5. Вплив “асиметричної інформації” та “морального ризику” на інвестиційну діяльність.

Інформаційне посередництво вирішує проблеми «асиметричної інформації», що згідно з положеннями «нової теорії фінансів» американських економістів Дж. Стігліца та А. Вайса є визначальним фактором інвестиційного процесу в сучасних умовах.

Інформаційне посеред­ництво покликане розв’язувати проблему «асиметричної інфор­мації», що згідно з положеннями «нової теорії фінансів» амери­канських економістів Дж. Стігліца та А. Вайса є визначальним фактором інвестиційного процесу в сучасних умовах.

Ризик інвестування визначається різницею між очікуваними та фактичними доходами від інвестування. Чим точніше можуть бути визначені майбутні доходи на вкладені кошти, тим нижчим буде ступінь невизначеності для конкретного індивідуального ін­вестора. У свою чергу, точність визначення майбутніх доходів безпосередньо залежить від обсягу та якості інформації, до якої інвестор має доступ.

Проблема асиметричної інформації полягає в тому, що дані, з яких по суті розпочинається процес прийняття інвестиційних рі­шень, ніколи не є повністю доступними для кожного з потенційних агентів інвестиційного процесу. З іншого боку, розподіл інформації на фінансовому ринку не є рівномірним, що початково ставить учас­ників інвестиційного процесу в неоднакові умови.

Підприємство, яке використовує інвестиції, порівняно з інвес­тором об’єктивно має найповнішу інформацію про майбутні до­ходи, оскільки воно одночасно виступає і в ролі «споживача» ін­вестицій, і в ролі продуцента майбутнього доходу. Так само нерівномірним є розподіл інформації і між окремими інвестора­ми: одні володіють більшим обсягом інформації, інші — меншим.

15. Шляхи подолання проблеми нерівномірного розподілу інформації: державні вимоги щодо забезпечення інформацією інвесторів та інформаційне посередництво.

Інформаційне посередництво на практиці проявляється у двох основних формах:

а) в прямій формі, до якої відносяться консультації, різні види економічного аналізу, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації тощо,

б) в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління фондами і активами.

У випадку “прямої” торгівлі інформацією власнику інформації байдуже як і з якою ефективністю ця інформація використовується. Він є вдоволеним вже тим, що отримує доходи від своїх знань, які знаходять попит.

Здіснення фінансового посередництва пов’язане із непрямим інформаційним посередництвом.

“Непряме” інформаційне посередництво є специфічною формою оплати інформації власником капіталу (активів), яка (оплата) полягає у передачі власником капіталу своїх ресурсів власнику інформації. Таким чином здійснюється обмін інформацією і інвестиційними ресурсами. Власник інформації отримує комісійні за інформаційні послуги, які фактично є вирахуванням із доходу самого власника інвестиційних ресурсів, а останній отримує певні гарантії щодо потенційного доходу, хоча і зменшеного на величину комісійних. (Оскільки можливі втрати від інвестицій, що здійснюються в умовах невизначеності, більші, ніж плата за інформацію, власник інвестиційних ресурсів погоджується розділити доход). Таким чином, інформація стає фактором доходу і тому, по-суті, - продуктивним ресурсом. При цьому, на формування попиту та пропозиції на інформаційні послуги вирішальний вплив чинять такі фактори як, з одного боку, розподіл вільних грошових ресурсів (які потенційно є інвестиційними ресурсами) та, з іншого, ставлення до ризику агентів інвестиційного процесу.

Сьогодні інформаційна інфраструктура ринку цінних паперів України досить повільно, причому 60% інформації, що надається учасниками ринку цінних паперів Держфінмоніторингу ,містить помилки. Отже, пожвавлення у цій сфері вкрай необхідне.

Успішне становлення та розвиток фондового ринку потребує широкого забезпечення усіх учасників фондового ринку повною інформацією щодо умов випуску та обігу цінних паперів на ринку у доступному форматі. До того ж, інформація має охоплювати усі дані про емітентів цінних паперів, їхній поточний фінансово-економічний стан та перспективи розвитку, дані про фінансових посередників, переміщення цінних паперів, інтернаціональні, національні та регіональні ринки тощо.

