Тема 4. Виконання покарань і застосування заходів виправно-трудового впливу

1. Поняття і правове регулювання виконання (відбування) покарання

2. Поняття і правове регулювання вживання до засуджених заходів виправно-трудового впливу

Виконання покарань і застосування заходів виправно-трудового впливу 65

1. Поняття і правове регулювання виконання (відбування) покарання

Обвинувальний вирок, що набрав чинності, складова час­тина якого являє собою призначене засудженому покарання, обов'язковий для всіх установ, підприємств і організацій, по­садових осіб і громадян і підлягає виконанню (ст. 403 КПК). Після звернення вироку до виконання уповноважені на те ор­гани держави, адміністрація підприємств, установ і організа­цій зобов'язані його реалізувати.

Сутністю і змістом покарання як особливої форми дер­жавного примусу є кара, тому під виконанням покарання по­трібно розуміти врегульований нормами кримінально-вико­навчого права порядок застосування кари — комплекс обме­жень прав і свобод засудженого.

Діюче кримінально-виконавче законодавство (ст. 2 ВТК) для позначання реалізації кари поряд з терміном "виконан­ня" вживає термін "відбування" покарання. Вказані терміни відображають єдиний процес здійснення карального впливу на засуджених, але звернені вони до різних суб'єктів і учасни­ків кримінально-виконавчих правовідносин. Термін "вико­нання" покарання звернений до відповідних органів, які в своїй діяльності зобов'язані реалізувати весь комплекс право-обмежень, передбачених конкретним видом покарання; за­безпечити здійснення наданих засудженим прав і виконання ними покладених на них обов'язків протягом усього строку, встановленого вироком суду. Термін "відбування" покарання звернений до засуджених, які повинні на підставі вироку суду відповідно до приписів, встановлених кримінально-виконав­чим законодавством, виконувати покладені на них обов'язки, утримуватися від дій, що заборонені нормами права, здійсню­вати свої права.

Каральний вплив носить комплексний характер і реалізу­ється шляхом застосування до засуджених усієї сукупності обмежень, встановлених режимом відбування конкретного покарання. Застосування цих правообмежень — не самоціль, їх призначення полягає в тому, щоб забезпечити належне ви­конання покарання відповідно до завдань, які поставлені пе­ред цією галуззю законодавства. Вказані правообмеження за­стосовуються в якості психолого-педагогічного засобу впливу на засудженого з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

5 .- 1699

66 Тема 4

Реалізація кари властива виконанню всіх видів покарання, але її обсяг залежить від конкретного виду покарання. По­збавлення громадянина одного з основних суб'єктивних прав — свободи волі — веде до обмеження сукупності най­більш значимих для нього соціальних цінностей і благ — сво­боди пересування, спілкування, соціальних зв'язків, можли­вості розпоряджатися багатьма важливими суб'єктивними правами. Тому ізоляцію від суспільства необхідно розглядати як комплекс правообмежень, оскільки позбавлення чи зву­ження обсягу прав обумовлене саме ізоляцією.

При виконанні виправних робіт каральний вплив прояв­ляється в обмеженні певного обсягу трудових прав засудже­ного і утриманні до 20 відсотків заробітку (статті 102—105 ВТК). При засудженні до позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю каральний вплив по­лягає у звільненні засудженого з посади і позбавлення його права займатися певними видами професійної діяльності — лікувальною, педагогічною тощо.

Правообмеження засуджених при здійсненні карального впливу визначаються режимом відбування конкретного виду покарання, якщо воно носить строковий характер. Режим ви­конання покарання, в якому виражені сутність і зміст пока­рання, багатофункціональний за своєю спрямованістю. Він забезпечує каральний вплив на засуджених, виступає в якості одного з основних засобів виправлення засуджених (ст. 7 ВТК) і створює водночас правові передумови для успішного застосування інших засобів виховного впливу. Як підкреслю­ється в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (п. З ст. 10), "пенітенціарною системою передбачається режим для ув'язнених, суттєвою метою якого є їхнє виправ­лення та соціальне перевиховання".

Стосовно покарання певного виду режим має конкретний зміст, який визначається специфікою покарання. Найповні­ше і всебічно правила режиму реалізуються в місцях позбав­лення волі, вони регламентують весь спосіб життя засудже­них як у позаробочий час, так і під час трудової діяльності. Вони охоплюють усі сфери їх життєдіяльності, що перебува­ють під контролем адміністрації.

