2. Вимоги до нормативів

Наявність технічно обґрунтованих норм праці розв'язує проблему встановлення норми праці, але не дозволяє повною мірою оцінити раціональність та ефективність трудового процесу в цілому. Для такого аналізу потрібні нормативи — визначені певним спо­собом та зафіксовані закономірності, що характеризують конкретні залежності рівня витрат праці від змін сукупності значущих організаційно-технічних факторів. Нормативи для технічного нормування праці є вихідними величинами для розрахунків тривалості окремих елементів роботи за конкретних виробничих та організаційних умов.

У практиці нормування праці застосовують такі нормативи:

• нормативи режимів роботи устаткування; їх використову­ють для розрахування основного машинного (апаратурного) часу та машинно-ручного часу;

• нормативи часу, за якими визначають необхідні витрати часу на окремі елементи праці (мікроелементні нормативи);

• типові норми, які встановлюють на виготовлення одиниці продукції в умовах типового технологічного процесу, що відбувається в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Усі ці нормативи в основному відображають певний рівень розвитку науково-технічного прогресу та вдосконалення організації виробництва і праці.

Вимоги до нормативів відображають їхню роль у нормуванні праці:

— нормативи місцевого або заводського, галузевого чи міжгалузевого застосування; незалежно від рівня, вони мають забезпечити достатню точність і диференційованість відповідно до типу й характеру виробництва, де вони впроваджуються;

• нормативи мають об'єктивно відображати вплив усіх факторів, що визначають тривалість виконання окремих елементів роботи; тому їх розробляють спеціалізовані науково-дослідні інсти­тути, фірми, підрозділи;

• нормативи мають бути зорієнтовані на передові, найбільш ефективні методи праці; тому їх розробляють на провідних підприємствах відповідної галузі;

• нормативи мають бути зручними для практичного використання при встановленні норм праці; тому найчастіше вони представлені у формі таблиць, графіків, номограм.

Нормування праці диференціальним шляхом на основі використання елементних і мікроелементних нормативів часу застосовується у масовому та великосерійному виробництві за наявності поопераційних технологічних карток, за якими визначається поперехідне дроблення операції, комплектуються пристрої, інструмент, встановлюється режим роботи устаткування. Зменшення масштабів виробництва та серійного випуску виробів впливає на ступінь деталізації технологічної документації. В умовах одинич­ного виробництва нормування може виконуватись за кресленням деталі, її ескізом чи зразком.

Застосування конкретного виду нормативів різного ступеня диференціювання (від мікроелементних нормативів до типових норм штучного часу) має як технічні, так і економічні межі: чим менші тривалість виконання виробничого завдання та його повторюваність, тим менш економічно доцільним і технічно можливим стає застосування диференційованих методів нормування праці і тим більшою мірою виправдовує себе застосування укрупнених методів нормування на основі збільшених нормативів. Це змінює і зміст нормувального процесу, тому що використовувані нормативи не тільки містять кількісні характеристики витрат робочого часу, але обумовлюють розв'язання низки технологічних завдань виконання конкретної роботи, визначаючи зміст, способи та послідовність виконання складових елементів і технологічні режими роботи устаткування.

Нині для оперативного нормування у промислово розвинених країнах усе ширше використовують нормативний спосіб як такий, що має ряд суттєвих переваг перед розрахуванням норм за допомогою спостереження за використанням робочого часу та хронометражу:

• застосування нормативів дає можливість встановити норми однакової напруженості на різні види робіт;

• застосування нормативів дозволяє розраховувати норми до початку виробничого процесу і на основі цього відбирати найбільш економічно вигідний варіант;

• застосування нормативів дає скорочення строку дії тимчасових норм, а відповідно й строку освоєння нової продукції та технології. До того ж використання нормативів часу і режимів роботи устаткування сприяє ширшому впровадженню передово­го виробничого досвіду та значно підвищує якість діючих норм.

Застосування нормативів набагато знижує трудомісткість розрахування норм, а робота з нормування змінює свій зміст, тому що все більше перетворюється на метод вивчення способу виконання роботи та пошуку його раціоналізації.