122. Загальні підходи до оподаткування у сфері фінансового посередництва.

Домінуюча в даний час у світовій практиці модель побудови податкових систем не передбачає спеціального режиму оподаткування фінансових посередників. Водночас легко можна виділити особливі випадки, коли суттєвого уточнення вимагає визначення податкової бази фінансових інститутів (по окремих податках). Перш за все це стосується прибуткових податків, які сплачуються фінансовими інститутами і податків на споживання. У розвинених зарубіжних країнах велика увага приділяється податковому регулюванню і стимулюванню діяльності фінансових посередників. Одним із видів податкового стимулювання є дозвіл на надання таких видів послуг, які дозволяють інвесторам скорочувати свої особисті прибуткові податки. Застосування подібних правил при прибутковому оподаткуванні щодо фінансових інститутів зазвичай не уніфіковано. Фінансові інститути можуть пропонувати деякі види фінансових продуктів, дохід за якими повністю звільнений від оподаткування, тоді як в інших випадках сплата податку на інвестиційний дохід тільки відкладається. Вони також мають можливість пропонувати депозити або облігації, процентний дохід по яких звільнено від оподавакування.

Зважаючи на зарубіжний досвід під час формування і реалізації податкової політики України у сфері прибуткового оподаткування суб’єктів господарювання, необхідно враховувати специфіку діяльності фінансових посередників, у тому числі банків. Зокрема, у сучасних вітчизняних умовах доцільно було б запровадити диференційований підхід до оподаткування прибутку фінансових посередників. Доцільно застосовувати нижчу ставку податку на прибуток в тому випадку, якщо, наприклад, банк систематично направляє прибуток не на виплату дивідендів, а на збільшення капіталу банку, кредитування реального сектора економіки, розвиток діяльності за кордоном. Крім того, у зв’язку з тим, що прибуткові податки, які сплачують банки, зачіпають рівень достатності капіталу і знижують чистий дохід нерівномірно, в податковому законодавстві доцільно передбачити ряд позицій, які сприяли б певним банківським доходам. В умовах, коли необхідне цілеспрямоване вкла-

дення коштів у реальний сектор економіки, такими доходами можуть виступати доходи банку від обслуговування пріоритетних галузей реального сектора. Це тим більш актуально, якщо фінансове керівництво банку прагне максимально знизити податки, що підлягають виплаті за поточну діяльність.

Таким чином, необхідно звернути увагу на зарубіжний досвід оподаткування фінансових посередників з метою не тільки розвитку цього сектору економіки в нашій країні, але і для збільшення податковий надходжень до бюджету від фінансового посередництва в цілому.

123. Податкове стимулювання страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення.

Страхування життя є найбільш доступним способом забезпечення стабільності, здатним стимулювати зріст заощаджень населення, компенсувати витрати та зменшення доходів у зв’язку з втратою працездатності або смертю члена сім’ї, організувати надання медичної допомоги у випадку захворювання. Елементи податкового стимулювання розвитку страхування життя присутні і в Україні. Зокрема, відповідно до Податкового кодексу України прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування оподатковується за нульовою ставкою, а податок зі страхових виплат за договорами довгострокового особистого страхування сплачують лише з 60 % їхньої суми. Сьогодні особисте страхування як джерело інвестиційних ресурсів займає на ринку страхових послуг України найменшу частку – 0,66%, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник досягає 30 – 40%. Можна вважати, що подальше податкове стимулювання позитивно вплине на розвиток цієї галузі страхування та сприятиме не тільки підвищенню ефективності соціального захисту населення, але й матиме очікувані наслідки для економіки України.

Особливість діяльності пенсійних фондів у тому, що вони зацікавлені здійснювати довгострокові інвестиції для узгодження власних потоків внесків і виплат. Пенсійні фонди є значними інвесторами. А це дозволяє розвивати ринок довгострокового запозичення коштів, що в умовах економічної кризи дає можливість захистити вітчизняний фондовий ринок. Тому залучення до недержавних пенсійних фондів юридичних і фізичних осіб набуває на сьогоднішній день великого значення.

На сьогоднішній день важливим кроком не лише для недержавних пенсійних фондів, але й для держави загалом є якнайширше сприяння розвитку недержавного пенсійного забезпечення. Виходячи з цього, перспективним напрямком розвитку пенсійної системи є поєднання державних пенсійних зобов’язань зі стимулюванням роботодавців і працівників до сплати добровільних додаткових внесків на пенсійне забезпечення. Тому необхідно стимулювання добровільних платежів на пенсійні цілі; удосконалення оподаткування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення; усунення нерівності прав застрахованих осіб по відношенню до накопичених пенсій.

Система недержавного пенсійного забезпечення покликана створити можливості для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Перевага НПЗ в тому, що збережені кошти збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. При цьому державний нагляд за установами пенсійного забезпечення дозволяє запобігти проведенню надто ризикованих операцій і втраті пенсійних заощаджень.

В першу чергу врегулювання питання оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення приведе до зниження обсягів тіньової економіки. Через пільги в оподаткуванні для учасників і вкладників недержавного пенсійного забезпечення (внески до недержавних пенсійних фондів та одержаний інвестиційний доход не оподатковуються, а оподатковуються лише пенсійні виплати) і обмеження на ці пільги (внески до недержавних пенсійних фондів не повинні перевищувати 15% заробітної плати учасника) учасники недержавного пенсійного забезпечення матимуть додатковий стимул вимагати виплату свого заробітку в офіційному секторі.