118. Однофакторні методи оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем: коефіцієнти “дохідність-мінливість” (Трейнора) та “дохідність-розсіювання” (Шарпа).

Коефіцієнт “доходність-мінливість” визначає величину надлишкової доходності портфеля з коригуванням на ринковий ризик. Цей коефіцієнт позначається латинськими літерами RVOL (reward-to-volatility ratio) і розраховується шляхом ділення надлишкової середньої доходності портфелю на коефіцієнт b :

RVOL = (r_a - r_af)/

Базовим значенням, з яким порівнюється значення цього коефіцієнта є коефіцієнт RVOL^m для ринку цінних паперів ( або його частини) в цілому. Оскільки за визначенням коефіцієнт b для фондового індексу дорівнює 1, значення коефіцієнта RVOL^m відповідає значенню надлишкової доходності фондового індексу, тобто різниці між середньою доходністю ринку та середньою доходністю безризикових фінансових активів. Якщо коефіцієнт “доходність-мінливість” конкретного портфелю перевищує надлишкову доходність фондового індексу, ми можемо зробити висновок про ефективне управління портфелем.

Коефіцієнт Шарпа

Коефіцієнт “доходність-мінливість” визначає величину надлишкової доходності портфеля з коригуванням на загальний ризик портфелю, тобто стандартне відхилення доходності портфелю.

r_a = r_af + (r_am- r_af) х s /s_m

r_af - середня безризикова процентна ставка; r_am -середню доходність ринку; s - стандартне відхилення доходності портфелю ;s_m - стандартне відхилення доходності фондового індексу.

Формула дає можливість розрахувати еталонну доходність портфелю з урахуванням загального ризику портфеля.

На практиці оцінка ефективності управління портфелем з урахуванням загального ризику проводиться з застосуванням коефіцієнту Шарпа. Цей коефіцієнт розраховується шляхом ділення надлишкової середньої доходності портфелю на стандартне відхилення портфелю (s):

RVAR = (r_a - r_af)/ s

За допомогою коефіцієнту Шарпа визначається кут нахилу лінії доходності до осі Х. Базовим значенням, з яким порівнюється значення цього коефіцієнта є коефіцієнт Шарпа, розрахований для фондового ринку в цілому RVAR^m = (r_am - r_af)/ s_m Якщо значення коефіцієнту Шарпа для портфелю менше ніж значення цього коефіцієнту для ринку, це означає про недостатню ефективність управління з урахуванням загального ризику портфеля.

119. Доходи фінансових посередників та їх види.

В управлінні інвестиційної політики фінансовий посередник може отримувати такі види доходів:

• доходи від приросту курсової вартості цінних паперів;

• доходи від продажу акцій та облігацій;

• дивідендні доходи від володіння акціями;

• процентні доходи від володіння облігаціями та від вкладення коштів в інші боргові зобов’язання, зокрема – депозити комерційних банків;

• інші доходи (премія фінансового посередника за довгострокове вилучення коштів інвесторами, непередбачені доходи, та інше).

Визначення доходів портфельних інвесторів передбачає застосування таких важливих понять, як поняття ринкової вартості фінансових інвестицій та поняття активного ринку. Ринкова вартість фінансової інвестиції – це сума коштів, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку. Активний ринок – це ринок для певного цінного папера, на якому існує можливість будь-коли продати цінний папір за ціною, що переважає на ньому під час виставлення цього цінного папера на продаж.

Проценти й дивіденди відображаються у складі доходів фінансового посередника за методом нарахування. Проценти визнаються в тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами. Дивіденди визнаються в періоді прийняття рішення про їх виплату, тобто після проведення загальних зборів акціонерів.

Таким чином, доходами від інвестиційної діяльності фінансового посередника є доходи від володіння фінансовими активами та комерційної діяльності з ними.

Згідно із законодавством доходи від здійснення операцій з активами інститутів спільного інвестування та доходи, нараховані за активами інститутів спільного інвестування є спільною власністю інвесторів, а компанії з управління активами як організатори цього бізнесу отримують винагороду за управління активами. Принципи спільної власності на інвестиційні доходи закладено також і в законодавстві про недержавні пенсійні фонди. На відміну від них прибутки страхових компаній зі страхування життя є власністю страхової компанії.

Перевищення доходів над витратами інвестиційного фонду призводить до зростання вартості чистих активів у розрахунку на одну акцію. Акціонери інвестиційних фондів(крім закритих) мають право на повернення вкладених коштів із розрахунку кількості акцій, якими вони володіють, та поточного курсу викупу акцій. Таким чином, акціонери інвестиційних фондів відкритого типу мають набагато більші права, ніж акціонери звичайних акціонерних товариств. Установлений порядок постійного викупу випущених акцій дозволяє не застосовувати норму щодо виплати дивідендів для інвестиційних фондів відкритого типу.