Таким чином, інформація повністю віддзеркалюється на замовлення на цінні папери і навіть впливає на їхній курс.

На розвинених фондових ринках існує механізм фінансових консультантів, які забезпечують інвесторів необхідною інформацією. Найвідомішими консультантами з фондового ринку є компанія Bloomberg, Reuters. Головна їх функція - надання оперативної інформації з докладним аналізом ситуації на ринку, а також політичні новини та їхній вплив на ситуацію на фондовому ринку, економічні новини; загальні фінансові новини; інформація про загальну ситуацію на фондовому ринку та інформація в розрізі головних сегментів фондового ринку.

Нещодавно і український фондовий ринок здобув постійну та ефективно функціонуючу інформаційну підтримку, сформовано єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів, нещодавно повідомила про відкриття нового проекту „Інформаційне обслуговування українського фондового ринку" на інформаційному порталі http://www.smida.gov.ua/

Портал http://www.smida.gov.ua/ - єдина офіційна інформаційна система, яка зберігає інформацію за всіма акціонерними товариствами та професійними учасниками фондового ринку України та є потужним аналітичним інструментом, що дозволяє отримати адресну інформацію про компанії та їх фінансові показники. Це робить інформацію доступною для широкого кола відвідувачів.

На законодавчому рівні також був зроблений крок вперед у даному напрямку. Так, новий закон „Про цінні папери та фондову біржу" від 23 лютого 2006 р. передбачає прозорість і ліквідність фондового ринку шляхом впровадження системи розкриття інформації. Емітенти, що здійснили публічне розміщення цінних паперів, зобов'язані вчасно й у повному обсязі розкривати інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента; будь-яких діях, які можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітентів й спричинити істотну зміну ціни на його цінні папери, власників або номінальних власників великий пакетів акцій (більше 10%).

Крім того, у числі новацій закону - поняття „інсайдерська інформація" і порядок її розкриття. Під інсайдерською розуміється будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінних паперах або договорах щодо них, оприлюднення якої може істотно вплинути на вартість цінних паперів. Порушення карається за відповідною статтею УК. Інсайдерами є власники голосуючих акцій емітента або частин (паїв) у статутному капіталі емітента; посадові особи емітента; особи, що мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом. Яка сама інформація відноситься до інсайдерської, визначається ГКЦБФР.

16. Фінансове посередництво як специфічний спосіб надання інформаційних послуг.

Інформаційне посередництво на практиці проявляється у двох основних формах:

а) в прямій формі, до якої відносяться консультації, різні види економічного аналізу, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації тощо,

б) в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління фондами і активами.

У випадку “прямої” торгівлі інформацією власнику інформації байдуже як і з якою ефективністю ця інформація використовується. Він є вдоволеним вже тим, що отримує доходи від своїх знань, які знаходять попит.

Здіснення фінансового посередництва пов’язане із непрямим інформаційним посередництвом.

“Непряме” інформаційне посередництво є специфічною формою оплати інформації власником капіталу (активів), яка (оплата) полягає у передачі власником капіталу своїх ресурсів власнику інформації. Таким чином здійснюється обмін інформацією і інвестиційними ресурсами. Власник інформації отримує комісійні за інформаційні послуги, які фактично є вирахуванням із доходу самого власника інвестиційних ресурсів, а останній отримує певні гарантії щодо потенційного доходу, хоча і зменшеного на величину комісійних. (Оскільки можливі втрати від інвестицій, що здійснюються в умовах невизначеності, більші, ніж плата за інформацію, власник інвестиційних ресурсів погоджується розділити доход). Таким чином, інформація стає фактором доходу і тому, по-суті, - продуктивним ресурсом. При цьому, на формування попиту та пропозиції на інформаційні послуги вирішальний вплив чинять такі фактори як, з одного боку, розподіл вільних грошових ресурсів (які потенційно є інвестиційними ресурсами) та, з іншого, ставлення до ризику агентів інвестиційного процесу.