58 Тема з

виконання покарання. До їх числа необхідно віднести обме­ження прав засуджених, що встановлені законом з метою по­передження злочинів та інших правопорушень у місцях по­збавлення волі. Серед них насамперед, заборона зберігання засудженими при собі грошей і цінних речей, а також пред­метів, заборонених до використання в УВП. Засуджені з цією метою підлягають обшуку, їх кореспонденція — цензурі, а по­силки, передачі та бандеролі — догляду. Засуджені носять одяг єдиного зразка, а в колоніях особливого режиму — спе­ціального зразка.

Засуджені зобов'язані:

— дотримуватися норм законодавства, які визначають по­ рядок і умови відбування покарання;

— виконувати всі законні вимоги персоналу виправної установи;

• утримувати в чистоті і порядку приміщення та їхню об­ становку, бережливо ставитися до майна пенітенціарної уста­ нови і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;

• дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;

— дотримуватися вимог пожежної безпеки та безпеки праці;

— терміново повідомляти персонал установи про обстави­ ни, небезпечні для життя і здоров'я як їх самих, так й інших осіб.

Серед специфічних елементів правового статусу засудже­них потрібно назвати їх обов'язки, що обумовлені потребою дотримання правил внутрішнього розпорядку в УВП, в тому числі певних заборон:

• самовільно залишати відведені для них житлові примі­ щення" та робочі місця, без дозволу персоналу мінятися спальними місцями, припиняти доручену їм роботу;

• порушувати лінію охорони установи;

• одержувати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, забороне­ ні для використання в місцях позбавлення волі;

• продавати, дарувати або відчужувати іншим способом на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебува­ ють в особистому користуванні;

— вести спілкування і встановлювати зв'язок з іншими особами на порушення встановлених законодавством правил ізоляції;

Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин ... 59

• наносити собі тілесні ушкодження, в тому числі за до­ помогою іншої особи, завдавати шкоди своєму здоров'ю з ме­ тою ухилення від відбування покарання або виконання вста­ новлених обов'язків;

• завдавати шкоди державному, громадському майну і майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;

• вживати наркотичні, сильнодіючі засоби, спиртні напої і спиртовмісні речовини, сурогати алкоголю;

• грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матері­ альної чи іншої вигоди;

• вживати нецензурні, жаргонні і вульгарні слова, давати і присвоювати прізвиська (клички);

• порушувати тишу в спальних приміщеннях під час від­ починку інших засуджених;

— вчиняти або закликати до вчинення антисуспільних, аморальних чи кримінально-караних діянь.

Аналізуючи правовий статус засуджених до позбавлення волі, можна зробити висновок, що їх цивільно-правовий ста­тус характеризується тим, що, по-перше, вони залишаються суб'єктами різноманітних цивільно-правових відносин і во­лодіють цивільною правоздатністю та дієздатністю; по-друге, у зв'язку з каральною стороною покарання, вони обмежують­ся в низці цивільних прав, тобто обмежуються деякі елементи їх цивільної правоздатності; по-третє, в силу фізичної ізоляції багато прав і обов'язків реалізувати просто неможливо.

На засуджених розповсюджуються загальні положення про право власності, спадкоємного права тощо. Засуджений, який є суб'єктом права особистої власності, зберігає право на майно, яке йому належало до арешту і яке знаходиться за ме­жами УВП за умов, що його не конфісковано. Але він втрачає можливість фактично здійснювати правомочність володіння і користування цим майном.

Засуджений має право розпорядитися своїм майном (про­дати, здати в найм, подарувати), але тільки через довірену особу. Відповідно до норм Цивільного кодексу доручення осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі, засвідчується начальником УВП. Такі доручення прирівнюються до нотарі­ально засвідчених документів.

Засуджений, який перебуває в шлюбі і має майно, нажите під час подружнього життя, залишається суб'єктом спільної власності подружжя і у випадку своєї незгоди з діями іншого подружжя (продаж, обмін, дарування майна тощо) може за-

60 Тема З

хищати свої права в загальному порядку: вимагати через суд відшкодування матеріальних збитків або визнання угоди недійсною.

