2. Зміст правового статусу осіб, які відбувають покарання

До змісту правового статусу осіб, які відбувають покаран­ня, входять права, законні інтереси і обов*язки засуджених. Вони виникають і реалізуються в рамках, як правило, кримі-нально-виконавчих правовідносин. Права, законні інтереси і обов'язки засуджених можуть виникати у відносинах, що ре­гулюються нормами конституційного, державного, адмініст­ративного, цивільного та інших галузей права.

Права, законні інтереси і обов'язки засуджених являють собою самостійні елементи змісту правового статусу, які мо­жуть бути охарактеризовані з точки зору їх соціального при­значення, сутності і змісту.

Соціально-правове призначення прав засуджених полягає у зміцненні режиму законності при виконанні покарання,

Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин ... 49

оскільки міра свободи засудженого, в свою чергу, означає мі­ру несвободи держави стосовно нього, дотримуватися якої — важливий обов'язок її представників, тобто — персоналу установ та органів виконання покарань. Права засуджених, якщо вони гарантовані матеріально, політичне, ідеологічно й організаційно, сприяють розвитку особи засудженого, в кін­цевому результаті — його ресоціалізації. Права ж засуджених, які проголошені формально, поглиблюють існуючий антаго­нізм між ними і суспільством, суттєво віддаляють виконання поставлених перед покаранням цілей.

Сутність прав засудженого полягає в наданні повноважній особі можливості певної поведінки чи користування соціаль­ними благами. Ступінь реалізації такої можливості і відповід­но ступінь домагання засудженого на закріплені правом пове­дінку і блага визначаються змістом суб'єктивного права, яке включає в себе: по-перше, можливість засудженого вільно ко­ристуватися соціальними благами (харчуванням, речовим майном) у рамках, встановлених правом; по-друге, можли­вість вимагати виконання кореспондуючого такому праву юридичного обов'язку персоналу установи і органів виконан­ня покарань, інших суб'єктів і учасників кримінально-вико-навчих та інших правовідносин; по-третє, можливість зверну­тися в необхідних випадках до захисту свого суб'єктивного права.

Згідно зі ст. З Конституції України "права і свободи лю­дини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльнос­ті держави... Держава відповідає перед людиною за свою ді­яльність... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Виходячи із цього поло­ження, захист державою прав засуджених забезпечується за допомогою прокурорського нагляду, судового, відомчого і громадського контролю.

Отже, суб'єктивне право засудженого можна визначити як закріплену законом і гарантовану державою можливість пев­ної поведінки засудженого або користування ним соціальни­ми благами, що забезпечується юридичним обов'язком поса­дових осіб органів виконання покарання, інших суб'єктів правовідносин, що виникають при цьому.

В якості одного із елементів правового статусу засуджених потрібно розглядати їх законні інтереси. Соціально-правове призначення законних інтересів полягає в тому, що вони Дозволяють забезпечити диференційований підхід до засудже-

4 - 1699

50

Тема З

них, стимулювати їх виправлення в процесі відбування по­карання.

Законні інтереси засуджених мають багато загальних (спільних) рис із суб'єктивними правами, але не тотожні ос­таннім. Якщо суб'єктивне право створює таку можливість по­ведінки, яка характеризується високим ступенем її реалізації за розсудом засудженого, то сутність законного інтересу засу­джених полягає в можливості, яка носить характер прагнення до автономної, самостійної поведінки, в свободі користуван­ня будь-яким соціальним благом за своїм розсудом.

Дещо інший і зміст законних інтересів, що складається із трьох елементів.

Перший — це прагнення отримати передбачене законом соціальне благо як матеріальне (наприклад, отримання додат­кових посилок, передач, додаткове витрачання грошей на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби; отримати премію за кращі показники в праці тощо), так і ду­ховне (надання додаткового побачення, телефонної розмови тощо). Низка благ, які є об'єктом законних інтересів засудже­них, можуть мати як матеріальний, так і духовний характер (виїзд за межі місць позбавлення волі).

Об'єктом законних інтересів можуть бути соціальні блага, що суттєво змінюють правовий статус засуджених (наприклад, переведення на покращені умови тримання засуджених до позбавлення волі, переведення з ВТК закритого типу в колонію-поселення), так і без його суттєвих змін (надання ма­теріальної допомоги при звільненні з місць позбавлення волі).

Матеріальні чи духовні блага, що становлять об'єкт за­конного інтересу засудженого, встановлені в нормах права й у вигляді мети, для досягнення якої потрібні певні юридичні факти. Але для більшості законних інтересів характерно те, що в основі їх реалізації лежить (поряд з іншими факторами) оцінка поведінки засудженого, тобто дотримання режимних правил, ставлення до праці, виховної роботи, навчання. Така оцінка дасться персоналом органів виконання покарань, про­куратурою, судом, спостережною комісією, службою у спра­вах неповнолітніх та іншими суб'єктами кримінально-вико­навчих правовідносин.

