
- •Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України
- •Кримінального покарання. Поняття і суть кримінально-виконавчої політики в Україні
- •10 Тема 1
- •2. Поняття кримінально-виконавчого права
- •12 Тема 1
- •14 Тема 1
- •16 Тема 1
- •Загально-правові принципи кримінально-виконавчого права
- •Міжгалузеві принципи кримінально-виконавчого права
- •Галузеві принципи кримінально-виконавчого права
- •4. Кримінально-виконавчі правовідносини, їх зміст і особливості
- •Тема 2. Система установ
- •32 Тема 2
- •2. Призначення і види виправно-трудових установ
- •34 . Тема 2
- •36 Тема 2
- •3. Взаємодія установ і органів виконання покарань з іншими державними органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю
- •Тема 3. Засуджені як суб'єкти кримінально-виконавчих правовідносин та їх правовий статус
- •1. Загальна характеристика правового статусу засуджених
- •44 Тема з
- •2. Зміст правового статусу осіб, які відбувають покарання
- •3. Закріплення правового статусу осіб, які відбувають покарання, в законодавстві
- •4. Права, законні інтереси та обов'язки засуджених до позбавлення волі
- •58 Тема з
- •Тема 4. Виконання покарань і застосування заходів виправно-трудового впливу
- •Поняття і правове регулювання виконання (відбування) покарання
- •Поняття і правове регулювання вживання до засуджених заходів виправно-трудового впливу
- •1. Поняття і правове регулювання виконання (відбування) покарання
- •66 Тема 4
- •2. Поняття і правове регулювання вживання до засуджених заходів виправного впливу
- •72 Тема 4
- •74 Тема 4
- •Тема 5. Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань
- •1. Соціально-правове призначення і поняття контролю за діяльністю установ
- •Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань
- •Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань
- •78 Тема 5
- •2. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань
- •80 Тема 5
- •3. Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань
- •Тема 6. Участь громадськості в діяльності уаанов кримінально-виконавчої сиаеми .
- •2. Особливості участі спостережних комісій і служб у справах неповнолітніх в діяльності установ кримінально-виконавчої системи
- •94 Тема 6
- •3. Традиційні форми участі громадськості в діяльності установ і органів, що виконують покарання
- •100 Тема 6
- •Тема 6
- •Тема 7. Виконання кримінальних покарань в зарубіжних країнах
- •Виконання покарань у сша
- •106 Тема?
- •Виконання покарань у Франції
- •Виконання покарань у Німеччині
- •Виконання покарань у Японії
- •2. Міжнародні акти, які регулюють поводження з засудженими
- •112 Тема?
- •3. Загальні проблеми вдосконалення виконання покарань у зарубіжних країнах
- •Тема 8. Правове регулювання
- •2. Призначення і завдання слідчих ізоляторів
- •3. Організація режиму в слідчих ізоляторах і засоби його забезпечення
- •122 Тема 8
- •124 Тема 8
- •126 Тема 8
- •4. Правове становище осіб, які тримаються в місцях попереднього ув'язнення
- •128 Тема 8
- •Заходи заохочення та стягнення
- •Тема 9. Класифікація, розподіл, приймання та облік засуджених до позбавлення волі в установах виконання покарань
- •132 Тема 9
- •134 Тема 9
- •138 Тема 9
- •2. Підстави і порядок переведення засуджених у місцях позбавлення волі
- •140 Тема 9
- •3. Приймання та облік засуджених в установах виконання покарань
- •144 Тема 9
- •Прийом і реєстрація засуджених
- •Облік засуджених
- •Особова справа
- •148 Тема 9
- •150 Тема 9
- •Тема 10. Зміст покарання
- •156 Тема 10
- •160 Тема 10
- •2. Режим позбавлення волі, його поняття і зміст
- •3. Функції режиму позбавлення волі
- •166 Тема 10
- •Тема 11. Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених та їх правове регулювання
- •170 Тема 11
- •172 Тема 11
- •174 Тема 11
- •176 Тема 11
- •178 Тема 11
- •180 Тема 11
- •2. Суспільне корисна праця — один з основних засобів ресоціалізації засуджених
- •186 Тема 11
- •3. Правова природа, значення і завдання виховної роботи у місцях позбавлення волі
- •188 Тема 11
- •4. Принципи, завдання, правове регулювання та організація загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених
- •190 Тема 11
- •Тема 12. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •Правове регулювання та організація матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •Організація медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •1. Правове регулювання та організація матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •194 Тема 12