Стосовно майна, яке знаходиться у засудженого в УВП, то воно також піддано обмеженням: існує спеціальний пере­лік того, що засуджений може зберігати при собі (а значить, те, що до нього не входить, — заборонено); крім того, вста­новлений перелік предметів, речей і речовин, зберігання яких засудженим заборонено. Мета цих обмежень — виключити зловживання, елементи дармоїдства, порушення режиму, які можуть з'явитися внаслідок використання майна в умовах ізоляції. Угоди стосовно майна заборонені. Адміністрація УВП повинна вживати заходів до поновлення порушених прав засуджених щодо володіння, використання і розпоря­дження належним їм майном, повернення майна засудже­ним, якщо їх право володіння порушено іншими засуджени­ми або особами.

У зв'язку з цим важливо знати, що до незаконних угод за­суджених, пов'язаних із розпорядженням майном, застосову­ються правові наслідки, передбачені цивільним законодав­ством, з однією лише особливістю, що вони застосовуються, як правило, в адміністративному порядку, а не судом. Так, ст. 49 ЦК передбачає, що угода, яка укладена явно (свідомо) проти інтересів держави і суспільства за умов умислу з обох сторін і у випадку виконання їх обома сторонами — веде до стягнення всього отриманого за угодою в дохід держави. У разі виконання угоди однією стороною, з другої стягується все отримане нею в дохід держави і все належне з неї другій стороні по відшкодуванню отриманого. За наявності умислу тільки у однієї сторони, все отримане нею за угодою повинне бути повернуте другій стороні, а отримане останньою або належне їй у відшкодуванні виконаного, стягується в дохід держави.

Інколи в колоніях зустрічаються угоди з майном, які здійснені засудженими під впливом обману чи насилля. У цих випадках, відповідно до ст. 67 ЦК, потерпілому повертається другою стороною все отримане нею за угодою, а за неможли­вості повернути в натурі, компенсується його вартість.

Засуджені можуть бути учасниками різних договірних від­носин. Але обмежена правоздатність засуджених в деяких ви­падках впливає на обсяг договірних прав і обов'язків, на мож­ливість особистої участі в договорі, а інколи і на можливість

Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин ... 61

взагалі перебувати в тому чи іншому договірному відношенні. Деякі з договорів, що укладені до арешту, залишаються без змін і продовжують свою дію (договір займу, зберігання, най­му тощо), інші не можуть реально виконуватися (договір під­ряду, доручення, зберігання, якщо засуджений охоронець, то­що). Ті договори, які потребують особистої участі засудже­них, як правило, не укладаються.

Засуджений має право укладати договір найму житлового приміщення, яке належить йому на праві приватної власнос­ті, і отримувати квартирну плату за діючими розцінками, яка зараховується на його особовий рахунок. Норми сімейного права передбачають спрощений порядок розірвання шлюбу із засудженими до позбавлення волі. Таке правообмеження іс­нує з метою захисту інтересів тієї сторони в шлюбних відно­синах, яка не засуджена до кримінального покарання.

Закон заохочує розвиток корисної ініціативи і творчої ак­тивності засуджених до позбавлення волі. Вони визнаються авторами відкриття, винаходу, раціоналізаторських пропози­цій, літературного твору. На них у цій частині розповсюджу­ються норми цивільного законодавства, що регламентують права і обов'язки авторів, і норми спеціальних законів, які регулюють авторські правовідносини.

Отримані за наукові відкриття, створення твору мистец­тва, винахід чи рацпропозицію гонорари зараховуються на особові рахунки засуджених або за їх бажанням відправля­ються грошовим переказом родичам.

Особливо необхідно виділити право засуджених на осо­бисту недоторканність. Це право є гарантом дотримання за­конності, недопущення приниження їх людської гідності та заподіяння зайвих фізичних страждань. На них розповсюджу­ється право недоторканності особи і в тій частині, що вони не можуть бути заарештовані або триматися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції). Поло­ження закону про те, що засуджені підлягають обшуку — є обмеженням їх права на особисту недоторканність. Крім цього, обмежені права засуджених на недоторканність житла, таємність листування.