Оскільки режимом визначається внутрішній розпорядок в УВП (ст. 36 ВТК), який включає також відповідні вимоги по забезпеченню правопорядку на підприємствах УВП і на ви­робничих об'єктах інших відомств, його норми звернені до інших громадян, які відвідують місця позбавлення волі (слу-

Виконання покарань і застосування заходів виправно-трудового впливу 67

жителі культу, родичі засуджених, представники громадських організацій, адвокати, вільнонайманий персонал виробничих об'єктів тощо). Ці особи повинні дотримуватися встановле­них в УВП і на їх виробничих об'єктах порядку і правил вза­ємовідносин із засудженими. Тому правила режиму звернені і до цих осіб та регулюють їх поведінку в місцях позбавлення волі. Правила режиму реалізуються не лише на території УВП і її виробничих об'єктах, але й на територіях, що прилягають до них (під час проживання засуджених жінок поза коло­нією — ст. 35 ВТК). Таким чином, при відбуванні позбавлен­ня волі режим регламентує весь спосіб життя засуджених, всі сторони діяльності адміністрації УВП.

При відбуванні інших строкових видів покарань сукуп­ність основних елементів, що складають зміст режиму, суттє­во звужує обсяг правообмежень засуджених, скорочується регламентація специфічних правил їх поведінки. Однак в усіх випадках при виконанні покарання має місце контроль за по­ведінкою засуджених, який виступає в якості одного із основ­них елементів режиму (ст. 98, 99 ВТК).

Хоча при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавлен­ням волі, законодавець не застосовує термін "режим", його вживання правомірно, оскільки закон передбачає такі термі­ни, як порядок і умови відбування покарання (глави 17, 18 ВТК). В назві II, III, IV і наступних глав Положення про по­рядок і умови виконання покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, використовують­ся вказані терміни. Між тим саме поняття режиму визна­чається як порядок і умови виконання (відбування) пока­рання.

Виражаючи кару, режим відбування покарання водночас містить низку елементів, які за своїм характером не є про­явом примусових заходів, їх можна розглядати як правила співжиття. Так, Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ (§ 17) засудженим приписується: бережливо ставитися до державного майна, утримувати в чистоті житлові та службові приміщення, робочі місця, додержуватися правил особистої гігієни тощо. Перелічені норми спрямовані на створення еле­ментарних умов співжиття і не містять будь-яких правообме­жень. Тому вони не можуть розглядатися як елементи караль­ного впливу.

Підсумовуючи сказане стосовно співвідношення понять покарання — кара — режим відбування покарання, потрібно визнати, що хоча в режимі і реалізується покарання, він за

68 Тема 4

своїм змістом ширший, ніж вказаний інститут, оскільки міс­тить у собі не лише правообмеження, а й правила співжиття, які не мають карального змісту. В широкому розумінні режим відбування покарання охоплює всю сукупність матеріальних і процесуальних норм, що регламентують діяльність адмініст­рації установ і органів, на яких законом покладено виконан­ня покарання, забезпечення його реалізації, а також сукуп­ність умов і правил відбування покарання засудженими.

Виходячи з такого розуміння поняття режиму треба роз­глядати і його функції, до системи яких входять каральна, ви­ховна, забезпечувальна і соціального контролю. Каральна функція реалізується шляхом встановлення системи правооб-межень, що застосовуються до засуджених у процесі відбу­вання покарання. Виховна функція режиму здійснюється шляхом реалізації кари. Правила режиму змушують засудже­ного дотримуватися встановленого порядку відбування пока­рання, привчають його до дисципліни. Вказана функція за­кріплена в ст. 7 ВТК. Однак не можна переоцінювати її роль. Правообмеження, кара, що застосовуються до засуджених, створюють лише передумови для організації ефективного ви­ховного процесу.

Забезпечувальна функція режиму здійснюється шляхом створення правових засобів, використання яких дає можли­вість залучати засуджених до праці, проводити виховні захо­ди, загальноосвітнє і професійне навчання. Правила режиму містять порядок залучення засуджених до праці і організації їх праці, порядок проведення виховних заходів, організацію роботи загальноосвітніх шкіл, ПТУ в місцях позбавлення волі тощо. Всі ці правила дістали закріплення в різних норматив­них актах, прийнятих МВС разом з іншими відомствами.

За допомогою режиму реалізується функція соціального контролю, який здійснюється шляхом регламентації поведін­ки засуджених, організації нагляду за ними і оцінки поведін­ки на підставі застосування позитивних (заходів заохочення) чи негативних (заходів стягнення) санкцій. Чим суворіший вид покарання, тим інтенсивніше реалізується в режимі соці­ально-контрольна функція. При здійсненні цієї функції по-переджується протиправна поведінка засуджених.

Каральний вплив на засуджених, система встановлених для них правообмежень обумовлюють потребу вичерпної рег­ламентації нормами права всього комплексу питань, пов'яза­них з реалізацією режиму. Норми права водночас регламенту­ють повноваження органів виконання покарань, посадових

Виконання покарань і застосування заходів виправно-трудового впливу 69

осіб, громадських організацій стосовно засуджених, процеду­ру прийняття ними рішень щодо засуджених, встановлюють правила взаємовідносин із засудженими, поведінку громадян, які знаходяться в розпорядженні установ виконання пока­рань. Така детальна регламентація правил режиму поясню­ється необхідністю створення правових передумов, які б за­безпечували дотримання законності в сфері застосування найгострішої форми примусу — виконання кримінального покарання.