96.Узагальнення “портфельної теорії” г. Марковіца (включення до складу портфеля безризикових активів) та визначення ефективної лінії ринку.

Узагальнення підходу Марковіца до вибору ефективної множини оптимального портфеля (запроп. Дж Тобіном) передбачає розгляд ситуації, за якої інвестор може здійснювати інвестиції не лише в ризикові, а ц у безризикові активи (н-д державні облігації). Інвестор може не тільки вкладати в безризикові активи будь-яку сусу грошей, а й брати в борг будь-яку суму під процент, що відповідає тому, який забезпечують без ризикові вкладення. Його підхід є, по суті, макроекономічним, оскільки основним об'єктом його вивчення є розподіл сукупного капіталу в економіці на дві його форми: готівкову (грошову) і неготівкову (у вигляді цінних паперів). При комбінації ризикованих і безризикових інвестицій, якщо існує ставка прибутковості, перед інвестором постає задача розподілу інвестицій між деяким ризикованим активом (портфелем активів) з очікуваним доходом і стандартним відхилення , і безризиковим вкладенням засобів по ставці.

Якщо включити до складу портфеля без ризикові активи, ефективна множина набуває вигляду променя, який у теорії портфеля отримав назву «ефективної лінії ринку». Усі портфелі які лежать на ЕЛР, різнитимуться один від одного лише частками безризикового та ризикового компонентів. Ці частки і визначатимуть очікувану дохідність і ризик кожного з таких портфелів. Вибір оптимального портфеля на ефективній лінії ринку звдиттиметься до пошуку комбінації без ризикового активу та ризикового компонента, який прийнято називати ринковим портфелем.

97.Модель оцінки фінансових активів (сарм).

Однією з центральних теоретичних проблем у сфері фінансової діяльності підприємств є питання ціноутворення на фінансових ринках. Вирішенню цієї проблеми присвячена модель оцінки дохідності капітальних активів (Capital Asset Pricing Model = CAPM), яка переважно ґрунтується на висновках теорії оптимізації портфеля інвестицій.Вона побудована на тезі про те, що ціна окремих капітальних активів залежить від очікуваної рентабельності та ризику. Модель САРМ характеризує процес формування ринкової ціни окремих цінних паперів (інших об’єктів реальних і фінансових інвестицій) за умов досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не підлягає диверсифікації.

Для дослідження процесу ціноутворення на ринку інвестицій необхідною є ідентифікація поняття «ринковий портфель інвестицій». Цей портфель включає всі наявні на ринку капітальні активи, є максимально диверсифікованим і характеризується ринковою нормою прибутковості та середнім по ринку рівнем ризику.

Систематичний ризик у САРМ, як правило, позначається через b-коефіцієнт. Він характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною окремого ринкового інструменту, який входить до його складу.

Модель оцінки капітальних активів (CAPM) можна уявити у вигляді очікуваної рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі безризикової процентної ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що визначається як добуток рівня систематичного ризику, властивого цьому активу, та середньоринкової премії за ризик:CAPM (RA) = i + (RM – i) · bА , де CAPM (RA) — очікувана інвестором рентабельність капітальних активів за умови ринкової рівноваги.

Правило прийняття інвестиційних рішень згідно з САРМ має такий вигляд: слід вкладати кошти в ті інвестиції, прогнозована рентабельність яких є вищою, ніж рівноважна рентабельність, розрахована за САРМ. У разі наявності багатьох альтернатив слід віддати перевагу тим, рентабельність яких найбільш відрізняється від рівноважної у бік збільшення.