу установ і органів виконання пока­рань здійснюється на основі положень закону і підзаконних нормативних актів. Виходячи з цього, під контролем за діяль­ністю персоналу треба розуміти систему спостереження і пе­ревірки відповідності діяльності персоналу вимогам норма­тивних актів з метою виявлення та запобігання порушенням. Цей контроль може бути класифікований за різними підста­вами. Залежно від суб'єктів можна виділити міжнародний, державний і громадський контроль.

Міжнародний контроль за діяльністю персоналу установ і органів виконання покарань передбачений міжнародними пактами про права людини, і в першу чергу Загальною декла­рацією прав людини (1948), Міжнародним пактом про грома­дянські і політичні права (1966), Конвенцією про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1984). Існує три форми міжна­родного контролю. Перша — це періодичне подання держа­вою доповідей про дотримання прав людини (в тому числі при виконанні покарання). Друга — повідомлення іноземних держав про порушення громадянських і політичних прав, за­стосування тортур, інших жорстоких, нелюдських або прини­жуючих гідність, видів поводження і покарання. Третя — ін­дивідуальні скарги засуджених у вказаних вище випадках. Ос­танні дві форми міжнародного контролю з'явилися після того, як Україна визнала компетенцію комітету ООН з прав

Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань 79

людини і комітету ООН проти тортур розглядати повідомлен­ня інших держав і скарги фізичних осіб про порушення прав людини на території України.

Державний контроль за діяльністю персоналу установ і органів виконання покарань має кілька видів: контроль орга­нів законодавчої і виконавчої влади, судовий контроль, про­курорський нагляд. Велике значення має відомчий контроль як різновид контролю органів виконавчої влади.

Громадський, контроль також поділяється на певні види. Це — контроль державно-громадських організацій і громад­ських формувань за порядком і умовами відбування покаран­ня, контроль правозахисник організацій і засобів масової ін­формації, який здійснюється в специфічних формах.

В залежності від виду контролю і сфер, які підлягають контрольній діяльності, відрізняють і форми контролю. До їх числа можна віднести: подання звітності, в тому числі статис­тичної, ревізії, запити, інспектування, перевірка виконання, погодження, оскарження незаконних дій посадових осіб, від­відування установ і органів виконання покарань, особистий прийом засуджених, ознайомлення з особовими справами за­суджених та іншими документами.