- •196 Тема 12
- •Організація харчування
- •198 Тема 12
- •Організація торгівлі
- •Організація речового забезпечення
- •200 Тема 12
- •2. Організація медико-санітарного забезпечення засуджених
- •202 Тема 12
- •204 Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 13. Короткострокові виїзди засуджених за межі місць позбавлення волі
- •1. Поняття і нормативне регулювання короткострокових виїздів засуджених за межі місць позбавлення волі
- •210 Тема 13
- •2. Порядок оформлення короткострокових виїздів засуджених за межі місць позбавлення волі
- •214 Тема 13
- •3. Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигяді позбавлення волі
- •Тема 14. Виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі
- •218 Тема 14
- •2. Організація виконання покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі
- •224 Тема 14
- •3. Порядок і умови виконання покарань, не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу
- •234 Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 15. Звільнення засуджених
- •Звільнення в силу акта амністії
- •242 Тема 15
- •Звільнення через помилування
- •244 Тема 15
- •246 Тема 15
- •Умовно-дострокове звільнення
- •248 Тема 15
- •250 Тема 15
- •2. Порядок оформлення документів про звільнення
- •252 Тема 15
- •3. Поняття постпенітенціарного впливу на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, його правова природа
- •256 Тема 15
- •4. Адміністративний нагляд за звільненими з місць позбавлення волі
- •258 Тема 15 Обов'язки піднаглядних
- •Обмеження дій піднаглядних
- •Загальна частина
- •Особлива частина
Міністерство освіти і науки України Національна академія внутрішніх справ України
Курс кримінально-виконавчого права України
Загальна та Особлива частини
Навчальний посібник
За загальною редакцією О.М. Джужи, доктора юридичних наук, професора
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ
Юрінком Інтер 2000
ББК 67.9(4УКР)309я73 Рекомендовано Міністерством К93 освіти і науки України
(лист № 2/252 від 25 лютого 2000 р.)
РЕЦЕНЗЕНТИ
БАГРІЙ-ШАХМАТОВ Л.В., заслужений діяч науки та техніки України, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України;
ГЛУШКОВ В.О., заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор;
ЛАНОВЕНКО І.П., доктор юридичних наук, професор, член-ко-респондент АПрН України
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ
ДЖУЖА О. М, доктор юридичних наук, професор — теми 1, З, Ю, 12;
КОРЧИНСЬКИЙ В.О., кандидат юридичних наук — теми 6—9; ФАРЕНЮК С.Я., кандидат юридичних наук, доцент — теми 2,
4-5-15
[ВАСИЛЕЦЬ В.Б], кандидат юридичних наук — теми 11, 13, 14;
Науковий редактор МІЛЛЕР А.Й., кандидат юридичних наук
Шеф-редактор видавництва КОВАЛЬСЬКИЙ В.С., ка
Курс кримінально-виконавчого права України: К93 Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, |В.Б. Василець|; За заг. ред. О.М. Джужи. — К: Юрінком Інтер, 2000. — 304 с. — Бібліогр. в кінці тем.
І5ВК 966-7784-03-7
У навчальному посібнику на підставі діючих норм, практики виконання покарань, вжиття заходів виховного впливу, нових теоретичних підходів, а також з урахуванням змін і доповнень чинного законодавства розглядаються проблеми Загальної та Особливої частин кримінально-виконавчого права країни.
Розрахований на студентів, слухачів та курсантів, викладачів \ спеціальних юридичних вищих да середніх навчальних закладів, ; науковців і практичних працівників системи виконання покарань.
ББК 67.9(4УКР)309я73+67.309я73
І5Щ_966-7784-03-7 ; © Кфлектив авторів, 2000
—_ е Йрінком Інтер, 2000
ВСТУП
Видання "Курсу Кримінально-виконавчого права України. Загальна та Особлива частини" зумовлене потребою викладання відповідної галузі права в нових соціально-політичних, економічних та правових умовах, що склалися в Україні після 1991 року.
Конституція України (прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року) проголосила, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, що вказує на верховенство закону в усіх сферах життя суспільства.
Розпад Союзу РСР та заснування суверенної Української держави призвели до суттєвих змін у характері та системі державної влади і управління, обумовлюючи нові шляхи критичного аналізу й переосмислення законів і нормативних актів радянського періоду та необхідність змін і доповнень до норм чинного законодавства. Заснована нова система економічних відносин власності, процес розвитку яких проходить в умовах використання нових підходів у політиці, ідеології, праві.