Тому в якості другого елементу змісту законних інтересів засуджених необхідно назвати можливість клопотати (а не вимагати) перед вказаними повноважними суб'єктами сто­совно їх відповідних дій щодо реалізації законних інтересів засуджених.

Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин ... 51

Третій елемент — можливість звертання до компетентних органів за захистом законних інтересів. 1 хоча таке звернення не означає автоматичне задоволення клопотання засуджено­го, воно показує, що законні інтереси засуджених, як і їх суб'­єктивні права, гарантуються державою.

Отже, законні інтереси засудженого можна визначити як закріплені в правових нормах конкретні дії і прагнення засу­дженого до володіння тими чи іншими благами, які задоволь­няються, як правило, за результатом оцінки адміністрацією УВП, посадовими особами органів виконання покарання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбуван­ня покарання.

Види законних інтересів засуджених досить різнобічні. Так, за соціально-політичним призначенням блага, законні інтереси можуть бути поділені на три групи.

Першу групу складають законні інтереси, що спрямовані на отримання заохочення, можливість якого закріплена в зао­хочувальних нормах кримінального (умовно-дострокове звільнення), кримінально-виконавчого (надання покращених умов тримання засуджених до позбавлення волі) та інших га­лузей права.

Друга група — це законні інтереси, що спрямовані на от­римання пільг засудженими. На відміну від заохочень, які є мірою державного схвалення поведінки людей, більшість пільг встановлюється незалежно від заслуг людини, а в зв'яз­ку з обставинами, яким закон надає правове значення. Такі пільги передбачені для засуджених і кримінально-виконав-чим законодавством (наприклад, можливість у місцях позбав­лення волі пересуватися без конвою або супроводу).

Третю групу становлять законні інтереси, що спрямовані на отримання благ, які за своєю соціально-правовою суттю не є для засудженого ні заохоченнями, ні пільгами. В одних випадках вони закріплені в законі у вигляді законного інтере­су. Для цього законодавець нерідко вдається до формулювань "як правило", "по можливості", "як виняток". Наприклад, згідно зі ст. 49 ВТК адміністрація установи залучає засудже­них до праці з урахуванням їх працездатності і, по можливос­ті, спеціальності.

В інших випадках законні інтереси засуджених закріплю­ються в законі у вигляді їх суб'єктивних прав, але в силу слаб­кості гарантій (в основному, матеріальних) не реалізуються в повному обсязі. До їх числа можна віднести право осіб, по­збавлених волі, на трудове і побутове влаштування, яке вна-

52 Тема З

слідок соціально-економічних умов у державі не може бути гарантоване в якості суб'єктивного права і являє собою за­конний інтерес засудженого.

Соціально-правове значення обов'язків виявляється в то­му, що вони є засобом формування моральної і правової сві­домості засуджених, зміцнення законності і правопорядку, дисципліни й організованості під час відбування покарання. Сутність юридичних обов'язків засуджених полягає у вимозі необхідної з точки зору держави, влади і закону поведінки. Ця поведінка засуджених обов'язкова, незаперечна і забезпе­чується заходами державного примусу.

Сутність юридичних обов'язків засуджених проявляється через їх зміст або структуру, в яку входить два елементи. Це, по-перше, необхідність вчинення певних дій (обов'язок засу­джених до позбавленая волі і виправних робіт працювати, обов'язок особи, засудженої до штрафу, сплатити суму штра­фу у встановлений законом строк тощо); по-друге, необхід­ність стриматися від встановлених законом дій (заборона за­судженим до позбавлення волі мати при собі гроші і цінні ре­чі, звільнення засуджених до виправних робіт за своїм бажанням тощо).

Юридичні обов'язки засуджених внаслідок двоелементної структури мають різні форми вияву в праві, якщо необхід­ність вчинення певних дій встановлюється за допомогою зо­бов'язуючих (позитивно зобов'язуючих) норм, то утримання від вчинення визначених законом дій — за допомогою забо­роняючих (негативно зобов'язуючих) норм. Така подвійна форма не завжди враховується в практиці, де часто заборони протиставляються обов'язкам засуджених. Між тим, і в тому, і в іншому випадку заборони повинні розглядатися в якості різновиду обов'язків засуджених, а саме — обов'язку стриму­ватися від вказаних законом дій.

Таким чином, юридичний обоє 'язок засуджених можна ви­значити як встановлену в зобов'язуючих і забороняючих нор­мах права міру необхідної поведінки засудженого під час від­бування покарання, яка забезпечує досягнення цілей пока­рання, підтримання правопорядку під час його відбування, дотримання прав і законних інтересів як самого засудженого, так і інших осіб.

Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин ... 53