124. Принцип відстрочення сплати податків з доходів застрахованих осіб та учасників системи недержавного пенсійного забезпечення.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. відстрочка являє собою перенесення граничного строку сплати повної суми податку на більш пізній строк. Відстрочка щодо сплати податку (збору) може бути представлена по одному або декількох податках. Відповідно до ст. 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному цим Кодексом;

2) розстрочка являє собою розподіл суми податку на певні частини із встановленням строків сплати цих частин. Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо − суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

А якщо платник не отримає розстрочку від податкової - йому будуть нараховувати штрафні санкції. "Механізм розстрочення дуже важливий для платника податків, тому що в цей період зупиняється нарахування штрафів. Якщо ж боржник не розрахувався за податковими боргами і не зміг випросити відповідні органи відтермінувати сплату боргу, то штраф становитиме 10% від суми заборгованості, якщо платник сплачує борг в перші 30 каленадарних днів від того моменту, коли він повинен був заплатити, якщо він це робить після терміну в 30 днів, то сума буде становити 20%. Крім нарахованого штрафу, платнику буде нараховуватися ще пеня за несвоєчасну сплату, що становить 120% річного облікової ставки НБУ. Т.е, загалом належить виплатити пристойні суми "

125. Принцип заохочення роботодавців.

До методів стимулювання заощаджень можна включати також і такий метод непрямого стимулювання як принцип заохочення роботодавців. Він полягає в тому, що кошти, сплачені на користь працівника – учасника пенсійного фонду або застрахованого в компанії зі страхування життя, відносяться на витрати, тобто зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Заохочення — це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї трудової функції.

За чинним трудовим законодавством види заохочень, підстави та порядок їх застосування є предметом локального правового регулювання. Стаття 143 КЗпП передбачає, зокрема, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

На практиці можуть застосовуватись матеріальні чи моральні (за формою); індивідуальні чи колективні (за суб'єктом) заохочення. Однак сучасні умови ринкового господарства нівелювали значення моральних заохочень як засобу стимулювання праці. Природно, що для особи пріоритетне значення мають саме матеріальні або поєднання моральних та матеріальних (наприклад, подяка, яка супроводжується грошовою премією).

Відзначимо, що засоби стимулювання праці можуть бути передбачені не лише у правилах внутрішнього трудового розпорядку, а в будь-яких інших локальних актах (наприклад, у колективному договорі, положенні про персонал тощо). Звичайно, наявність локальних норм про види та підстави (показники) застосування заохочень слугуватиме правовою підставою реалізації суб'єктивного права працівника на відповідний вид заохочення. Однак відсутність таких норм не обмежує право роботодавця самостійно вирішувати питання доцільності та правові підстави застосування заохочення в кожному конкретному випадку.

КЗпП обмежується лише загальною вказівкою щодо правової підстави застосування заходів стимулювання праці працівників. У статті 145 Кодексу передбачається, що працівники, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, мають переваги та пільги в галузі соціально-культурного та житлово-побутового обслуговування. Таким працівникам надається перевага при просуванні по роботі.

Просування по роботі (службі) передбачено Законом України «Про державну службу», згідно з яким просування по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі. Переважним правом на просування по службі користуються державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюється спеціальним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.