Починаючи з 1991 року, до Виправно-трудового кодексу України були внесені істотні зміни і доповнення. Виключені такі види покарань, як заслання і вислання; направлення у виховно-трудовий профілакторій; призупинено умовне звільнення засуджених з ,місць позбавлення волі з обовязковим залученням до праці. В результаті Виправно-трудовий кодекс України позбувся статей, які регулюють їх виконання. Введений мораторій на виконання смертних вироків.
Відповідно до вимог міжнародно-правових актів про права людини та громадянина, зокрема, Загальної декларації прав людини, Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями, піддалися змінам і доповненням окремі глави, що регулюють правове становище засуджених, режим, умови праці, виховну роботу, навчання та інші інститути виправно-трудового законодавства. Введені нові розділи, що регламентують участь громадськості у виправленні та перевихованні засуджених.
У 1996 році галузь законодавства, що регулює виконання кримінальних покарань в Україні, дістала нову назву — "Кримінально-виконавче право". Вона передбачає розширення кола субєктів правового регулювання суспільних відносин, які виникають при виконанні покарань.
Зміни і доповнення чинного виправно-трудового законодавства, внесені в 1991—1998 роках, потрібно розглядати як підготовчий етап до створення кримінально-виконавчої галузі законодавства України.
Водночас з перебудовою законодавства здійснюється реформа кримінально-виконавчої системи і організації діяльності установ і органів держави, які виконують покарання. Так, Указом Президента України за № 344/98 від 22 квітня 1998 року було утворено Державний департамент України з питань виконання покарань, прийнято Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, яке введено в дію Указом Президента України за № 827/98 від 31 липня 1998 року. Указом Президента України за № 248/99 від 12 березня 1999 року затверджений Закон України "Про виведення Державного департаменту з питань виконання покарань з підпорядкування МВС України".
Значимість запропонованого курсу лекцій полягає в тому, що в ньому вперше названі вище новели враховані. Крім того, з повною підставою можна ствердити, що на сьогодні з урахуванням їх актуальності та новизни, недостатності навчальної інформації на цю тему лекційна форма подання матеріалу є найдоцільнішою.
Умовні скорочення, використані у книзі
ВТК — Виправно-трудовий кодекс
ВТУ — виправно-трудова установа
ДДПВП — Державний департамент з питань виконання покарань
ІВР — інспекція виправних робіт
КК — Кримінальний кодекс
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс
СІЗО — слідчий ізолятор
УВП — установа виконання покарань
У(В)ДДПВП — управління (відділи) Державного департаменту з питань виконання покарань
ЦК — цивільний кодекс
ЦПК — Цивільний процесуальний кодекс
ШІЗО — шрафний ізолятор
Загальна частина
Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України
1. Політика держави у сфері виконання кримінального покарання,
Поняття і суть кримінально-виконавчої політики в Україні
2. Поняття кримінально-виконавчого права
і його місце в сиаемі права. Предмет науки, система та основні принципи
Норми та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчі правовідносини, їх зміст і особливості
Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України 7
1. Політика держави у сфері виконання
Кримінального покарання. Поняття і суть кримінально-виконавчої політики в Україні
В основі формування та розвитку правової системи держави, різних галузей законодавства, його правових форм і напрямів перебуває політика. Вона відображає принципи, стратегію, основні напрями та форми досягнення соціальних цілей, що стоять перед суспільством, його політичними та владними структурами. Загальна мета соціальної політики має складну ієрархію, яка залежить від характеру та спрямованості діяльності держави та її органів щодо її реалізації.
Один із таких напрямів — політика в сфері боротьби зі злочинністю. В ній у концентрованому вигляді містяться завдання, принципи, стратегія, основні напрями, форми і методи контролю держави за злочинністю. Ця політика повинна виражати та забезпечувати захист прав і законних інтересів громадян України від злочинних посягань. Відповідно до ст. З Конституції України "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю... Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Політика в сфері боротьби зі злочинністю спрямовує діяльність держави, її відповідних органів на профілактику злочинів та інших правопорушень, їх своєчасне припинення (запобігання), реалізацію відповідальності осіб, які скоїли злочини, виконання покарання щодо засуджених і досягнення його цілей. Політика держави в цій сфері багатопланова, її можна умовно розділити на політику в сфері профілактики злочинності, кримінальну політику та політику у сфері виконання покарання.
