111. Визначення доцільності перегляду портфеля цінних паперів з урахуванням операційних (трансакційних) витрат.

Одним із головних питань, яке потребує вирішення на цьому етапі інвестиційного процесу, є питання визначення розміру трансакційних (операційних) витрат, які доведеться понести для переструктуризації портфеля. Рішення щодо переструктуризації портфеля буде зваженим тільки після порівняння трансакційних витрат із розміром очікуваної вигоди від перегляду портфеля.

Операційні витрати включають у себе

(1) комісійну винагороду,

(2) різницю між цінами покупця та продавця цінних паперів,

(3) втрати від зміни цін, викликаних ефектом впливу розміру заявки.

Комісійна винагорода є платою брокерам за виконання заявки інвестора на придбання або продаж цінних паперів. Як правило, до комісійної винагороди прийнято відносити не тільки винагороду за проведення власне угоди, але й плату за додаткові послуги, як то аналіз і оцінка паперів, проведення різноманітних досліджень тощо.

Наявність різниці між цінами покупця та продавця викликана тим, що заявки на продаж та придбання акцій постійно пропонують тільки так звані “спеціалісти” – дилери, що є членами організованого ринку. Дилери купують та продають цінні папери за власний рахунок, отримуючи при цьому прибуток, та зобов’язуються підтримувати стабільність на організованому ринку, компенсуючи тимчасові дисбаланси між числом заявок на придбання та заявок на продаж шляхом придбання або продажу цінних паперів із власного рахунку. Наявність поточних цін покупця та продавця тим не менш не означає, що придбання або продаж цінного паперу інвестором буде здійснено лише за вказаними цінами. Наприклад, після надання розпорядження брокеру на придбання пакету певних цінних паперів за ціною нижчою, ніж ціна продавця (“спеціаліста”), може виявитися, що таку пропозицію прийняв інший брокер, оскільки отримав аналогічне розпорядження, але на продаж цих паперів. У такому випадку, угода буде здійснена на основі обміну інформацією між брокерами, а ціна операції буде знаходитися у межах цінового діапазону між цінами продавця та покупця. Що ж стосується розриву між цінами продавця та покупця, то його розмір визначається рівнем ліквідності цінних паперів, який, в свою чергу, знаходиться у прямій залежності від показника ринкової капіталізації. Чим вищою є ринкова капіталізація емітента, тим меншою є різниця між цінами продавця і покупця, та, відповідно, потенційно меншими є операційні витрати при здійснені переструктуризації інвестиційного портфеля.

Ефект впливу розміру заявки на ціну має місце тоді, коли мова іде про крупномасштабні операції купівлі-продажу цінних паперів. Згідно закону попиту та пропозиції, чим на більшу кількість цінних паперів буде здійснено заявок, тим вірогіднішим буде підвищення їх ціни. Очевидно також, що підвищення ціни також залежатиме і від встановлених строків виконання заявки.

Отже щоб окупити вищезгадані операційні витрати, вартість цінного паперу має вирости на величину більшу, ніж їх сумарний розмір.