68.Поняття “оглядовості” дій агента, “оглядовість” як фактор захисту заощаджень клієнта фінансового посередника від інституційних ризиків.

Згідно теорії агенства, агент і принципал діють в умовах ризику і невизначеності.Принципал видає права власника агенту і, тим самим, ділить з агентом ризик, захищаючи себе від більшого ризику. Однак, він не в змозі перевірити в деталях і прослідкувати всі дії агента, співставити їх зі своїми потребами. Він не має в своєму розпорядженні повної інформації про якість послуг агента.

Міру знань принципала про дії агента прийнято називати “оглядовістю”. Низька міра “оглядовості” знижує ефект захисту від ризику принципала, збільшує його “моральні витрати”, під якими слід розуміти ризик невідповідності якості інформації, що отримує принципал, обсягу ресурсів, що передаються ним агенту, та розміру потенційного доходу від інвестування цих ресурсів. При цьому, вищевказані “моральні витрати” практично неможливо застрахувати та повністю ліквідувати.

З точки зору теорії низька міра оглядовості дій агента заважає виробленню принципалом оптимального рішення по вибору агента. Отже, завжди існує можливість укладення більш вигідного, гарантованого додатковою інформацією контракту між агентом і принципалом.

Особливе значення для принципала має визначення міри оглядовості дій агента до укладення контракту. Попередня інформація про агента є найбільш цінною.

Розв’язання фінансовими посередниками проблеми оглядовості своїх дій відіграє вирішальну роль у формуванні позитивного іміджу та в конкурентній боротьбі за інвестиційні ресурси клієн­тів. Подолання тиску фактора «морального ризику», тобто вірогід­ності шахрайства, на потенційних клієнтів фінансових посеред­ників є вкрай актуальним завданням для фінансових інститутів в Україні та особливо стосується тих типів фінансових інститутів, які тільки формуються. По суті вирішення проблеми взаємовід­носин «принципал — агент» відкриває шлях до залучення інвес­тиційних ресурсів.

69.Вплив на вибір інвестиційної політики фінансового посередника інвестиційної стратегії життєвого циклу індивідуальних інвесторів.

Оскільки фінансові посередники беруть на себе відповідні зо­бов'язання щодо виконання побажань індивідуальних інвесторів, можна стверджувати, що інвестиційна політика є вторинною по відношенню до їхніх цілей. Різні інвестиційні цілі потребують використання різних фінансових інструментів. Попит на послуги фінансового посередника залежить від того, наскільки ці послуги можуть задовольнити індивідуальних інвесторів. Інвестиційні ці­лі індивідуального інвестора залежать від двох основних чинни­ків: об’єктивних характеристик інвестора (вік, наявний капітал тощо) та його психологічних схильностей. Зважаючи на той факт, що на різних етапах життєвого циклу індивідуальних інвесторів змінюються їх інвестиційні пріоритети, що отримало назву інвес­тиційна стратегія життєвого циклу індивідуальних інвесторів (personal investor «life cycle» investment strategy•), особлива увага при­діляється саме зміні вікової структури клієнтів фінансових посеред­ників. Як правило, що молодший інвестор, то він більше схильний до ризику та прагне більше заробити, оскільки власні заоща­дження наразі є незначними. Такий інвестор має всі можливості відновити заощадження в разі їх втрати — у нього є час і праце­здатність. Літній інвестор має певні нагромадження капіталу, за­ймає консервативнішу позицію в питаннях інвестування та ризи­ку, можливості відновити заощадження вже обмежені в часі. Звідси — різні цілі інвестування в різних вікових груп.

Більшість молодих інвесторів віддає перевагу інвестиціям, які орієнтовані на зростання, для них важливішим є приріст капіталу зростання ринкових цін на їх вкладення), ніж поточний дохід у вигляді дивідендів. Такі інвестори виявляють інтерес до інвести­ційних портфелів, що складаються зі спекулятивних акцій та ак­цій компаній, які швидко зростають, конвертованих облігацій, клрс яких може також швидко зрости, та похідних фінансових ін­струментів (деривативів).

Інвестори середнього та передпенсійного віку віддають перевагу менш ризикованій інвестиційній по­літиці. Як правило, в інвестиційний портфель включаються акції відомих компаній, акції з високими дивідендами, привілейовані акції. Інвестори пенсійного віку мають на меті збереження капі­талу та забезпечення високого рівня поточного доходу. Для таких інвесторів приріст капіталу втрачає свою актуальність. В інвес­тиційний портфель включаються акції відомих компаній, за яки­ми регулярно сплачуються дивіденди, а також державні цінні па­пери та корпоративні облігації з високим інвестиційним рейтингом.