5. Специфічні функції окремих груп фінансових посередників.

Специфічні функції, притаманні окремим групам фінансових посередників:

• Депозитні інститути (банки та інші ощадно-кредитні установи), крім зазначених вище функцій виконують функцію організації розрахунків і платіжного обороту.

• Договірні ощадні інститути (страхові компанії та недержавні пенсійні фонди) здійснюють довготермінове накопичення капіталів клієнтів (учасників) з метою здійснення згодом виплат цільового характеру на користь таких клієнтів (учасників). Крім загальних для всіх фінансових посередників функцій, ці інститути виконують важливу соціальну функцію – забезпечення цільових (зокрема пенсійних) виплат.

• Інвестиційні посередники (інститути спільного інвестування) виконують основні функції фінансового посередництва найповніше та без обмежень, властивих для банківських та договірних ощадних інститутів. Через діяльність інститутів спільного інвестування найповніше виявляються ті функції. Які безпосередньо повязанні з предметом діяльності цих інститутів: функція управління індивідуальними капіталами інвесторів шляхом надання послуг інформаційного характеру, та функція диверсифікації дрібних капіталів учасників спільного інвестувння через формування портфеля колективних інвестицій.

5. Розподіл інформації на ринку фінансового інвестування.

Однією з найважливіших функцій інституту фінансового по- середництва, які реалізуються в площині взаємовідносин «фінан­совий посередник — індивідуальний інвестор», є подолання бар’єрів невизначеності (асиметричної інформації та морального ризику). У рамках виконання цієї функції фінансові посередники надають індивідуальним інвесторам інформаційні послуги. Інформаційне посеред­ництво покликане розв’язувати проблему «асиметричної інфор­мації», що згідно з положеннями «нової теорії фінансів» амери­канських економістів Дж. Стігліца та А. Вайса є визначальним фактором інвестиційного процесу в сучасних умовах.

Ризик інвестування визначається різницею між очікуваними та фактичними доходами від інвестування. Чим точніше можуть бути визначені майбутні доходи на вкладені кошти, тим нижчим буде ступінь невизначеності для конкретного індивідуального ін­вестора. У свою чергу, точність визначення майбутніх доходів безпосередньо залежить від обсягу та якості інформації, до якої інвестор має доступ.

Проблема асиметричної інформації полягає в тому, що дані, з яких по суті розпочинається процес прийняття інвестиційних рі­шень, ніколи не є повністю доступними для кожного з потенційних агентів інвестиційного процесу. З іншого боку, розподіл інформації на фінансовому ринку не є рівномірним, що початково ставить учас­ників інвестиційного процесу в неоднакові умови.

Підприємство, яке використовує інвестиції, порівняно з інвес­тором об’єктивно має найповнішу інформацію про майбутні до­ходи, оскільки воно одночасно виступає і в ролі «споживача» ін­вестицій, і в ролі продуцента майбутнього доходу. Так само нерівномірним є розподіл інформації і між окремими інвестора­ми: одні володіють більшим обсягом інформації, інші — меншим.

Нерівномірний розподіл інформації на ринку частково дола­ється за допомогою системи інформаційного забезпечення інвес­торів, призначенням якої є створення однакових умов для всіх ін­весторів щодо доступу до економічної інформації. Система інфор­маційного забезпечення інвесторів реалізується, по-перше, через установлення державою гарантій щодо забезпечення інвесторів фінансовою та діловою інформацією, та, по-друге, через надання інформаційних послуг.

Державні гарантії щодо забезпечення інвесторів інформацією ба­зуються на законодавчо встановлених вимогах до кінцевих «спожи­вачів» інвестицій (підприємств реального сектора) та фінансових посередників щодо розкриття й оприлюднення певного мінімуму інформації про їхній фінансово-майновий стан та результати діяль­ності. Розширення доступу інвесторів до інформації про об’єкти ін­вестування сприяє активізації інвестиційного процесу, підвищенню довіри інвесторів і зниженню ризиків інвестування.

Окрім установлених державою норм, які забезпечують доступ до інформації для прийняття інвестиційних рішень, забезпечення інформацією потенційних інвесторів здійснюється через інфор­маційне посередництво, провідну роль у якому відіграють фінан­сові посередники. Інформаційне посередництво здійснюється у двох основних формах:

а) інформаційне посередництво в прямій формі (direct infor­mation intermediation), до якої належать консультації індивідуальних інвесторів з питань інвестування, різні види економічного аналізу можливих напрямів інвестування, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації.;

б) інформаційне посередництво в непрямій (опосередкова­ній) формі (indirect information intermediation), під якою розуміють управління капіталами.