Засудженим гарантується право на свободу совісті. За їх бажанням або за зверненням релігійної організації надається можливість зустрічатися з представниками духовного сану тих релігій, які вони проповідують, отримати пораду відповід-

62 Тема З

ної духовної особи, відправити релігійний обряд, придбати релігійну літературу та предмети культу.

В пенітенціарній установі здійснення свободи проповіду­вати будь-яку релігію або висловлювати переконання, пов'я­зане із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які потрібні в інтересах громадської безпеки. Адміністрація установи сприяє у запрошенні священнослужителів, визначає місце, час та інші умови проведення богослужіння, обряду або церемонії. Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, порушувати встановлений розпорядок дня, а та­кож утискувати права інших осіб, які відбувають покарання. Представники релігійних організацій, які офіційно не заре­єстровані у встановленому порядку, для проведення богослу­жіння та інших культових обрядів, не допускаються.

Отже, цивільно-правовий статус засуджених до позбав­лення волі визначається в першу чергу їх правовим статусом як суб'єктів кримінально-виконавчих правовідносин, що сут­тєво впливає на фактичне застосування норм інших галузей права.

Підводячи загальний підсумок, варто констатувати, що правовий статус засуджених до позбавлення волі обумовле­ний характером (змістом) цього виду покарання, що веде до призупинення реалізації одних, обмеження і видозмінення других, збереження третіх прав і обов'язків громадян.

Таким чином, засуджений до позбавлення волі — це гро­мадянин з обмеженим обсягом прав і обов'язків.

Обумовлені позбавленням волі зміни в правовому статусі засудженого в більшості залежать у кримінально-правовому відношенні від того становища, яке займала особа в суспіль­стві до її засудження, від характеру її відносин і зв'язків, спе­цифіки соціальних ролей, які вона виконувала. Внаслідок цього різні за своїм соціальним становищем особи, якщо во­ни засуджені навіть на один і той же строк покарання з від­буванням його в одних і тих же режимних умовах, виявляють­ся "враженими" різною мірою (наприклад, особа без певних занять, без сім'ї, з примітивними запитами, і особа, яка мала багато соціальних зв'язків).

Стосовно правового статусу засудженого з точки зору кримінально-виконавчих правовідносин, то тут однорідні ка­тегорії засуджених, які відбувають одне і те ж покарання, пе­ребувають більш чи менш в однакових умовах.

Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин ...

63

Глибоке з'ясування сутності і змісту правового статусу за­суджених має велике практичне значення. По-перше, це важ­ливо для з'ясування правового статусу засуджених взагалі для того, щоб мати чітке уявлення, з ким у правовому плані ми маємо справу. По-друге, визначення кола обов'язків і прав за­суджених є неодмінною умовою забезпечення законності і встановлення правильного підходу до засуджених при вико­нанні покарання. Закріплення в законі правового статусу за­суджених визначає рамки можливого для їх поведінки і межі вимог і заборон адміністрації УВП. А це означає, що, з одного боку, вимагати від засуджених можна лише те, що входить в коло їх обов'язків, а з іншого — треба поважати права засу­дженого і забезпечувати їх повну реалізацію.

Література

1. Виправно-трудовий кодекс України. — К., 1994.

2. Положення про порядок та умови виконання кримі­ нальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно- трудового впливу від 1984 р. // Відомості Верховної Ради України - 1984. - № 27.

3. Правила внутрішнього розпорядку ВТУ. — К., 1996.

4. Кирилюк А. В. Обмеження в правах засуджених до по­ збавлення воді у контексті цілей пенітенціарної діяль­ ності // Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної по­ літики України. — К., 1996.

5. Осауленко О. Підзаконне регулювання прав та свобод осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення во­ лі // Кримінально-виконавча система України: теорія, практика, законодавство: Матеріали НЖ. 21—22 квітня 1994року.-К., 1994.

6. Стручков Н. А. Курс исправительно-трудового права. Проблеми общей части. — М., 1984.