72 Тема 4

Виховна робота із засудженими спрямована на виховання їх у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання зако­нів і бережливого ставлення до державної власності, на підви­щення свідомості і культурного рівня, розвиток корисної іні­ціативи (ст. 55 ВТК). До початку 90-х років виховна робота з засудженими була надмірно політизованою. В останні роки її деполітизація призвела до активного релігійного впливу на за­суджених. Між тим "церква і релігійні організації в Україні ві­докремлені від держави... жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова" (ст. 35 Конституції). Мінімальні стандартні правила (ст. 65), формулюючи спрямованість вихо­вання засуджених (поводження з в'язнями), вказують тільки на релігійне обслуговування. Разом з тим, вони орієнтують на навчання, професійну підготовку, вивчення конкретних соці­альних випадків, консультації щодо працевлаштування, фі­зичне виховання і зміцнення характеру.

Загальноосвітня і професійна підготовка засуджених від­повідно до Виправно-трудового кодексу (ст. 60) здійснюється згідно із Законом України "Про освіту" і в порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів. За своїм змістом і формами нав­чання не має якихось каральних елементів. Міжнародно-пра­вові акти особливу увагу приділяють навчанню і професійній підготовці засуджених і включають у якості складового еле­менту їх виховання. Це питання виділено спеціальним розді­лом в Мінімальних стандартних правилах поводження з в'яз­нями. У п. 2 ст. 77 відмічається, що навчання в'язнів треба, наскільки це можливо, пов'язувати з діючою в країні систе­мою освіти, з тим щоб звільнені в'язні могли вчитися далі без труднощів.

Як зазначалося вище, виконання покарання детально і вичерпно регламентується нормами кримінально-виконавчо­го права. Природно, що виправно-трудовий вплив, який по­єднується з виконанням покарання, також повинен регла­ментуватися правом, оскільки він здійснюється в суворо окреслених межах, встановлених правилами режиму. Ці пра­вила визначають допустимість застосування тих чи інших форм, методів і прийомів виховання. Так, побачення, теле­фонні розмови засуджених розглядаються як засоби їх вихо­вання, вони допускаються законом (ст. 39 ВТК), але порядок їх надання суворо регламентується (§ 34, 35 Правил внутріш­нього розпорядку ВТУ). Ось чому норми кримінально-вико­навчого права активно впливають на організацію і здійснення виправно-трудового впливу.

Виконання покарань і застосування заходів виправно-трудового впливу 73

Однак виховний процес — творчий, він не терпить шаб­лону і передбачає самостійність і свободу вихователя у виборі форм, методів і прийомів педагогічного впливу на засудже­них. Тому правова регламентація кожного заходу виправно-трудового впливу різна. Найповніше регламентується праця засуджених, оскільки суспільні відносини, що виникають у процесі трудової діяльності найбільш значимі, вони зачіпають насущні інтереси осіб, які відбувають покарання. Норми пра­ва встановлюють обов'язковість праці засуджених, порядок залучення до праці, її умови і оплату. Оскільки праця засу­джених не тільки правова, але й педагогічна категорія, вона не може в повному обсязі регламентуватися правом. Тому вся сукупність питань моральної і психологічної підготовки і участі засуджених у праці відноситься до психолого-педаго-гічної діяльності та не регламентується правом.

Виховна робота регулюється нормами права в загальних рисах. Вони визначають її завдання, важливі напрямки і фор­ми. Обмежений обсяг правової регламентації застосування цього засобу виправлення дає широкий простір для реалізації методів психології і педагогіки. Загальне і професійне навчан­ня засуджених врегульовані правом також у загальних рисах. Воно визначає лише категорії осіб, які підлягають обов'язко­вому навчанню, порядок і умови звільнення засуджених від роботи у зв'язку з підготовкою і складанням іспитів. Вихов­ний вплив на засуджених здійснюється при виконанні всіх видів покарання — як з боку органів, що їх виконують, так і суспільства в цілому.

Процес виконання покарання і застосування до засудже­них заходів виправно-трудового впливу повинен здійснюва­тися диференційовано і індивідуалізовано. Це створює необ­хідні передумови для досягнення його цілей.

Диференціація виконання покарання і процесу виправно-трудового впливу передбачає, що до різних категорій засудже­них треба застосовувати різний обсяг карального впливу, пра-вообмежень, а виховна робота з ними повинна будуватися з урахуванням типологічних особливостей їх особи, віку, статі й інших психолого-педагогічних характеристик. Норми кри­мінального і кримінально-виконавчого права створюють для цього необхідні передумови. Насамперед, це відноситься до засуджених, позбавлених волі. Вони розділяються на однорід­ні категорії, а відбування ними покарання організується у ви­правно-трудових установах різного виду (ст. 12 ВТК), що дає