22

ВАСИЛЬ БЕЛЬМЕГА

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Бій упа з енкаведистами під присілком сеньківським 11 лютого 1945 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І БІЙ УПА З ЕНКАВЕДИСТАМИ ПІД ПРИСІЛКОМ СЕНЬКІВСЬКИМ 11 ЛЮТОГО 1945 р…………………………………..5

1.1. Передумови бою дислокація і чисельність його учасників………5

1.2. Хід бойових дій 11 лютого 1945 р………………………………….10

1.3.Наслідки ………………………………………………………………13

РОЗДІЛ ІІ ВИДАТНІ УЧАСНИКИ З БОКУ УПА……………………..15

2.1. Юліан Матвіїв «Недобитий»………………………………………...15

2.2. Дмитро Білінчук «Хмара»……………………………………………18

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...20

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА …………………………………………21

ВСТУП

Діяльність УПА в сучасному українському суспільстві є террою інкогнітою. Тому що ми ще не вийшли з мороку радянських стереотипів, де ця тема строго заборонялася. В СРСР всі архіви КДБ були засекречені і на даний час багато документів по УПА є також засекреченими. Що погіршує можливість об'єктивно досліджувати ці події через брак достовірних джерел.

На сьогодні завданням істориків є дослідження цієї тематики та неупереджене її тлумачення. Щоб пересічний громадянин був добре проінформований і знав чого прагнули повстанці. Саме така пропагандистська робота науковців зможе усунути суперечності, які створюють штучно політики. Ці люди танцюють на кістках патріотів, що полягли в боротьбі з тоталітарними режимами, щоб захистити свою рідну землю. Як казав Роман Шухевич: – «Наша боротьба приречена на поразку та стане символом боротьби за незалежну Україну для наступних поколінь». Вже пройшло багато років після тих подій і ми маємо незалежну Україну за яку так сильно боролися наші предки. Але в цій державі немає належного вшанування людей, які віддали своє життя за неї.

Тому що кожен у наш час має займатися своєю справою, яку він найкраще вміє. Політики мають розбудовувати державу тепер, а не займатися спекуляцією історії задля своїх меркантильних інтересів. Для цього є фахові історики, які мають формувати правильну концепцію національної історії яка би змогла консолідувати українське суспільство. Але ми бачимо, що наша влада, на жаль, не вчиться на помилках і знову штучно роздуває конфлікт між лівими і правими силами в державі сама таким чином перетворюється на «п'яту колону», що ніяк не покращує імідж нашої держави в світі.

Тема нашої роботи є досить локальною. На перший погляд здається другорядною та недоцільною для вивчення. Та саме відсутність публікацій змушує глибше дослідити цей бій, щоб відновити історичну правду про те, що відбувалося на околицях сіл Гринява, Яблунаця та Голови на початку лютого 1945 р. Також він за оцінками багатьох сучасних націоналістичних сайтів входить до 100 найбільших боїв УПА з енкаведистами і мав би стати хрестоматійним прикладом відваги та мужності українців у боротьбі з червоними окупантами. Ці події є зразком для патріотичного виховання молодого покоління. На жаль, цьому вихованню в Україні приділяється все менше і менше уваги. Наша влада викреслила тему ОУН(УПА) із ЗНО, яка є визначальною в ХХ ст., в історії боротьби за Українську державність, бо завдяки цій боротьбі, що продовжила Національно-визвольні змагання 1917-1921 рр та згодом дала поштовх дисиденству має завдячувати незалежна Українська держав, яка постала на політичній карті світу на початку 90-х рр. ХХ ст. Але тепер знову вітчизняна історія потрапляє під цензуру влади і трактується так як вигідно політикам, які нехтують національні позицій.

Тому немає спеціальних робіт, які би були присвячені безпосередньо цьому бою. Тільки дуже скупі відомості про бій ми дізнаємося зі статей В. Близнюка «Ми рвали кайдани визвольні змагання [6]», П. Шкрібляка «Село Голови один з центрів, втілення ідей Івана Франка на Гуцудьщині [13]», Г. Дем'яна «Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА. Нарис історії та фольклористики [7]» та з праці Петра Мірчука «Українська Повстанська Армія 1942-1952 рр.[8]». Також вміщена інформація про ці події на сторінках історико-документальної повісті М. Андрусяка «Брати Грому [5]»

Джерельна база даного дослідження становить мемуаристика та фольклор присвячений подіям лютого 1945 на Сеньківському. Спогади М Недобитого опубліковані в Літописі УПА Т. 4 [4]. Також цінним джерелом є спогади Дмитра Бельмеги, Марії Грушак [1] та Василя Зеленського[2] вони пережили ті страшні події. І завдяки спогадам цих людей вдалося відновити втрачену історичну пам'ять про бій, який залишається «білою плямою» в історичній науці через недостатнє вивчення.