Аналізуючи зміст політики у сфері виконання покарання, передусім варто зупинитися на термінології, що застосовується у підручниках та юридичній літературі стосовно вказаної тематики. Традиційно, відповідно до найменування галузі законодавства, вона мала назву "виправно-трудова політика". Але цей термін після внесення суттєвих змін на початку 90-х років у систему покарань перестав відповідати своєму змістові, оскільки із виправно-трудового законодавства виключені вислання і заслання, призупинені такі види кримінально-правового впливу, як умовне засудження до позбавлення волі і умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим
8 Тема 1
залученням до праці. Сьогодні, з точки зору чинного законодавства, заходи виправно-трудового впливу в повному обсязі застосовуються лише при виконанні позбавлення волі. Отже, норми чинного виправно-трудового законодавства носять переважно кримінально-виконавчий характер. Крім того, найменування "виправно-трудова політика" і відповідна галузь права орієнтують у першу чергу на залучення засуджених до праці при виконанні кримінальних покарань. Між тим, попередня історія системи місць позбавлення волі засвідчила, що ідея використання праці засуджених значною мірою дискредитувала себе. Але й термін "кримінально-виконавча політика" застосовувати поки що зарано, оскільки чинним є Виправно-трудовий кодекс 1970 р. Тому, на наш погляд, доцільніше оперувати поняттям "політика в сфері виконання кримінального покарання", оскільки це поняття точніше відображає суть діяльності держави в цій галузі соціальної політики.
Таким чином, як складова частина політики в галузі боротьби зі злочинністю, політика в сфері виконання кримінального покарання визначає цілі, принципи, стратегію, основні напрями, форми і методи діяльності держави по забезпеченню виконання покарання, виправленню засуджених, попередженню вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Цілі та принципи політики в цій галузі найбільш стабільні, бо базуються на вироблених міжнародним співтовариством положеннях про поводження із засудженими, відповідних міжнародних актах, досягненнях науки.
Стратегія політики в сфері виконання покарання хоча й досить стабільна, все ж таки може змінюватися у зв'язку зі змінами в економіці, політиці, ідеології. Стратегію, основні форми і методи політики в сфері виконання кримінального покарання, її формування і розвиток прямо чи опосередковано визначає комплекс соціальних факторів. До основних із них можна віднести соціально-політичний та економічний стан суспільства, моральні цінності та правові уявлення, стан і динаміку злочинності в державі, вимоги міжнародних актів про права людини і поводження із засудженими, діяльність міжнародних організацій, розвиток правової науки.
Соціально-економічне благополуччя суспільства, чіткість політичних цілей, що їх ставить перед собою держава, послідовна їх реалізація виконавчою владою, стабільність розвитку, відсутність значних соціальних конфліктів створюють
Кримінально-виконавча політика та кримінальне-виконавче право України 9
сприятливі умови для успішної реалізації цілей і принципів політики у сфері виконання покарання. І навпаки, дестабілізація соціально-політичної ситуації, неясність і протиріччя цілей суспільного розвитку, соціальна напруга та конфлікти деструктивно впливають на формування і реалізацію політики в сфері виконання покарання.
Безпосередньо на політику в сфері виконання покарання впливає економічний стан суспільства. Благополучна в економічному відношенні держава може ставити більш високі цілі, робити стратегію фундаментальною, а основні форми та методи її реалізації здатними для створення матеріальної бази успішного виконання поставлених цілей. В умовах же економічної кризи та зубожіння населення стратегія політики в сфері виконання покарання перебуває у більшій залежності від економічного стану суспільства, ніж від її цілей і принципів. Створений розрив між принципами і їх реальним втіленням в кінцевому результаті дискредитує їх. Не випадково в Мінімальних стандартних правилах поводження із засудженими підкреслюється: "... беручи до уваги різноманітність юридичних, соціальних, економічних... умов, ясно, що не всі ці правила можна застосовувати повсюди і одночасно". Тому при формуванні стратегії політики в сфері виконання покарання не можна ставити нереальні завдання.
Політика в сфері виконання покарання залежить і від морального стану суспільства, рівня правової свідомості населення. Держава може проголошувати та закріплювати високі моральні та правові принципи, але вони не завжди адекватно сприймаються і засвоюються всіма прошарками суспільства. У різних соціальних груп може бути значне відхилення від пропагованих моральних і правових цінностей. Ступінь такого відхилення залежить від самого розвитку суспільства. Якщо воно благополучне і стійке в соціально-політичному відношенні, ці протиріччя не такі вже й очевидні та контрастні, вони істотно нейтралізуються. Ставлення до засуджених за таких умов стає більш терпимим, гуманним, що неминуче впливає через державні й громадські структури на формування стратегії політики в сфері виконання покарання, форм і методів її реалізації. Із загостренням соціальних конфліктів послаблюються моральні засади суспільства, що призводить до погіршення відносин між людьми, формує негативні погляди на засуджених.